Координати: 51°52′17″ пн. ш. 24°59′28″ сх. д. / 51.87139° пн. ш. 24.99111° сх. д. / 51.87139; 24.99111
Очікує на перевірку

Невір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Невір
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Тер. громада Камінь-Каширська міська громада
Код КАТОТТГ UA07040010340037551
Облікова картка село Невір 
Основні дані
Засноване 1662
Населення 539 осіб
Площа 1747 км²
Густота населення 0,31 осіб/км²
Поштовий індекс 44223
Телефонний код +380 3362
Географічні дані
Географічні координати 51°52′17″ пн. ш. 24°59′28″ сх. д. / 51.87139° пн. ш. 24.99111° сх. д. / 51.87139; 24.99111
Середня висота
над рівнем моря 		142 м
Водойми Прип'ять, озеро Біле
Місцева влада
Адреса ради 44221, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Велика Глуша, вул. Шевченка, 19
Карта
Невір. Карта розташування: Україна
Невір
Невір
Невір. Карта розташування: Волинська область
Невір
Невір
Мапа
Мапа

Неві́р — село в Україні, у Великоглушанському старостинському окрузі Камінь-Каширської громади Камінь-Каширського району Волинської області.

Невір на спец. карті Шуберта 1832 року
Невір на польській карті 1840-1859
Невір на карті трьохверстівці XIX століття
Невір на історичному атласі Польщі (1899-1904 роки, Варшава-Відень)
Невір на карті 1905 1915 років
Невір австрійська карта 1910 рік
Одноверстівка Білорусії 1910 рік
Невір на австрійській операційній карті 1914 року
Невір на німецькій карті перед I Світов. війною

Біля села Невір річку Прип'ять перетнув найдовший у Волинській області залізобетонний міст завдовжки 196 метрів. Міст збудований у 1982 році Луцьким мостозагоном № 60 [1]

Історія

[ред. | ред. код]

До утворення князівств землі розташування села були межею племен дулібів (волинян, бужан), деревлян та дреговичів.

У V столітті до н. е. тут була поширена тщинецька культура, у V—IV століттях до н. е. — лужицька культура, в III—II століттях до н. е. — балто-слов'янська зарубинецька культура[2]. Час та обставини появи на терені волинян у різних дослідників різняться. За одними, волиняни з'являються в регіоні в IV—VI століттях й входили до дулібсько-волинянського племінного об'єднання[2]. За Ярославом Ісаєвичем у VII—IX століттях тут мешкало плем'я дулібів. За Володимиром Сергійчуком з VIII століття на заході Берестейщини проживали племена волинян, а на сході — деревляни[3]. За іншими дослідниками, на Берестейщині до IX століття мешкало племінне об'єднання ятвягів, проте пізніше тут почали освоюватися спочатку дреговичі, потім, в IX—XII століттях і значно інтенсивніше, волиняни, північна межа колонізації яких обмежувалася Пінськими болотами, Біловезькою Пущею та річкою Ясельдою.

Період Київської Русі (кінець IX ст. - ХІІІ ст.)

[ред. | ред. код]

Територія розташування села входила до Берестейської землі і знаходилась на межі Волинського князівства (з центром у місті Володимир) та Турівсько-Пінського князівства (з центром в Турові, а потім в Пінську). Імовірно кордон між князівствами проходив по річці Прип'ять.

Період Галицько-Волинського князівства (1199 - 1316)

[ред. | ред. код]

У 1199 році князь волинський Роман Мстиславич утворює Галицько-Волинське князівство, до якого крім Волині та Галичини входить Берестейська та Дорогичиська землі, а Турово-Пинське князівство потрапляє під його протекторат[4]. Таким чином територія села ввійшла складу до Галицько-Волинського князівства[5].

У Галицько-Волинському літописі щодо Берестейської землі в 1213 році вжита паралельна назва Україна: «Даниїлу же возвратившуся к домови і єха з братом, і прия Берестій, і Угровеськ, в Верещин, і Комов, і всю Україну»[6]. У цей час на Полісся та Підляшшя стали активно здійснювати напади лицарі-хрестоносці, які припинилися після розгрому їхнього війська Данилом Галицьким у 1237—1238 роках.

Частими були також напади на Полісся ятвягів та литовців[7]. У 1251—1253 роках руський король Данило Галицький дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI століття.

Період Великого князівства Литовського (1316 - 1569)

[ред. | ред. код]

Взимку 1316 року литовська армія на чолі з Гедимином пішла походом на Галицько-Волинське князівство, який закінчився приєднанням частини Берестейської землі до складу Великого князівства Литовського[8]. Точна дата остаточного приєднання території села до Литви невідома й у різних дослідників різниться[8].

Ймовірно з 1320-х років територія села входила до складу Троцького, а з 1513—1520 років — до Підляського воєводства Великого князівства Литовського[9].

