Белемніти
| Belemnites Час існування: девон-еоцен | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реконструкція вигляду белемнітів
| ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
ряди
| ||||||||||
|
†Aulacocerida | ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Белемноіде́ї (лат. Belemnoidea) або Белемні́ти — група (ряд чи кілька рядів) десятируких головоногих молюсків. Були схожі на сучасних кальмарів, вирізняючись наявністю складного скелета. Белемніти були найпоширеніші в юрському та крейдовому періодах. Окремі представники відомі з пермі; масового розвитку і найбільшої різноманітності белемніти досягли в тріасі; в еоцені вони вимерли. Белемніти є керівними копалинами для юрських і крейдових відкладів.
Белемніти нагадували виглядом і будовою сучасних кальмарів. Ближче до заднього кінця тіла містилися трикутні плавці. Молюски мали внутрішній вкритий мантією скелет, викопні рештки якого часто зустрічаються у породах мезозойської ери. Цей скелет складався з фрагмокону (багатокамерної арагонітової черепашки, що у белемнітів мала вигляд маленького прямого конуса), ростра (rostrum — масивної кальцитової структури, що охоплювала фрагмокон ззаду) та проостракуму — довгого виросту фрагмокону спереду, що являв собою рудимент верхньої стінки передньої камери. В найбільшій камері фрагмокона містилося тіло молюска, а всі інші камери були, ймовірно, наповнені газом і сполучалися з тілом сифоном, що пронизував його поблизу черевної сторони. Ростр міг як міститися глибоко всередині тіла, так і покриватися лише тонким шаром шкіри. В останньому випадку він мав у деяких видів яскраве забарвлення[1][2].
У викопному стані ростр зберігається часто, фрагмокон — рідко, проостракум — дуже рідко. Також відомі знахідки фосфатних гачків (оніхітів), що містилися на щупальцях белемнітів, слугуючи для утримання здобичі. Кожне щупальце мало по 30-50 гачків. Припускається, що в белемнітів вони розвинулися з чутливих відростків присосок, а не самих присосок, як у кальмарів[3].
Ротовий апарат белемнітів складався з розміщеного між щупальцями дзьоба, за яким містилася радула. Імовірно, що белемніти мали чорнильний мішок, з якого випускали рідину, що дозволяла тимчасово дезорієнтувати нападників[1][4].
Це були рухливі хижі тварини, що, як і кальмари, плавали завдяки плавцям і реактивному виштовхуванню води з мантійної порожнини[5]. Полювали зграями, куди належали особини приблизно одного віку та розміру. Втім, деякі види напевне вели самітний спосіб життя. Переважно белемніти проживали в шельфових водах, де харчувалися рибою, ракоподібними та іншими молюсками. Різні види віддавали перевагу проживанню на різній глибині. Відповідно харчувалися як вільно плаваючими тваринами, так і донними[6][4].
Самці белемнітів часто мали збільшені гачки на кількох щупальцях (мегаоніхіти). Вони слугували як для відлякування суперників, так і для утримання самиць при спарюванні. Імовірно мегаоніхіти виростали у самців при досягненні статевої зрілості, а не були властиві від появи на світ[3]. Вважається, що белемніти спарювалися раз в житті, а після відкладення самицями яєць масово помирали[7].
Белемніти вилуплювалися з яєць, маючи зовнішню раковину, що потім заглиблювалася в тіло. Молоді молюски були частиною морського планктону[8].
У багатьох народів викопні рештки белемнітів вважали застряглими в землі перунами (громовими стрілами). Зокрема українці називали їх громовицями.[9] Ростри в фольклорі також називаються «чортові пальці»[10] або «пальці святого Петра»[1].
-
Ростри різних видів белемнітів -
Ростри белемнітів, знайдені в с. Довге, Закарпатської обл. -
Добре збережена скам'янілість виду Clarkeiteuthis conocauda -
Опалізований белемніт -
Реконструкція вигляду белемнітів -
Реконструкція вигляду белемнітів
_2_(15218407746).jpg)
- ↑ а б в Belemnites | Fossil Focus | British Geological Survey (BGS). www.bgs.ac.uk. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ Hoffmann, René; Stevens, Kevin (2020-02). The palaeobiology of belemnites – foundation for the interpretation of rostrum geochemistry. Biological Reviews (англ.). Т. 95, № 1. с. 94—123. doi:10.1111/brv.12557. ISSN 1464-7931. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ а б Stevens, Gr (2010-12). Palaeobiological and morphological aspects of Jurassic Onychites (cephalopod hooks) and new records from the New Zealand Jurassic. New Zealand Journal of Geology and Geophysics (англ.). Т. 53, № 4. с. 395—412. doi:10.1080/00288306.2010.526548. ISSN 0028-8306. Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ а б Cephalopoda (англ.). PediaPress. с. 89—94.
- ↑ Klug, Christian; Schweigert, Günter; Fuchs, Dirk; Kruta, Isabelle; Tischlinger, Helmut (31 січня 2016). Adaptations to squid-style high-speed swimming in Jurassic belemnitids. Biology Letters. Т. 12, № 1. с. 20150877. doi:10.1098/rsbl.2015.0877. PMC 4785926. PMID 26740564. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ Palaeobiology of Upper Cretaceous belemnites from the phosphatic chalk of the Anglo-Paris Basin | The Palaeontological Association. www.palass.org. Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ Boucot, A. J. (22 жовтня 2013). Evolutionary Paleobiology of Behavior and Coevolution (англ.). Elsevier. с. 142—145. ISBN 978-1-4832-9081-2.
- ↑ Doguzhaeva, Larisa A.; Weis, Robert; Delsate, Dominique; Mariotti, Nino (2014-01). Embryonic shell structure of Early-Middle Jurassic belemnites, and its significance for belemnite expansion and diversification in the Jurassic. Lethaia (англ.). Т. 47, № 1. с. 49—65. doi:10.1111/let.12037. Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ Громовиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ ЧОРТОВА - тлумачення, орфографія, правопис. www.slovnyk.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 11 березня 2020.
- Громова стрілка [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 283. — 1000 екз.
- Чортів палець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2062. — 1000 екз.