Бахманяр
| Бахманяр | |
|---|---|
| Bahmanyar | |
 | |
| Народився | 993 |
| Помер | 1067[1] |
| Країна | Іран Буїди  Сельджуцька імперія |
| Діяльність | математик, філософ, музичний журналіст, письменник |
| Вчителі | Авіценна |
| Конфесія | іслам і зороастризм |
Абу аль-Хасан (або Абу аль-Хусайн) Бахманяр ібн аль-Марзбан[2], відомий просто як Бахманяр (перською: بهمنیار; помер у 1066 році), був іранським ученим, який відомий головним чином як один з найвидатніших учнів Авіценни[2] (помер у 1037 році).
Бахманяр належав до зороастрійської родини, ймовірно, з Азербайджану на півночі Ірану. Його батько, ймовірно, був князем бавандідів аль-Марзубаном, який правив у Мазандерані наприкінці X століття і був автором Марзбан-нама. Знання арабської мови у Бахманяра було неідеальним.
Мало відомо про життя Бахманяра. Ймовірно, він почав свої студії з філософії разом із Абу аль-Касімом аль-Кірмані в місті Рей в північному Ірані. Там вони обидва стали причетними до управління, читаючи праці Авіценни. Бахманяр, можливо, був частиною курії Буїдів у Реї через родинні зв'язки з принцесою бавандідів Сайїдою Ширін[3], її чоловіком Фахр аль-Давлою (правив 984–997 рр.) і сином Маджд аль-Давлою (правив 997–1029 рр.), обома правителями Реї.
Бахманяр з часом почав спілкуватися з Авіценною, що в кінцевому підсумку призвело до створення останнім аль-Мубаахата ("Обговорення"), які в основному були відповідями на питання, поставлені Бахманяром. Робота була скомпільована десь між 1024 і 1037 роками, під час перебування Авіценни в Ісфагані, столиці кахкуюдського правителя Мухаммада ібн Рустама Душманзіяра[2] (правив 1008–1041 рр.). У роботі Бахманяр згадується як аль-Шейх аль-Фаділ ("благородний джентльмен"). Бахманяр і Авіцен, ймовірно, зустрілися у 1014/5 рр. у Реї, коли останній працював на Сайїду Ширін і Маджд аль-Давла.
Головна робота Бахманяра, Кітаб аль-Тахсіль ("Підсумок"), яка узагальнює логіку, фізику та метафізику Авіценни, була написана між 1024 і 1037 роками і присвячена його зороастрійському дядькові, Абу Мансур Бахраму ібн Хуршіду ібн Яздьяру, який, ймовірно, був сином скарбника імператора Буїдів Адуд аль-Давли[4] (правив 949–983 рр.).
Абуль-Хасан Байхакі[2] (помер у 1169 році) пише, що Бахманяр також написав книгу з логіки і книгу про музику, і до нього приписуються інші праці.
Деякі джерела стверджують, що він перейшов до ісламу наприкінці свого життя, однак найраніші джерела про нього не коментують це. Його головна робота "Кітаб аль-Тахсіль" неоднозначна щодо його вірувань. Хоча вступ і заключення книги виконані у мусульманському стилі та характері, невідомо, чи були вони частиною оригінальної версії книги або пізніше додані секретарями. Однак все ж можливо, що він перейшов до ісламу через свій спосіб мислення щодо питань божественної єдності та боротьби між добром і злом, яку Бахманяр відносить до створеного порядку, у противагу зороастрійському віруванню, яке пов'язує її з божественною сутністю. Крім того, його кун'я Абу аль-Хусайн може бути можливим знаком переходу до шиїтського ісламу.
- ↑ а б в г Foundation, Encyclopaedia Iranica. Welcome to Encyclopaedia Iranica. iranicaonline.org (амер.). Процитовано 21 березня 2024.
- ↑ Islam, Sayyida ShirinDied1028RaySpouseFakhr al-DawlaIssueMajd al-DawlaShams al-DawlaDynastyBavand dynastyFatherRustam IIReligionShia. Wikiwand - Sayyida Shirin. Wikiwand. Процитовано 21 березня 2024.
- ↑ ‘Adud al-Dawlah | Buyid dynasty, Biography, & History | Britannica. www.britannica.com (англ.). 7 лютого 2024. Процитовано 21 березня 2024.