Єгоров Михайло Олексійович

Михайло Олексійович Єгоров Михаил Алексеевич Егоров
Сержант
Загальна інформація
Народження	5 травня 1923(1923-05-05) с. Єрмошенки, Руднянський р-н, Смоленська обл.
Смерть	20 червня 1975(1975-06-20) (52 роки) Смоленськ (автомобільна аварія)
Поховання	Memory Of Heroes squared
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Військова служба
Роки служби	1944—1947
Приналежність	СРСР
Рід військ	піхота
Війни / битви	Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Орден «За заслуги перед Вітчизною» в золоті

Михайло Олексійович Єгоров (рос. Михаил Алексеевич Егоров, 5 травня 1923 — 20 червня 1975) — Герой Радянського Союзу, сержант Червоної Армії, разом з молодшим сержантом Мелітона Кантарія під керівництвом молодшого лейтенанта Олексія Береста підняв Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу рано вранці 1 травня 1945 року.

Біографія

Народився в селянській родині в селі Єрмошенки Руднянського району Смоленської області РРФСР. Здобув початкову освіту, працював у колгоспі. Під час окупації Смоленської області військами Вермахту вступив в партизанський загін. У діючій армії з грудня 1944 року. Розвідник 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту.

Разом з молодшим сержантом Мелітоном Кантарія поставив Прапор Перемоги на даху рейхстагу (за офіційною радянською версією — першим) під час битви за Берлін. Групою керував лейтенант О. П. Берест; він, як і Єгоров і Кантарія, був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але нагороджений був лише орденом Червоного Прапора.

За скоєний подвиг йому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1946 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням Ордена Леніна та медалі Золота Зірка за № 6972.

На широко відомому ж постановочному фотознімку кореспондента ТАСС Євгена Халдея «Прапор Перемоги над Рейхстагом» 2 травня 1945 року брали участь дагестанець Абдулхакім Ісмаїлов, киянин Олексій Ковальов та Олексій Горичів з Мінська.

До 1947 року залишався в армії. Закінчив радпартшколу в Смоленську. Працював на Руднянському молочноконсервному комбінаті. Загинув 20 червня 1975 року в автомобільній катастрофі.

Скульптор Іван Першудчев створив його скульптурний портрет.

Нагороди

• медаль «Золота Зірка» № 6972 Героя Радянського Союзу (8.05.1946)
• Орден Леніна (8.05.1946)
• орден Червоного Прапора (19.05.1945)
• Орден Вітчизняної війни II ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Орден Слави III ступеня (30.04.1945)
• Медаль «Партизану Вітчизняної війни» I ступеня
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр..»
• Медаль «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр..»
• Медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр..»
• Медаль «За взяття Берліна»
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди НДР:

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня

Пам'ять

Похований у місті Смоленську у фортечної стіни в Сквері Пам'яті Героїв.

Його ім'ям названі вулиця в Смоленську та провулок в селищі Монастирщина Смоленської області. На молокомбінаті в місті Рудня і на будинку Героя встановлені меморіальні дошки. Почесний громадянин Смоленська.

З 8 травня 1965 року був Почесним громадянином міста Берліна (позбавлений почесного звання 29 вересня 1992 року).

Див. також

• Олексій Берест
• Мелітон Кантарія
• Майкл Стренк