Перейти до вмісту

Бобровицький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бобровицький район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Чернігівська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7420600000
Утворений: 7 березня 1923
Ліквідований: 17 липня 2020
Населення: ▼ 31 990 (на 1.01.2019)
Площа: 1417,91 км²
Густота: 24,6 осіб/км²
Тел. код: +380-4632
Поштові індекси: 17400—17462
Населені пункти та ради
Районний центр: Бобровиця
Міські ради: 1
Сільські ради: 24
Міста: 1
Селища: 2
Села: 51
Районна влада
Вебсторінка: Бобровицька РДА
Бобровицька районна рада
Адреса: 17400, Чернігівська обл., Бобровицький р-н, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 46
Мапа
Мапа

Бобровицький район у Вікісховищі

Бобро́вицький райо́н — колишній район, який розташовувався на півдні Чернігівської області з центром у місті Бобровиця.

Географія

[ред. | ред. код]

Межував із Козелецьким, Носівським районами Чернігівської та із Згурівським, Баришівським і Броварським районами Київської області.

Козелецький район Носівський район Носівський район
Київська область
(Броварський район) 		Носівський район
Київська область
(Баришівський район) 		Київська область
(Згурівський район)

Територія району становила 1501,1 квадратного кілометра, населення — 34,1 тисячі осіб. Густота населення — 24,6 осіб на км². Через територію колишнього району пролягають автошлях Київ-Суми та залізниця Київ-Москва. 54 населені пункти. У геоморфологічному відношенні територія відноситься до Лівобережної Придніпровської рівнини, розміщеної на древній терасі Дніпра.

На території колишнього району є 221 водойма загальною площею 319,7 га, серед них 79 — площею понад 0,5 га: 1 озеро, 2 ставки руслові, 1 ставок наливний, 75 ставків копаней. Площа земель лісового фонду — 21,3 тис. га.

Також є Новобасанське та Вороньківське родовища суглинку, що не розробляються.[1]

Природно-заповідний фонд

[ред. | ред. код]
Докладніше: Природно-заповідний фонд Бобровицького району

Природно-заповідний фонд включає 32 об'єкти. Всі вони — місцевого значення.

Ботанічні заказники

[ред. | ред. код]

Кобижчанська Дача, Кобижчанська Дача-І, Коляжинська Дача, Лиса Гора, Лутава, Новоселицька Дача.

Гідрологічні заказники

[ред. | ред. код]

Біле, Болото «Супій», Бурчак, Велике, Грабівське, Грабівщина, Зміїне, Кімове, Козарське, Лелечине, Окське, Подаровське, Свидовецький, Старобасанське, Студачкове, Турчинове, Черепаха.

Ландшафтні заказники

[ред. | ред. код]

Кобижчанська Дача-ІІ.

Ботанічні пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

Дуб Павла Тичини, Липа Павла Тичини, Марківецький дуб.

Гідрологічні пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

Свята криниця (с. Піски), Свята криниця (с. Старий Биків).

Заповідні урочища

[ред. | ред. код]

Діброва, Дідове, Миничин Ріг.

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні пам'ятки — поселення, кургани, городища свідчать про те, що територія району була заселена вже у ІІ тисячолітті до н. е.

Перша згадка про Бобровицю датована XIV ст. У XVII–XVIII ст. була сотенним містечком Київського полку, з 1782 р. — волосним центром.

За матеріалами Державної надзвичайної комісії по розслідуванню злочинів німецько-нацистських окупантів з 1941 по 1943 рр. було знищено та поховано на території Бобровицького та Новобасанського районів 2 626 цивільнох громадян та військовополонених, вивезено на примусові роботи до Німеччини 2 308 ос.

В процесі роботи над Книгою Скорботи Чернігівської області були встановлені імена 3107 загиблих під час Німецько-радянської війни мешканців Бобровицького району. Серед них 3054 українця, 29 росіян, 17 євреїв; жінок — 1 228, чоловіків — 1 032, дітей — 847; розстріляно — 1 795 ос., страчено у в'язниці — 378 ос., спалено — 319 ос., розстріляно та спалено — 264 ос., загинуло під час артобстрілів та бомбардувань — 160 ос., вивезено в невідомому напрямку — 150 ос., не повернулось з каторжних робіт — 24 ос., померло від поранень та після катувань — 7 ос., повішено — 6 ос., загинуло в концтаборах — 6 ос., підірвалось на міні — 5 ос.; у 1941 р. загинуло 33 ос., у 1942 р. — 2 023 ос., у 1943 р.- 1 044 ос., від наслідків війни — 7 осіб. Імена загиблих цивільних громадян встановлені: за документами Державного архіву Чернігівської області — 2 543 ос., за матеріалами міської та сільських рад — 1 865 ос., за повідомленнями рідних загиблих — 16 осіб.

