Санкт-Петербурзький державний університет
Санкт-Петербу́рзький держа́вний університе́т (рос. Санкт-Петербургский государственный университет) — один із найбільших і найстаріших університетів Росії, заснований у 1819 році на базі С-.Петербурзького педагогічного інституту (1804 - 1819). Таємним голосуванням першим ректором було обрано професора Михайла Балудянського.
28 січня 1724 року указом імнератора Петра І була створена Санкт-Петербурзька Академія наук, при якій відкривався університет та гімназія. Передбачалося, що у навчальних закладах будуть викладати відомі вчені. Але повноцінний навчальний процес так і не був влаштований. Випуск в академічному університеті (9 осіб) вібдувся лише у 1753 році. Подальший розвиток навчального закладу був загальмований.[4].
У 1804 році в С.-Петербурзі був відкритий педагогічний інститут, який з 1816 року здобув статус Головного педагогічного інституту. Саме на базі цього навчального закладу указом імператора Олександра І від 8 січняу1819 року був організований Санкт-Петербурзький імператорський університет.
У листопаді 2009 року президент РФ Дмитро Медведєв підписав закон про присвоєння університету особливого статусу. Зокрема, виш отримав право видавати дипломи власного зразка з офіційною символікою РФ.
За даними на 2004 рік викладацький склад нараховував 4055 людей, з них 714 професорів і 1240 доцентів.
У 2007 році було подано 13 773 заяви про прийняття, конкурс склав 2,3 людини на місце. На I курс зараховано 6015 студентів, з них 1063 — медалісти. 2666 першокурсників — жителі країн СНД.
Станом на 2010 в університеті вчаться більше 32 тисяч студентів, що навчаються по 323 спеціальностям на 20 факультетах, працюють майже 14 тисяч співробітників, близько 6 тисяч викладачів. До складу університетського навчально-наукового комплексу входить 19 спеціальних факультетів, 13 науково-дослідних інститутів, ботанічний сад, Канадський коледж, а також факультет військового навчання й загальуніверситетська кафедра фізичної культури й спорту.
Зміна офіційних назв університету:
- 1821 по 1914 р. — Санкт-Петербурзький Імператорський університет;
- 1914 р. — лютий 1917 р. — Петроградський Імператорський університет;
- лютий 1917 р. — червень 1918 р. — Петроградський університет;
- червень 1918 р. — жовтень 1919 р. — Перший Петроградський університет;
- жовтень 1919 р. — січень 1921 р. — Петроградський університет;
- січень 1921 р. — січень 1924 р. — Петроградський державний університет;
- січень 1924 р. — квітень 1933 р. — Ленінградський державний університет
- квітень 1933 р. — жовтень 1937 р. — Ленінградський державний університет імені А. С. Бубнова;
- жовтень 1937 р. — лютий 1944 р. — Ленінградський державний університет;
- лютий 1944 р. — жовтень 1948 р. — Ленінградський ордена Леніна державний університет;
- жовтень 1948 р. — 1969 р. — Ленінградський ордена Леніна державний університет імені А. А. Жданова;
- 1969 р. — січень 1989 р. — Ленінградський ордена Леніна й ордена Трудового Червоного Прапора державний університет імені А. А. Жданова
- січень 1989 р. — 1991 р. — Ленінградський ордена Леніна й ордена Трудового Червоного Прапора державний університет;
- з 1991 р. — Санкт-петербурзький державний університет.
Примітка: з 1930 по 1939 роки посада мала офіційне найменування «Директор Ленінградського Державного Університету».
