Перейти до вмісту

Інаурі Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інаурі Олексій Миколайович
груз. ალექსი ნიკოლოზის ძე ინაური
Ім'я при народженнігруз. ალექსი ინაური
Народився12 травня 1908(1908-05-12)[1]
Горі, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер23 червня 1993(1993-06-23)[1] (85 років)
Тбілісі, Грузія
Похованняпантеон Сабуртало
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьгрузин
Діяльністьполітик
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-полковник
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР» медаль «За оборону Києва» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва» Patriotic Order of Merit in Silver Jubilee Medal "40 years of the Victory in Khalkhin-Gol"
Заслужений працівник НКВС
Бойовий орден «За заслуги перед народом і Вітчизною»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Інаурі.

Олексій Миколайович Інаурі (12 травня 1908(19080512), місто Горі, тепер Грузія — 23 червня 1993, місто Тбілісі, Грузія) — радянський військовий діяч та діяч органів державної безпеки, міністр внутрішніх справ Грузинської РСР, голова КДБ при РМ Грузинської РСР, генерал-полковник (27.10.1967). Член Бюро ЦК КП Грузії. Герой Радянського Союзу (7.05.1985). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го — 11-го скликань.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-каретника.

З травня 1924 року працював чорноробом-вантажником, з травня 1925 року — молотобійцем на консервному заводі в місті Горі. Одночасно в 1926 році закінчив вечірній курс школи-дев'ятирічки.

У липні 1926 року переїхав до Тифлісу, де працював молотобійцем та токарем вагонного депо.

З серпня 1927 року служив у Червоній армії. У квітні 1931 року закінчив Північно-Кавказьку кавалерійську школу гірських національностей в Краснодарі. Під час навчання у березні — квітні 1930 року брав участь у придушенні антирадянського повстання в Карачаєвській автономній області.

З квітня 1931 року — командир взводу, потім ескадроном 16-го кавалерійського полку 3-ї кавалерійської дивізії Українського (Київського) військового округу.

Член ВКП(б) з травня 1932 року.

З жовтня 1936 року — начальник полкової школи 14-го, потім 16-го кавалерійського полку 3-ї кавалерійської дивізії. З грудня 1938 року — в.о. помічника командира кавалерійського полку зі стройової частини. З лютого 1940 року — помічника командира 158-го кавалерійського полку 3-ї кавалерійської дивізії зі стройової частини.

З квітня 1941 року командував 99-м кавалерійським полком 3-ї кавалерійської дивізії Київського особливого військового округу (з червня 1941 року — 5-го кавалерійського корпусу 6-ї армії). Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. З 16 січня до 30 липня 1942 року командував 34-ю кавалерійською дивізією (5-й кавалерійський корпус, 37-ма армія, Південний фронт).

У серпні 1942 — лютому 1946 року — командир 1-ї кавалерійської дивізії (15-й кавалерійський корпус, Закавказький фронт). Дивізія розташовувалась в Ірані (управління в місті Тавриз) та забезпечувала охорону комунікацій, за якими в СРСР через Іран постачалися вантажі по ленд-лізу.

З лютого 1946 до квітня 1948 року навчався у Вищій військовій академії імені Ворошилова.

У квітні 1948 — грудні 1951 року — командир 18-ї механізованої дивізії 9-го стрілецького корпусу Групи радянських окупаційних військ у Німеччині.

У грудні 1951 — лютому 1953 року — командир 9-го стрілецького корпусу Групи радянських окупаційних військ у Німеччині.

У лютому — липні 1953 року — командир 3-го гірськострілецького Карпатського корпусу Прикарпатського військового округу (в місті Ужгороді).

20 липня 1953 — 26 березня 1954 року — міністр внутрішніх справ Грузинської РСР.

26 березня 1954 — 2 грудня 1988 року — голова Комітету державної безпеки (КДБ) при РМ Грузинської РСР.

З грудня 1988 року — у відставці в Тбілісі.

Помер 23 червня 1993 року в Тбілісі, проте за деякими версіями Олексій Інаурі був убитий. Похований на цвинтарі Сабуртало в Тбілісі поряд із дружиною.

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954 — Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інаурі_Олексій_Миколайович&oldid=41145665