1972 року населення району налічувало 75 900 осіб (сільського — 62,5 тис.). Міській, селищній та 21 сільській Радам було підпорядковано 55 населених пунктів. У економіці провідне місце належало сільськогосподарському виробництву. 4 радгоспи, 27 колгоспів і Майнівський радгосп-технікум мали 101,5 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 84,52 тис. га орної землі. У районі було 11 промислових підприємств, серед них — Бобровицький на Новобиківський цукрозаводи. Населення обслуговували 60 медичних закладів, 49 загальноосвітніх шкіл (14 середніх, 13 восьмирічних, 20 початкових і 2 допоміжні, 10250 учнів), Майнівський радгосп-технікум (1210 учнів), дитяча музична школа, 15 будинків культури, 29 клубів, 74 бібліотеки, 37 кіноустановок.[2]

Історія району

[ред. | ред. код]

Район заснований 1923 року як складова Ніжинської округи з частини території Козелецького повіту Чернігівської губернії. 1925 року район мав площу 603,8 км², населення — 40 тис. осіб, сільрад — 14.[3] Пізніше до району відійшла більша частина Кобижчанського (1925–1930) та Новобасанського (1925–1959) районів, а також частина Козелецького району.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Бобровицького району: Ганнівську та Софіївську — до складу Носівського району, Терешківську — до складу Ніжинського району, а Свидовецьку Носівського району — до складу Бобровицького району.[4]

Район ліквідований Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" №807-ІХ від 17.07.2020р.

Економіка

[ред. | ред. код]

Бюджет

[ред. | ред. код]

2013 року основний бюджет становив 117,8748 млн грн із загального фонду та 6,4386 млн грн зі спеціального фонду. Бюджет був дотаційний на 61,5 %. Бездотаційними були бюджети таких населених пунктів: Білоцерківці, Браниця, Горбачі, Козацьке, Нова Басань, Олександрівка, Соколівка, Свидовець.[1]

Виробництво

[ред. | ред. код]

Спеціалізація району — виробництво зернових та технічних культур, виробництво молока та м'яса ВРХ і свинини. Серед продукції сільського господарства домінує рослинництво — 94 %. Загальна площа угідь — 108,7 тис. га, з них рілля — 90,5 тис. га.

На території колишнього Бобровицького району працюють 53 сільськогосподарські та 5 промислових підприємств:[1]

  • ПАТ «Бобровицький молокозавод».
  • Бобровицька друкарня.
  • ТОВ «Земля і Воля» (Бобровиця) — виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, кормів для тварин. Директор — Л. Г. Яковишин.[5]
  • Бобровицький хлібзавод.
  • ТОВ «Адам-компані» (Новий Биків) — виробництво безалкогольних напоїв.

Підприємництво

[ред. | ред. код]

На початок 2014 року налічувалося суб'єктів малого підприємництва: 104 юридичні особи та 795 фізичних осіб-підприємців.[1]

Електромережі

[ред. | ред. код]

Бобровицький район електричних мереж (РЕМ) експлуатує 1437 км повітряних ліній 10-0,4 кВ, 6,7 км кабельних ліній 10-0,4 кВ, 349 трансформаторних підстанцій 10-6 кВ. Персонал РЕМ становить 84 особи.[6]

В районі було 23 825 побутових споживачів, 285 споживачів — юридичних осіб. Відпуск електроенергії за рік становив 29 653 тис. кВт.-год.[6]

Населення

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[7]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 17 816 3060 2339 4656 4869 2757 135
Жінки 23 176 2942 2343 4492 6185 6527 687


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[8]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 40000 97,58 %
росіяни 658 1,61 %
білоруси 134 0,33 %
румуни 38 0,09 %
вірмени 34 0,08 %
інші 129 0,31 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 40125 97,88 %
російська 717 1,75 %
білоруська 58 0,14 %
вірменська 24 0,06 %
румунська 20 0,05 %
інші 49 0,12 %

Освіта

[ред. | ред. код]

У районі було 16 середніх, 14 восьмирічних, 23 початкові школи й Коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]. Крім того, є Старобасанська допоміжна та Тимківська лісова школи. У Бобровиці, Новій Басані та Марківцях працюють дитсадки.