- Балудянський Михайло Андрійович (1819—1821)
- Зябловський Євдоким Пилипович (1823—1825)
- Дегуров Антон Антонович (1825—1836)
- Шульгін Іван Петрович[ru] (1836—1840)
- Плетньов Петро Олександрович (1840—1861)
- Воскресенський Олександр Абрамович (1861—1863, 1865—1867)
- Ленц Емілій Христіанович (1863—1865)
- Кесслер Карл Федорович (1867—1873)
- Редькін Петро Григорович (1873—1876)
- Бекетов Андрій Миколайович (1876—1883)
- Андрєєвський Іван Юхимович (1883—1887)
- Владиславлєв Михайло Іванович (1887—1890)
- Нікітін Петро Васильович (1890—1897)
- Сергеєвич Василь Іванович (1897—1899)
- Гольмстен Адольф Християнович (1899—1903)
- Жданов Олександр Маркелович (1903—1905)
- Боргман Іван Іванович (1905—1910)
- Грімм Давид Давидович (1910—1911)
- Грімм Ервін Давидович (1911—1918)
- Іванов Олександр Олександрович (1918—1919)
- Жебельов Сергій Олександрович (1919)
- Шимкевич Володимир Михайлович (1919—1922)
- Державін Микола Севастянович (1922—1925)
- Мінін Сергій Костянтинович (1925—1926) (як голова Організаційної комісії ЛДУ)
- Томашевський Всеволод Броніславович (1926—1927)
- Серебряков Михайло Васильович (1927—1930)
- Нікіч-Криличевскій Юрій Миколайович (1930—1932) (у званні директора)
- Сережников Віктор Костянтинович (1932—1933) (у званні директора)
- Лазуркін Михайло Семенович (1933—1937) (у званні директора)
- Лукашев Костянтин Гнатович (1938—1939) (у званні директора)
- Золотухін Петро Васильович (1939—1941)
- Вознесенський Олександр Олексійович (1941—1948)
- Домнін Микита Андрійович (1948—1950)
- Ільюшин Олексій Антонович (1950—1952)
- Александров Олександр Данилович (1952—1964)
- Кондратьєв Кирило Якович (1964—1970)
- Макаров Гліб Іванович (1970—1975)
- Алесковський Валентин Борисович (1975—1986)
- Меркур'єв Станіслав Петрович (1986—1993)
- Вербицька Людмила Олексіївна (1993—2008)
- Кропачов Микола Михайлович (2008 — до теперішнього часу).
Лауреати Нобелівської премії
[ред. | ред. код]Лауреати премії Філдса
[ред. | ред. код]- Гребенщиков Борис Борисович
- Асаф'єв Борис Володимирович
- Дягілєв Сергій Павлович
- Бенуа Олександр Миколайович
- Білібін Іван Якович
- Реріх Микола Костянтинович
- Врубель Михайло Олександрович
- Грабар Ігор Емануїлович
- Полєнов Василь Дмитрович
- Данилевський Григорій Петрович
- Тургенєв Іван Сергійович
- Сергій Довлатов
- Блок Олександр Олександрович
- Райніс
- Берггольц Ольга Федорівна
- Мережковський Дмитро Сергійович
- Аловерт Ніна Миколаївна
- Анісюткін Микола Кузьмович
- Гайдукевич Віктор Францевич
- Маркевич Микола Андрійович
- Щукін Марк Борисович
- Симонович Ераст Олексійович
- Спицин Олександр Андрійович
- Іллінська Варвара Андріївна
- Рєпніков Микола Іванович
- Каргер Михайло Костянтинович
- Соколов Олег Валерійович
- Єщенко Анастасія Олегівна
- Лазаревський Олександр Матвійович
- Кастусь Каліновський
- Алєксандров Павло Олександрович
- Катькало Сергій Іванович
- Сафонов Григорій Миколайович
- Філіппов Михайло Георгійович
- Щуцький Юліан Костянтинович
- Піотровський Михайло Борисович
- Орден Леніна
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Яковлева Т. Г. Петербурзький університет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 175. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- (рос.) Геологический факультет Ленинградского университета / Синицын В. М. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1969. — 182 с.
- Украинская советская энциклопедия: в 12 т. — Т. 6. — К.: ГР УСЭ, 1981. — С. 45 - 46.
- Энциклопедия для детей. — Т. 5, Ч. 2. / гл. ред. М. Аксенова. — М,: Аванта, 2004. — С. 673 - 675.
- Петербурзький університет і Шевченко // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 87-88.
- Офіційний сайт університету
- Ростовцев Е. А., Сидорчук И. В. Петроградский университет // Россия в Первой мировой войне. 1914—1918: Энциклопедия: В 3 тт. / Отв. ред. А. К. Сорокин. М.,2014. Т.2. С. 708—709.
Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
У цьому університеті навчався також Павло Дуров, засновник VK та Telegram
- Навчальні заклади, засновані 1819
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Полярної зірки (Монголія)
- Кавалери ордена Дружби (В'єтнам)
- Лауреати Сталінської премії
- Санкт-Петербурзький університет
- Визначні місця Санкт-Петербурга
- Вищі навчальні заклади Російської імперії
- Асоціація класичних університетів Росії