Перейти до вмісту

Васильчиков Іларіон Іларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Васильчиков Іларіон Іларіонович
Народився21 жовтня 1805(1805-10-21)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер12 листопада 1862(1862-11-12) (57 років)
Київ, Російська імперія
ПохованняКиєво-Печерська лавра
Країна Російська імперія
Діяльністьофіцер
Титулкнязь
ПосадаВолинський губернаторd
Військове званнягенерал-лейтенант
РідВасильчиковіd
БатькоВасильчиков Іларіон Васильовичd
МатиВасильчикова Віра Петрівнаd
Брати, сестриВасильчиков Віктор Іларіоновичd і Васильчиков Олександр Іларіоновичd
У шлюбі зYekaterina Vasilchikovad
ДітиSergei Vasilchikovd
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня Золота зброя «За хоробрість»

Васи́льчиков Іларіо́н Іларіо́нович (рос. Васи́льчиков Иларион Иларионович; 1805(1805) — 12 (24) листопада 1862) — Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор, князь.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син державного і військового діяча Російської імперії, графа, потім князя, учасника війни з Наполеоном, генерала від інфантерії — Іларіона Васильовича Васильчикова (1776—1847).

Був Костромським губернатором, а потім губернатором Волині. З 30 серпня (11 вересня) 1852 року до смерті обіймав посаду Київського військового губернатора, Подільського і Волинського генерал-губернатора

За розпорядженням Васильчикова було заарештовано Тараса Шевченка 30 липня 1859 року. Після закінчення слідства губернатор порадив Шевченкові якнайшвидше виїхати до Петербурга, а в листі до «Третього відділу» висловив пропозицію не дозволяти йому поселятися в Україні.

Під час перевезення труни Шевченка Україною Васильчиков заборонив виголошувати будь-які промови. Керував розслідуванням справи про антипоміщицькі сходки селян на могилі Тараса Шевченка в липні 1861 року.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]