Релігія

[ред. | ред. код]

Діє 21 храм, що відноситься до Бобровицького благочиння Ніжинської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)[9]:

  1. м. Бобровиця райцентр Михайлівський храм
  2. с. Білоцерківці Бобровицького р-ну Храм свят. Феодосія
  3. с. Веприк Бобровицького р-ну Свято-Духівський храм
  4. с. Горбачі Бобровицького р-ну Храм Різдва Іоанна Предтечі
  5. с. Кобижча Бобровицького р-ну Троїцький храм
  6. с. Кобижча Бобровицького р-ну Успенський храм
  7. с. Козацьке Бобровицького р-ну Миколаївський храм
  8. с. Макарівка Бобровицького р-ну Храм вмц. Параскеви
  9. с. Марківці Бобровицького р-ну Успенський храм
  10. с. Новий Биків Бобровицького р-ну Успенський храм
  11. с. Озеряни Бобровицького р-ну Миколаївський храм
  12. с. Олександрівка Бобровицького р-ну Храм прп. Лаврентія
  13. с. Осокорівка Бобровицького р-ну Храм свят. Феодосія
  14. с. Петрівка Бобровицького р-ну Петропавлівський храм
  15. с. Піски Бобровицького р-ну Троїцький храм
  16. с. Рудьківка Бобровицького р-ну Миколаївський храм
  17. с. Свидовець Бобровицького р-ну Храм Різдва Богородиці
  18. с. Стара Басань Бобровицького р-ну Спасо-Преображенський храм
  19. с. Сухиня Бобровицького р-ну Петропавлівський храм
  20. с. Щаснівка Бобровицького р-ну Покровський храм
  21. с. Ярославка Бобровицького р-ну Покровський храм

Культура

[ред. | ред. код]

В місті Бобровиця знаходиться Бобровицький районний історико-краєзнавчий музей.

Народний аматорський хор Бобровицького районного будинку культури, створений у 1991, є постійним учасником обласних оглядів, фестивалів, урочистих концертів. Керівник хору — Катерина Калініченко, заслужений працівник культури України. З 1995 хору присвоєно звання «народний аматорський».[10]

Під керівництвом Катерини Калініченко в Бобровицькому районному будинку культури також працює вокальний жіночий ансамбль «Купальська квітка».

Політика

[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бобровицького району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 66,92% (проголосували 17 665 із 26 399 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 53,97% (9 534 виборців); Юлія Тимошенко — 22,63% (3 998 виборців), Олег Ляшко — 13,13% (2 319 виборців), Анатолій Гриценко — 2,99% (528 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,80%.[11]

ЗМІ

[ред. | ред. код]

Особи

[ред. | ред. код]
Див. також Категорія:Уродженці Бобровицького району

Примітки

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бобровицький район
  1. ↑ а б в г Потенціал економічного розвитку Бобровицького району (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  2. ↑ Бобровицький район. — Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. — Київ, 1972. — с. 160.
  3. ↑ Адміністраційно-територіяльний поділ У. С. Р. Р. при 3-х ступневій системі врядування (за даними на 1 жовтня 1925 року). — Харків, Вид. Центр. адм.-терит. ком., 1925. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  4. ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР". Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2016.
  5. ↑ ТОВ «Земля і Воля». Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 29 серпня 2015.
  6. ↑ а б Бобровицький район електричних мереж. 20 липня 2014. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014. [Архівовано 2014-07-27 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Чернігівська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 17 січня 2021. [Архівовано 2021-01-17 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. [Архівовано 2022-05-16 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 16 липня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2012-10-15 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Народний аматорський хор Бобровицького районного будинку культури — Колективи Чернігівщини — Вокально-хоровий жанр — Народна творчість — Персональный сайт. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2013.
  11. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 19 березня 2016.
  12. ↑ Проценко Владимир Николаевич [Архівовано 24 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бобровицький_район&oldid=44169028