Перейти до вмісту

Авзалова Альфія Авзаловна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Авзалова Альфія Авзаловна
тат. Әлфия Афзал кызы Афзалова
Основна інформація
Дата народження15 січня 1933(1933-01-15)
Місце народженняАктаниш, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР
Дата смерті15 червня 2017(2017-06-15) (84 роки)
Місце смертіКазань, Росія
ПохованняТатарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Громадянство СРСР
 Росія
Професіїспівачка
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора
заслужений артист РРФСР
орден «За заслуги перед Республікою Татарстан»
народний артист Республіки Татарстан Заслужений артист Республіки Татарстан Державна премія Республіки Татарстан імені Габдулли Тукая
CMNS: Файли у Вікісховищі

Авзалова Альфія Авзаловна (тат. Әлфия Афзал кызы Авзалова; 15 січня 1933 — 15 червня 2017) — радянська і російська татарська співачка. Заслужена артистка Татарської АРСР, Народна артистка Татарської АРСР, Заслужена артистка РРФСР, солістка Татарської філармонії, лауреат Державної премії Республіки Татарстан імені Габдулли Тукая, нагороджена орденом «За заслуги перед Республікою Татарстан»

Біографія

[ред. | ред. код]

Альфія Авзалова народилася в селі Актаниш, Актаниського району Республіки Татарстан. Рано стала сиротою: мама померла, коли Альфії було всього 5 років. Батько загинув під час радянсько-німецької війни. Альфію виховувала сестра мами.

У 1957 році вона стала солісткою Татарського державного ансамблю пісні і танцю, виконала складні твори С. Габяші, А. Ключарева, М. Музафарова, 3. Хабібулліна та багатьох інших композиторів. До її репертуару увійшли старовинні та сучасні народні пісні. Вокальної майстерності і нотної грамоти її навчала Раїса Каримовна Волкова, яка тоді працювала художнім керівником Татарської Державної філармонії імені Габдулла Тукая.

Через рік роботи в ансамблі Альфія Авзалова вступила до музичного училища, але через вісім місяців — зірвала голос. Відновивши голос, вона зайнялася самоосвітою і повернулася назад до ансамблю. Потім за рекомендацією художнього керівництва Татдержфілармонії Альфія Авзалова створила свою концертну групу, до якої увійшов акомпануючий естрадний інструментальний ансамбль «Казан утлари», що складається з органу, гітари, клавішних і синтезатора під керівництвом Каріма Габідулліна, а також танцювальний гурт.

Разом з цим ансамблем Альфія Авзалова гастролювала республіками Середньої Азії та Прибалтики, побувала в Москві, Ленінграді і в багатьох містах Радянського Союзу, виступала перед нафтовиками Татарстану і Башкортостану, перед будівельниками КАМАЗу, перед трудівниками села. За кожен виїзд, який міг тривати два-три місяці, вона могла дати більше 100 концертів.

Перший великий успіх співачка завоювала на виступі під час Декади татарського мистецтва і літератури у Москві в 1957 році.

Альфія Авзалова померла на 85-му році життя в Казані після важкої і тривалої хвороби[1].

Творчість

[ред. | ред. код]

Тембр голосу — альт повного діапазону. Співала чотирнадцятьма мовами світу.

Про співачку та її творчості татарською мовою був знятий документальний фільм «Моң патшабикәсе» («Цариця пісні»), показаний у 2010 році в Казані (Автор сценарію — Рабіт Батулла, письменник, драматург, заслужений діяч мистецтв Татарстану).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений артист Татарської АРСР (1962)
  • Народний артист Татарської АРСР (1970)
  • Два ордени Трудового Червоного Прапора (перший раз — в 1976)
  • Заслужений артист РРФСР (1983)
  • Лауреат Державної премії Республіки Татарстан їм. Г.Тукая (1992)
  • Почесна грамота Радянського комітету захисту миру «За активну діяльність по зміцненню миру між народами» (1960)
  • Почесний приз — «Легенда татарської естради» (2008)
  • На Казанській алеї зірок закладена іменна зірка

Література

[ред. | ред. код]
  • «Әлфия Авзалова: истәлекләр, әңгәмәләр, мәкаләләр, фоторәсемнәр» /Тоз. Р.Батулла. — Казань: Татарское книжное издательство, 2007. — 214 с. — 3000 д. — ISBN 978-5-298-01533-2

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. На 85-м году жизни скончалась татарская певица Альфия Авзалова. Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 22 травня 2018. [Архівовано 2018-03-24 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]