У 1404—1519 роках у складі Великого князівства Литовського існувало удільне Кобринське князівство, яке належало князям Кобринським, потомкам князя Ольгерда[10].

1566 року східна частина Берестейської землі з містами Берестям, Кобринем, Кам'янцем і Пінським повітом увійшла до новоствореного Берестейського воєводства[5].

Період Речі Посполитої (1569 - 1795)

[ред. | ред. код]

За Люблінською унією територія де розташоване село перейшла до Волинського воєводства.

У 1595 році під час повстання Наливайка в околицях Пінська двічі побувала козацька армія[11]. У вересні 1648 року після появи невеликого козацького загону почалося повстання в Бересті, внаслідок якого було повалено шляхту та заявлено про приєднання до української козацької держави[12]. У жовтні 1648 року повстало населення Пінська[12], Турова, Янова, Кобрина[12]. Повстання було придушене лише в січні 1649 року польським військом на чолі з гетьманом литовським Радзивіллом[12]. Згодом полковник Війська Запорізького Думинський організовував у Берестейщині (за вказівкою Хмельницького) підпільну повстанську мережу доки не був арештований влітку 1651 року та згодом страчений[13][14]. У 1655—1659 роках до складу Гетьманщини входив Пінсько-Турівській козацький полк, центром якого було місто Давид-Городок у Пінському повіті[15][16]. 1657 року пінська шляхта, очолювана Лукашем Єльським, проголосила про своє входження до Гетьманщини. За договором від 16 жовтня 1657 року між Богданом Хмельницьким та шведським королем Карлом X Берестейське воєводство повинно було цілком увійти до складу козацької держави[3]. У 1658—1660 роках на Поліссі діяв козацький загін полковника Василевича, дещо згодом болотними літниками проходив загін Кургана[17][18]. У 1664—1666 роках на Поліссі діяв повстанський селянсько-козацький загін полковника Василевича[18][17].

Період окупації Російською імперією (1795 - 1917)

[ред. | ред. код]

Після другого поділу Польщі село відійшло до складу Російської імперії.

З 1795 року село входило до Великоглушанської волості Ковельського повіту Волинської губернії Російської імперії з центром в Великій Глуші.

Щонайменше з 1905 року на західній околиці села Невір формується, імовірно єврейська, колонія Невір.

У 1915—1918 роках Полісся і Волинь по лінії Барановичі — Пінськ — Камінь-Каширський зайняли німецькі війська, чимало мирного населення евакуювалося на схід, у далеку глибину Російської імперії[19][20].

Період Української Народної Республіки та Гетьманату (1918 - 1920)

[ред. | ред. код]

З 6 березня 1918 року село входило до складу землі Волинь або землі Підляшшя Української Народної Республіки.

З 29 квітня 1918 року Скоропадським змінено адміністративний поділ та відновлено Волинську губернію в складі Української держави. Губернським комісаром Генерального секретаріату призначено — В'язлова Андрія Григоровича.

Період Польської республіки (1920-1939)

[ред. | ред. код]

Гміна Леликів з селом 12 грудня 1920 р. (разом з гмінами Хотешів, Велика Глуша, Сошично, Боровно і Камінь Каширськ ввійшли до складу новоствореного Каширський повіту (утворений з частини Ковельського повіту). Адміністративним центром було містечко Камінь-Каширський. 19 лютого 1921 р. Каширський повіт увійшов до складу новоутвореного Поліського воєводства.

За Ризьким миром 18 березня 1921 року село остаточно закріплено в складі Польщі[21].

15 грудня 1926 р. ґміну Леликів з селом передано до Кобринського повіту.

Розпорядженням Ради Міністрів 19 березня 1928 р. села Почапи, Вілька Щитинська і Залухів вилучено з ґміни Леликів Кобринського повіту та включено до ґміни Велика Глуша Каширського повіту.

Період радянської окупації (1939 - 1991)

[ред. | ред. код]

У вересні 1939 року відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа СРСР і Німеччина розділили між собою територію Польщі[22]. Кордон між УРСР і БРСР прокладено за адміністративною межею між Волинським і Поліським воєводствами з частковим випрямленням шляхом приєднання до УРСР Каширського повіту та окремих сіл Кобринського і Дорогичинського повітів[23]. Проти цього рішення в Бересті, Кобрині та Пінську відбулися демонстрації жителів міст з проханням включити ці землі до складу УРСР[24].

27 листопада 1939 р. село включено до новоутвореної Волинської області. 17 січня 1940 р. Каширський повіт ліквідовано у зв'язку з розподілом його на Любешівський і Камінь-Каширський райони.

Під час німецької окупації в серпні 1941 року німецька влада включила село до генеральної округи Волинь новоствореного Райхскомісаріату Україна (Камінь-Каширський, Ковельський, Пінський, Кобринський гебіти).

