Вепська мова
| Вепська мова | |
|---|---|
| vepsän kel' | |
 Поширення вепської мови
Північні говори Серединні говори Південні говори | |
| Поширена в |  Ленінградська область, Республіка Карелія |
| Регіон | Карелія Ленінградська область Вологодська область Кемеровська область Іркутська область |
| Носії | 5 800 |
| Місце | на межі зникнення |
| Писемність | латинка |
| Класифікація | Уральська
|
| Офіційний статус | |
| Офіційна | — |
| Регулює | government of the Republic of Kareliad |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | vep |
Ве́пська мо́ва (vepsän kel) — мова вепсів. Належить до балтійсько-фінської групи угро-фінських мов. Офіційна назва в Росії до 1920-х рр. — чу́дська мо́ва.
Близькість до людиківського і ліввіковського діалектів карельської мови. Поширена у Карелії (Вепська національна волость), Ленінградській і Вологодській областях Російської Федерації. Кількість носіїв — приблизно 6 000 осіб (перепис 2002 року).
Діалекти: північний, середній і південний.
Відсутність чергування приголосних відрізняє вепську мову від інших прибалтійсько-фінських мов. Часткова гармонія голосних.
Унаслідок синкопи й апокопи більшість двоскладових слів перетворились на односкладові. Відсутня опозиція коротких і довгих приголосних (окрім південного діалекту, де існують вторинні довгі голосні). Фонологічною ознакою є палаталізація. Властива синтетична форма перфекта кондиціонала. Своєрідна негативна форма імперфекта (у південному діалекті). Синтаксис подібний з карельським. Численні лексичні запозичення з російської мови.
Створена в 1930-і роки вепська писемність розвитку не отримала; з кінця 1980-х років розробляється нова писемність на основі латинської абетки. Створена художня література (поети Мікуль Абрамов, Алєвтина Андрєєва, письменник Ігор Бродський).
Вепська мова викладається як предмет у початковій школі, вивчається у вищій школі. Нею видається навчальна і художня література, виходить дві газети (щомісячна Kodima), друкуються матеріали в дитячому журналі, ведуться радіопередачі. Центрами наукового вивчення мови є Інститут мови, літератури й історії Карельського наукового центра РАНЕЙ, Факультет прибалтійсько-фінської філології і культури Петрозаводського університету, Інститут Півночі Педагогічного університету ім. Герцена.
У 2006 році вперше з'явились дорожні знаки вепською мовою при в'їзді до населених пунктів — вони дублюють російськомовні дорожні знаки. Ці знаки були розміщені на території компактного проживання вепсів. Також у місцях компактного проживання вепсів заклади культури та освіти мають вивіски дубльовані вепською.[1]
Існує мовний розділ Вікіпедії вепською мовою.
«Заповіт» Т. Шевченка вепською мовою (переклав Рюрик Лонін)
|
Джерело: Українська бібліотека
- ↑ Вывесок на языках коренных народов будет больше[недоступне посилання з червня 2019]
- Зайцева М. И. Грамматика вепсского языка. Л., 1981.
- Vepsian: Bibliographical guide [Архівовано 15 червня 2006 у Wayback Machine.]
- Welcome to Vepsiya! [Архівовано 5 березня 2005 у Wayback Machine.]
- Вепсько-Англійський словник
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |