Бєлашов Валерій Іванович
| Бєлашов Валерій Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 16 квітня 1949 м. Глухів, Сумської області, Української РСР |
| Помер | 20 липня 2022 (73 роки) м. Глухів, Сумської області |
| Місце проживання | м. Глухів |
| Країна |  СРСР →  Україна |
| Alma mater | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Галузь | історія Гетьманщини |
| Заклад | Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка |
| Посада | доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання |
| Вчене звання | доцент |
| Відомий завдяки: | уведенню поняття «Глухівського періоду» історії Гетьманщини (1708—1782 рр.) |
| Нагороди |  |
Бєлашов Валерій Іванович (нар. 16 квітня 1949, Глухів, Сумської області, Української РСР — пом. 20 липня 2022, м. Глухів, Сумської області)[1] — український історик і викладач, доцент (1996 р.), доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (1979—2015, 2018 — 2022)
У 1964 році Валерій Бєлашов закінчив Глухівську восьмирічну школу № 6, а потім чотири роки навчався на відділенні електрифікації Глухівського технікуму гідромеліорації і електрифікації сільського господарства. У 1974 році закінчив історичний факультет Харківського державного університету. З 1976 по 1979 рр. працював учителем історії і суспільствознавства Глухівської середньої школи № 2.
З 1979 р. — асистент Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергеєва-Ценського, потім, з 1985 р. — старший викладач. У 1996 році одержав вчене звання доцента. Більше десятиліття очолював кафедру соціально-економічних дисциплін (1997—2010 рр.). Створив і очолив кафедру історії Глухівського національного педагогічного університету в 2010 р.
З дня заснування (1994 р.) працював науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника у місті Глухові, якому у листопаді 2008 року надано статус національного[2][3][4].
До 70-річчя з дня народження Валерія Івановича в науковому виданні «Історичні студії суспільного прогресу» було опубліковано статтю[5] про його життєвий і науковий шлях.
- Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України;
- Почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України,
- Грамота Академії педагогічних наук України;
- Знак «Відмінник освіти України».
- «Глухов — забытая столица гетманской Украины» (1992 р.);
- «Глухів — столиця Гетьманщини (До „Глухівського періоду“ історії України (1708—1782 рр.)» Глухівський період історії України [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.][6] (Глухів, 2005);
- «Глухів — столиця Гетьманської України (1708—1782 рр.): від перших поселень до сучасності» (Суми, 2019)
- «Глухів» для серії «Малі історичні міста України» (2003 р.)
- «Глухів — столиця гетьманської і Лівобережної України» (1996)
- «Сумщина в історії України» (2005)
- «Гетьманщина мовою документів і матеріалів другої половини XVII — XVIII ст.»(2006)
- «Глухов // Золотое ожерелье Сумщины: Путивль, Глухов, Ромны» (1987 р.)
- «Глухівський державний педагогічний інститут (1874—1994 рр.)» (1994)
- «Максим Березовський і гетьманський Глухів» (1995)
Протягом 1990-х років входив до складу Глухівської археологічної експедиції, метою роботи якої було встановлення 1000-ліття міста Глухова. В ході експедиції були локалізація у західній частині міста мисовидного дитинця давньоруського Глухова кінця Х — ХІ ст.та виявлення давньоруських культурних шарів ХІІ — ХІІІ ст.
Белашов В. І. — член редакційної колегії «Зводу пам'яток історії та культури» по Сумській області.
З його безпосередньою участю у 2007 році вийшла збірка матеріалів «Пам'ятки історії міста Глухова та населених пунктів Глухівського району»
Валерій Белашов автор декількох монографій «Глухів — столиця Гетьманщини. (До „Глухівського періоду“ історії України (1708—1782 рр.)», які присвячені збереженню здобутків української державності під час «Глухівського періоду» історії Гетьманщини.
Закономірним результатом і доповненням до досліджень стало видання хрестоматії — посібника "Гетьманщина мовою документів і матеріалів другої половини XVII — XVIII ст., що являє собою збірку документального матеріалу, розраховану на поглиблене вивчення історії України. Він став основою для проведення семінарських занять з історії України та вивчення відповідних спецкурсів студентами історичного факультуту Глухівського національного університету імені Олександра Довженка.[7]
- ↑ https://kourier.in.ua/6991-na-74-u-roc-zhittya-pomer-gluhvskiy-storik-vikladach-naukovic-valery-vanovich-byelashov.html
- ↑ Указ Президента України «Про надання Державному історико-культурному заповіднику у місті Глухові статусу національного». Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
- ↑ Пам’яті Валерія Бєлашова, дослідника «Глухівського періоду в історії Гетьманщини». Глухів.City (укр.). Процитовано 6 серпня 2023.
- ↑ Гриценко, Андрій (19 липня 2023). ПАМ’ЯТІ ВАЛЕРІЯ ІВАНОВИЧА БЄЛАШОВА (1949–2022). Сіверянський літопис (укр.). № 3. с. 141—142. ISSN 2518-7430. Процитовано 6 серпня 2023.
- ↑ До 70-річчя Валерія Івановича Бєлашова (PDF) (українською) .
- ↑ Глухівський період історії України
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2016-04-25 у Wayback Machine.]
- Пам’яті Валерія Бєлашова, дослідника «Глухівського періоду в історії Гетьманщини». Глухів.City (укр.). Процитовано 21 липня 2023.
