Індивідуальні та групові права

Групові права, також відомі як колективні права, - це права, які належать до групи вцілому, а не особисто її членам; на відмінну від них, індивідуальні права - це права, що належать окремим лицям; навіть якщо права розподілені по групах, як зачасту права і надаються, вони залишаються індивідуальними правами, коли право закріплюються за окремими членами групи. Історично групові права використовувались як для притиснення індивідуальних прав, так і для допомоги їм. На сьогодні вищевказана концепція права залишається суперечливою.^[1]^[2]^[3]

Філософія

Згідно з політичними поглядами класичного лібералізму і декотрої горстки правих лібертаріанців, роль держави криється у виключному захисті й забезпечені права, а також дотримання справедливого захисту в випадку його порушення. Ліберальні уряди, що поважають індивідуальні права, часто передбачають системний контроль, який має на меті захист тих самих прав, приміром, через систему належної правової процедури в карному правосудді. Певні колективні права, наприклад, декларація про "самовизначення народів", закріплене у Главі I Статті I Статуту ООН, дозволяють установі відстоювати ці індивідуальні права. Якщо люди неспроможні визначити своє колективне майбутнє, вони, безумовно, неспроможні утвердити чи забезпечити свої індивідуальні права, майбутнє і свободи. Критики припускають, що ці поняття обов'язково пов'язані, відкидаючи твердження, що вони у взаємозаперечних відносинах.^[4]

Адам Сміт в 1776 році у своїй книзі "Дослідження природи та причин багатства народів" описує право кожного наступного покоління, як групи, колективно, на землю і все, чим володіє земля. У Декларації незалежності США йдеться про кілька групових, або колективних, права народу, а також штатів, наприклад, про право народу: "Кожного разу, коли будь-яка форма правління стає руйнівною для цих цілей, право народу - змінити або скасувати її" і право штатів: "... як вільні та незалежні держави, вони мають повну владу вести війну, укладати мир, укладати спілки, встановлювати торгівлю та здійснювати всі інші дії та вчинки, які незалежні держави можуть здійснювати по праву".^[5]

Інше

Примітки

↑ Jones, Peter (2010). "Cultures, group rights, and group-differentiated rights". In Maria Dimova-Cookson; Peter M. R. Stirk (eds.). Multiculturalism and Moral Conflict. Routledge Innovations in Political Theory. Vol. 35. New York: Routledge. pp. 38–57. ISBN 978-0-415-46615-8.
↑ Jones, Peter (2016). Zalta, Edward N. (ред.). Group Rights. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Summer 2016). Metaphysics Research Lab, Stanford University.
↑ Bisaz, Corsin (2012). The Concept of Group Rights in International Law. Groups as Contested Right-Holders, Subjects and Legal Persons. The Raoul Wallenberg Institute of Human Rights Library. Vol. 41. Leiden/Boston: Martinus Nijhoff. ISBN 978-9004-22870-2.
↑ Jones, Peter (22 вересня 2008). Group Rights. Процитовано 2 серпня 2022.
↑ Stewart, Dugald (1811). The Works of Adam Smith. Vol. 3. London.

[1] Jones, Peter (2010). "Cultures, group rights, and group-differentiated rights". In Maria Dimova-Cookson; Peter M. R. Stirk (eds.). Multiculturalism and Moral Conflict. Routledge Innovations in Political Theory. Vol. 35. New York: Routledge. pp. 38–57. ISBN 978-0-415-46615-8.

[2] Jones, Peter (2016). Zalta, Edward N. (ред.). Group Rights. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Summer 2016). Metaphysics Research Lab, Stanford University.

[3] Bisaz, Corsin (2012). The Concept of Group Rights in International Law. Groups as Contested Right-Holders, Subjects and Legal Persons. The Raoul Wallenberg Institute of Human Rights Library. Vol. 41. Leiden/Boston: Martinus Nijhoff. ISBN 978-9004-22870-2.

[4] Jones, Peter (22 вересня 2008). Group Rights. Процитовано 2 серпня 2022.

[5] Stewart, Dugald (1811). The Works of Adam Smith. Vol. 3. London.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]