Бубон
Класифікація | ненастроюваний ударний музичний інструментd і одношкірний рамковий барабан без ручкиd[1] |
---|---|
Класифікація Горнбостеля-Закса | 112.1 і 211.311[2] |
Бубон у Вікісховищі |
Бу́бон[3]— український музичний ударний інструмент. Є локальним різновидом рамкового барабану, відомого у англомовних джерелах під назвою frame drum. Один із інструментів у складі троїстої музики.[4] Зараз використовується у музичних гуртах, що грають традиційну музику без обробок: Надобридень, US Orchestra, Буття, Божичі, Щука-Риба та інші. Також входить до складу оркестру народних інструментів.[5]
В українській літературній мові найуживаніший варіант «бубон»[6]. Значно рідше, але також використовують варіант"решето"[7]. Існує велика кількість діалектних назв: бубен, бубан, бобун, бубин, бубін, бабон[8], а також бухальце[9], бубна[10] та інші.
Паличка, якою грають на бубні, також має різні назви. Наприклад, М. Лисенко наводить назву «колотушка».[4] Існують інші діалектні варіанти, зафіксованні під час польових експедицій: «салабайка»[11], «балабешка»[9], «бербениця»[12] та інші.
Музиканти створювали інструменти власноруч або замовляли їх у майстра, орієнтуючись на власні потреби, наявні матеріали та місцеві технології виробництва. Бубони мали різні модифікації, різнилися за матеріалами, якістю, оздобами — від цього залежали звук і техніка гри. Обід гнули з дерева або використовували старе решето, згодом ободи почали робити з різних видів металу. Паличку, якою грали на бубні, вистругували ножем або ж виточували на верстаті з різних порід дерева. У радянський час, орієнтовно з 1960-х років, почалося масове фабричне виробництво бубнів — у характерному для тієї епохи червоному кольорі. Ці інструменти і досі можна знайти у будинках культури ледь не у кожному селі. Радянський фабричний бубон у 1980-х роках можна було купити в магазині за 12.50 руб. Доступність у магазинах поклала край виробництву інструментів за старою технологією, але навіть фабричні інструменти музиканти могли вдосконалити під свої потреби: прикріпити ручку, додати дзвоники тощо.[13]
В Україні бубон робили у різний спосіб, є різні назви цих інструментів та їх окремих частин, різні особливості обробки матеріалів. Виготовлення бубна відбувається у декілька етапів, що передбачають процес обробки матеріалів різних видів: шкури, дерева та металу. Раніше по всій Україні для мембрани використовували собачу, котячу, козячу, телячу шкуру, зрідка — шкуру кролів і навіть великих риб. У більшості регіонів України обечайку для бубна виготовляли з верби, сосни, липи, клена та інших порід деревини. Сиру деревину розколювали, потім вистругували, замочували або парили, загинали навколо бочки, колоди або подібного круглого предмета і фіксували. Таким чином виходила обечайка на яку ставили тарілочки та натягали шкуру.[11]
-
Іван Їжакевич. «Йдуть», 1896
-
Володимир Маковський. «Дівич-вечір», 1883
-
Костянтин Маковський. «Недільний вечір», 1879.
У кримських татар існував аналогічний інструмент до українського бубону і мав назву «даре». Традиційно на давулі грають пальцями обох рук[14].
- ↑ Consortium M. Revision of the Hornbostel-Sachs Classification of Musical Instruments by the MIMO Consortium
- ↑ https://omeka1.grinnell.edu/MusicalInstruments/items/show/57
- ↑ Бубон // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ а б Лисенко, Микола (1955). Народні музичні інструменти на Україні (Українською) . Мистецтво. с. 12.
- ↑ Калениченко, А., ред. (2006). Українська музична енциклопедія (PDF) (Українською) . Київ: ІМФЕ. с. 274.
- ↑ Словник української мови. (1970—1980).
- ↑ Словник української мови. (1970—1980).
- ↑ Матвіяс, І. (ред.). Атлас української мови. Т. Т. 1: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі. Наукова думка. с. Картка №81.
- ↑ а б Експедиція проєкту Bubny in Ukraine.
- ↑ Експедиція проєкту Bubny in Ukraine.
- ↑ а б Левченко, Андрій (2019). Бубон із села Мельники (Українською) .
- ↑ Експедиція проєкту Bubny in Ukraine.
- ↑ Виставка народних інструментів з колекції Андрія Левченка.
- ↑ Ігор Ходжаніяжов: про кримськотатарську музику. Із фестивалю «Древо роду кобзарського 2021». Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
- О. Андрєєва. Ударні інструменти сучасного симфонічного оркестру. — Київ : Музична Україна, 1985. — 72 с.
- Українські народні музичні інструменти [Архівовано 24 лютого 2007 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про музичні інструменти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Ударні музичні інструменти
- Українські народні інструменти
- Кримськотатарські народні інструменти
- Білоруські музичні інструменти
- Боснійські музичні інструменти
- Чеські музичні інструменти
- Македонські музичні інструменти
- Угорські музичні інструменти
- Польські музичні інструменти
- Португальські музичні інструменти
- Словенські музичні інструменти