Автомонов Григорій Григорович
| Автомонов Григорій Григорович | |
|---|---|
| Народився | 1793 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 1850 Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія ·туберкульоз |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Учасник | Французько-російська війна 1812 |
| Посада | Поліцмейстер |
| Військове звання | полковник |
| Нагороди |  |
Григорій Григорович Автомонов (1793, Санкт-Петербург — 1850, Миколаїв) — військовий і державний діяч Російської імперії, полковник.
Народився в купецькій сім'ї. Отримав гарну домашню освіту і готувався продовжити навчання в комерційній школі німецького міста у Пфальці, але через початок війни з Наполеоном мрія не здійснилася. Записався добровольцем в санкт-петербурзьке ополчення, з 1812 служив солдатом в лейб-гвардії Гренадерському полку. За відмінність по службі був переведений в прапорщики. Учасник великих битв 1812—1814 років — від Бородінської до Паризької.
В 1814 на кораблі «Принц Густав» ескадри віце-адмірала Романа Кроуна здійснив плавання від Любека до Кронштадта.
В 1827 в чині майора вступив до Чорноморського морського відомства, командував 12-м робочим екіпажем в місті Миколаєві.
З 1829 — поліцмейстер, з 1830 затверджений миколаївським поліцмейстером. У 1835 на основі першого плану попереднього поліцмейстера Павла Івановича Федорова розробив проєкт найменуваннь вулиць Миколаєва (затвердженого Михайлом Петровичем Лазарєвим), розширивши його і доповнивши[1].
Помер на службі від сухоти 4 (16) грудня 1850 року.
16 червня 1833 року в Миколаєві раптово помер 35-річний герой російсько-турецької війни 1828—1829 років Олександр Казарський, що був направлений для проведення ревізії та перевірки тилових контор і складів в чорноморських портах. Начальник Третього відділення імператорської канцелярії і шеф жандармів Олександр Бенкендорф, що проводив розслідування, направив імператорові Миколі I записку, в якій повідомляв, що дядько Казарського Моцкевич, залишив йому в спадок 70 тисяч рублів, шкатулка з якими була розграбована за участю миколаївського поліцмейстера Автомонова. За свідченням графа Бенкендорфа, Казарський збирався відшукати винного. Бенкендорф стверджував, що Автомонов мав стосунки з дружиною капітан-командора Михайловою, приятелька якої, Роза Іванівна, мала близькі стосунки з якимсь аптекарем. Саме пообідавши у Михайлової, Казарський випив чашку кави і відчув себе погано, після чого помер.[2] Своїм друзям, які, почувши про те, що Казарський помирає, негайно до нього приїхали, він тільки встиг сказати «Мерзотники мене отруїли», після чого помер у страшних муках.[3] У своїй записці Бенкендорф також пише, що слідство Грейга у справі про смерть Казарського нічого не відкрило і інше слідство навряд чи буде успішним, оскільки Автомонов, участь якого у змові проти Казарського підозрював граф, є близьким родичем генерал-ад'ютанта Лазарєва[2].
- ↑ Автомонов Григорій Григорович. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
- ↑ а б Записка графа Бенкендорфа от 8 сентября 1833 года. Морской сборник № 12-1907 год. Неофициальный отдел, «Собственноручные резолюции Императора Николая I. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 17 березня 2011. (рос.)
- ↑ Максим Калашников. Воруют! Чиновничий беспредел, или Власть низшей расы
