Будинок на площі Міцкевича, 9 (Львів)
| м. Львів, Площа Міцкевича, 9 | ||
| ||
| Архітектор | Вільгельм Шмід | |
| Замовник | Венцель Гудець | |
| | ||
| Збудовано | 1839 | |
| Зруйновано | 1997 | |
| | ||
| Тип споруди | житловий | |
| Архітектурні стилі | бідермаєр | |
Будинок № 9 на колишній площі Марійській — житловий будинок, збудований у XIX столітті та був однією з перших будівель на цій площі. Пам'ятка архітектури національного значення під охоронним № 1326. Будинок був зруйнований, нині на його місці компанією «Центр розвитку нерухомості» будується готель висотою 25 метрів.
Будинок було збудовано архітектором Вільгельмом Шмідтом, у бідермаєрівському стилі, на місці колишнього Високого муру загальноміських укріплень для Венцеля Гудеця у 1839 році. Згодом власником будови став зять Гудеця — Едмунд Задер. Близько 1880 року кам'яницю придбав відомий львівський промисловець Кароль Кіселька. Після його смерті у 1886 році тут мешкала з родиною одна з його трьох доньок — Кароліна Дулємбова, дружина відомого правника, міністра до справ Галичини Владислава Дулємби. Від початку 1870-х років у партері правого крила будинку містився магазин фірми «Рудольф Дітмар у Відні. Ц. к. привілейована фабрика ламп. Віденські блискавичні метеорні лампи». Це була філія відомої з 1840 року фабрики садового інвентарю братів Дітмарів («Gebrьder Ditmar»). Прізвище Дітмара пов'язане з великим відкриттям, яке зробили в 1852 році. В одній з найбільших галицьких аптек — «Під Золотою Зіркою» Петра Миколяша — фармацевт Ігнацій Лукасевич спільно з Яном Зегом, здійснили дистиляцію нафти, з якої вони отримали легкозаймисту речовину, яка отримала назву камфіном. У 1853 році Ігнацій Лукасевич на замовлення Р. Дітмара опрацював та сконструював гасову лампу.
В будинку за Польщі розташувалася редакція газети, спортивний клуб, салон мод, а також торгували делікатесами[1]. У 1924—1939 роках тут був розташований Львівський відділ Єврейського центрального еміграційного товариства «JEAS»[джерело?]. У 1930-х роках тут знаходився Львівський союз артистів-пластиків[1].
Від радянських часів тут містився художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР, дитяча художня школа[1] та Будинок художника, що згодом перейшли у «спадок» Львівській обласній організації Національній спілці художників України[2], у наріжнику — містилася перукарня[1]. 1991 року пожежа знищила сусідній будинок № 10, а також вплинула і на сусідній будинок, де стався частковий обвал. Хоча будинок № 9 визнали аварійним лише 1997 року[1] і того ж року будинок розібраний[3]. На місці розібраної кам'яниці підконтрольна Віталієві Антонову структура «Центр розвитку нерухомості» з дозволу Львівської міської ради всупереч чинному пам'яткоохоронному законодавству будує готель з адміністративно-торговими приміщеннями та підземним паркінгом[4].
- ↑ а б в г д Аліна Небельмес (5 травня 2010). Увага — Міцкевича, 9!. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Замість історичного будинку — новий готель, а на місці фабрики — багатоповерхівка. У Львові «дерибанять» майно художників. espreso.tv. Еспресо TV. 1 травня 2021. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Микола Бевз (12 січня 2021). «His sunt leones». Доля архітектурного ансамблю площі Адама Міцкевича у Львові. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 1 серпня 2022. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Виконком дозволив власникові «ОККО» збудувати готель на площі Міцкевича, незважаючи на містобудівні порушення. ngl.media. 7 лютого 2020. Процитовано 14 лютого 2023.
- Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Львів : Апріорі, 2011. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-617-629-032-2.
- Аліна Небельмес (5 травня 2010). Увага — Міцкевича, 9!. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 14 лютого 2023.