Івотка (річка)
Івотка | |
---|---|
52°04′44″ пн. ш. 34°15′01″ сх. д. / 52.0788° пн. ш. 34.2503° сх. д. | |
Витік | у Севському районі Брянської області (Росія) |
• координати | 52°04′44″ пн. ш. 34°15′01″ сх. д. / 52.0788° пн. ш. 34.2503° сх. д. |
Гирло | Десна |
• координати | 51°56′43″ пн. ш. 33°22′09″ сх. д. / 51.9452° пн. ш. 33.3691° сх. д. |
Басейн | басейн Дніпра |
Країни: | Росія Брянська область Україна Сумська область |
Регіон | Сумська область |
Довжина | 81 км |
Площа басейну: | 1370 |
Притоки: | Сичівка, Кочурівка, Свіса, Студенка, Усока, Люта (ліві); Журавель, Кремля, Деражна, Скринище, Річечка, Лопатина (праві) |
І́вотка, Івот — річка в Росії (верхів'я) та в Україні, в межах Шосткинського району Сумської області. Ліва притока Десни (басейн Дніпра).
Довжина річки 81 км (за іншими даними — 94 км), площа басейну 1370 км². Долина коритоподібна, завширшки 4,5 км, завглибшки до 45 м. Заплава двобічна, завширшки 1,5 км. Річище помірно звивисте, пересічна його ширина 10 м. Похил річки 1,1 м/км. Стік частково зарегульований шлюзами-регуляторами. Річище відрегульоване протягом понад 40 км. Споруджено декілька ставків. Воду використовують для технічних потреб і зрошування.
Івотка бере початок у Севському районі Брянській області (Росія), але більша частина річки протікає територією Сумської області. Російсько-український кордон перетинає на північний схід від села Родіонівки. Тече переважно на захід. Впадає до Десни на північний захід від села Ображіївки.
Основні притоки: Сичівка, Кочурівка, Свіса, Студенка, Усока, Люта (ліві); Журавель, Кремля, Білиця, Деражна, Скринище (Ларіонівка), Річечка, Лопатина (праві).
Івотка має найбільший луг на усій Десні, що був найбільшим пасовищем для допотопних мамонтів. Тому й маємо найбільшу кількість виявлених мисливських поселень на правобережних деснянських горах навпроти івотського лугу.[1]
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 219, 220
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 94. — (№ 1565)
- Етюд «Моя Івотка»[2]. присвячений цій річці письменника Олександра Папченко. Альманах «Чаша кругова» №21 2022 рік. видавництво «АсПУр» ISBN 978-5-904900-27-4
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (квітень 2021) |