Період незалежності (1991 - сьогодні)

[ред. | ред. код]

З радянських часів до адміністративної реформи 2020 року село входило до складу Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області.

Населення

[ред. | ред. код]

Віросповідання

[ред. | ред. код]

В с.Невір щонайменше з 1805 року діє церква святого Іоана Богослова, в якій велись церковні метричні книги (аналог сучасної функції держави щодо реєстрації народжень, шлюбів та смертей) та складались інші церковні документи (шлюбні обшуки і т.п.). До парафії вказаної церкви відносились такі сусідні села як: Хабарище (Михалин), Залухів, Щитинська Воля.

Документально встановлено, що:

  • Невір, метрична книга (греко-католики), 1818 рік, титулка
    Невір, метрична книга (греко-католики), 1818 рік, титулка
  • Невір, метрична книга (греко-католики), 1818 рік
    Невір, метрична книга (греко-католики), 1818 рік
  • Невір, метрична книга (православні), 1834 рік, титулка
    Невір, метрична книга (православні), 1834 рік, титулка
  • Невір, метрична книга (православні), 1834 рік
    Невір, метрична книга (православні), 1834 рік
  • Невір, метрична книга (греко-католики), 1835 рік, титулка
    Невір, метрична книга (греко-католики), 1835 рік, титулка
  • Невір, метрична книга (греко-католики), 1835 рік
    Невір, метрична книга (греко-католики), 1835 рік
  • Невір, метрична книга (греко-католики), 1837 рік, титулка
    Невір, метрична книга (греко-католики), 1837 рік, титулка
  • Невір, метрична книга (греко-католики), 1837 рік
    Невір, метрична книга (греко-католики), 1837 рік
  • Метрична книга (православ'я) 1890 р. сіл Невір, Залухів, Хабарище (Михалин), Щитинська Воля
    Метрична книга (православ'я) 1890 р. сіл Невір, Залухів, Хабарище (Михалин), Щитинська Воля
  • Демографія приходу церкви сіл Хабарище, Невір, Залухів, Щитинська Воля з 1842 по 1914 роки
    Демографія приходу церкви сіл Хабарище, Невір, Залухів, Щитинська Воля з 1842 по 1914 роки
  • Каталог метричних книг, Невір, 1676-1933 роки
    Каталог метричних книг, Невір, 1676-1933 роки

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 584 особи, з яких 284 чоловіки та 300 жінок.[25]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 532 особи.[26]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[27]

Мова Відсоток
українська 98,14 %
білоруська 0,93 %
російська 0,93 %

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • У селі Хабарище, що у свій час входило до складу Невіру, народився Лукашик Степан Іванович — кандидат економічних наук; державний діяч;
  • У селі народився Малафіїк Іван Васильович — професор, доктор педагогічних наук
  • У селі народився Володимир (Мельник) — архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир (у миру — Костянтин Павлович Мельник) — архієрей Української Православної Церкви (Московського Патріархату), Володимир-Волинської єпархії УПЦ (МП).


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. — Луцьк : Волинська обласна друкарня ; Любешів : Ерудит, 2005. — 304 с. — ISBN 966-361-079-4., Найдовший залізобктонний міст, с. 163.
  2. ↑ а б Леонюк, 1996, с. 347.
  3. ↑ а б Сергійчук, 2008, с. 494.
  4. ↑ Леонюк, 1996, с. 8, 348.
  5. ↑ а б Леонюк, 1996, с. 54.
  6. ↑ Леонюк, 1996, с. 11, 54, 348.
  7. ↑ Леонюк, 1996, с. 10.
  8. ↑ а б Леонюк, 1996, с. 12.
  9. ↑ Леонюк, 1996, с. 54, 350.
  10. ↑ Леонюк, 1996, с. 349.
  11. ↑ Леонюк, 1996, с. 350.
  12. ↑ а б в г Леонюк, 1996, с. 17.
  13. ↑ Леонюк, 1996, с. 18, 351.
  14. ↑ Леонюк, 1996, с. 16.
  15. ↑ Леонюк, 1996, с. 16, 352.
  16. ↑ Леонюк, 1996, с. 18, 352.
  17. ↑ а б Леонюк, 1996, с. 21-22.
  18. ↑ а б Леонюк, 1996, с. 352.
  19. ↑ Леонюк, 1996, с. 354.
  20. ↑ Аркушин, 2015, с. 7.
  21. ↑ Леонюк, 1996, с. 27.
  22. ↑ Леонюк, 1996, с. 28.
  23. ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 04.12.1939 «Про розмежування областей між Українською РСР і Білоруською РСР»
  24. ↑ Леонюк, 1996, с. 29.
  25. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  26. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  27. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]


Волинська область Це незавершена стаття з географії Волинської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Невір&oldid=41971306