Біюк-Карасу

Біюк-Карасу
Біюк-Карасу в Білогірську
44°58′40″ пн. ш. 34°36′26″ сх. д.
Витік	Карасу-Баши, Карабі-яйла (Кримські гори)
• координати	44°58′40″ пн. ш. 34°36′26″ сх. д.
Гирло	Салгир
• координати	45°28′13″ пн. ш. 34°47′14″ сх. д.
Країни:	Україна   Автономна Республіка Крим
Регіон	Автономна Республіка Крим Республіка Крим
Довжина	102 км
Площа басейну:	1 160 км²
Середньорічний стік	0.61 м³/с
Притоки:	Сарису, Тана-Су, Кучук-Карасу
Водойми в руслі	Білогірське водосховище і Тайганське водосховище
Медіафайли у Вікісховищі

Бію́к-Карасу́ (також Карасу, Карасьовка, Велика Карасівка) (рос. Биюк-Карасу, Карасёвка, крим. Büyük Qarasuv) — річка в Криму, найбільша права притока Салгира (в нижній течії).

Загальні відомості

Довжина 102 км, площа водозбору — 1 160 км². Долина переважно ящикоподібна, завширшки від 400 до 75—200 м (у пониззі). Річище звивисте, подекуди випрямлене, завширшки 5—20 м, завглибшки 0,3—0,7 м (максимальна 2 м). Похил річки 10,4 м/км.

Спершу річка тече на північ, від села Садове тече переважно на північний схід. Впадає до Салгира на північний схід від районного центру Нижньогірський.

Витоки

Річка бере початок з найбагатоводнішого джерела Карасу-Баши, розташованого на північних схилах Карабі-яйли, у заповідному урочищі Карасу-Баши, оголошеному пам'ятником природи загальнодержавного значення.

Майже на початку ущелини перебуває печера Су-Учхан-Коба (печера води, що летить), вхід у яку закриває велетенських розмірів камінь, через який виривається пінистий, ревучий потік води. Це і є джерело однієї із самих багатоводних річок Криму. Витрати води в паводок досягають тут 45 м³/с.

Ущелина стиснута обабіч високими стрімчаками, захаращена уламками скель, що утворюють кам'яний хаос, заросла густим первозданним лісом, у якому багато різних чагарників, ожина, кизил, ліщина. Кущі й дерева обплутані кримськими ліанами. Все це становить суцільну зелену запону над річкою. Дикість і самітність цих місць, імовірно, породили легенду, що саме в цій ущелині була Алимова печера, де ховався герой кримськотатарських легенд — розбійник Алим. Тепер тут водоохоронна санітарна зона: саме звідси подається вода в місто Білогірськ для питних потреб.

Природа

Долина річки, багата водою й гарними пасовищами, приваблювала диких тварин, і наші далекі предки облюбували ці місця, що обіцяли їм гарний доробок. Тут водилися мамути, зубри, древні коні, сайги, осли, шляхетний і північний олені, вовки, лисиці, песці.

Історія

Недалеко від Ак-Каї, у Червоній балці, розташований один з найбільших у СНД комплексів палеоліту (древньої кам'яної доби). На малій площі було відкрито сімнадцять стоянок і поселень древньої людини — неандертальця, що жив тут 100—35 тис. років тому. Особлива наукова цінність зроблених розкопок полягає в тім, що з восьми достовірних кісткових останків неандертальців, відкритих у колишньому СРСР, чотири виявлені в Червоній балці при підніжжі Ак-Каї. Заселеність району Ак-Кая давніми людьми пояснюється сприятливими умовами для існування. Можна припустити, що неандертальці заганяли тварин на вершину Ак-Каї, до обриву, і тварини потрапляли в пастку. В 1969 р. гора Ак-Кая оголошена пам'яткою природи місцевого значення, а в 1981 р. — загальнодержавного значення.

Білогірськ

У долині річки Біюк-Карасу розташоване місто Білогірськ. Так місто стало називатися після 1945 року. Відоме з XIII ст. місто Карасубазар, що значить «базар на річці Карасу». Місто цілком виправдовувало свою назву. Воно перебувало на древньому караванному шляху, тут схрещувалися головні дороги півострова. Своєю сучасною назвою місто зобов'язане горі Ак-Кая (ак — біла, кая — скеля), стометрова скеля якої, що дивно схожа на неприступну фортецю, височіє над Білогірськом.

Білі кольори скелі обумовлені основними її породами: вапняк і мергель. Над створенням цієї вигадливої «фортеці» працювали вітер, вода і сонце. Дивні стовпчасті виступи й печери схожі на вежі з бійницями середньовічної фортеці. Із західного боку скелі протікає річка Біюк-Карасу.

Водосховища

Білогірськ є центром однойменного району. Це один з тих районів Криму, де як джерело водопостачання використовують води кримських річок, а не дніпровські води Північно-Кримського каналу. Щоб не залежати від примх погоди, у Тайганській балці в 1935 році почали будівництво одного з перших водосховищ Криму. Водоймище будували три роки, по суті, вручну. Із усіх механізмів працювало тільки два трактори. У ту пору це було найбільше водосховище Криму (об'єм 13,8 млн м³). Підвідним каналом, завдовжки 8,5 км, вода Біюк-Карасу надходить у Тайганське водосховище, що використовується для зрошення.

У 1972 році було побудовано Білогірське водосховище (об'єм 23,3 млн м³). Гребля заввишки 25 м перегородила русло Біюк-Карасу, утворивши мальовничу гірську водойму із площею водного дзеркала 220 га. Навколо водоймища з водою незвичайно блакитних кольорів піднімаються гори, покриті лісом. Вода через скидну споруду надходить у Тайганське водосховище.

Після анексії Криму Росією, задля забезпечення питною водою Судаксько-Феодосійського регіону за дорученням Уряду Російської Федерації і Ради Міністрів Республіки Крим Рескомводгосп організував у травні 2014 року перекидання частини стоку річки Біюк-Карасу (5 м³/с) до Північно-Кримського каналу, задля наповнення Феодосійського водосховища.

Притоки

Біюк-Карасу має три великих притоки:

Танасу

Із правого берега на відстані 76 км від гирла в неї впадає річка Танасу завдовжки 26 км, площа водозбору 184 км². На високому вододілі між Танасу і Біюк-Карасу спеціально для Катерини II був вибудуваний шляховий палац, у якому вона зупинялася під час подорожі Кримом. Поруч із чудовим палацом розбили парк, прикрасивши його фонтанами. Тепер у перебудованому єкатерининському палаці перебуває міська лікарня. Річка Танасу бере початок на північних схилах Карабі-яйли й тече в північному напрямку. За 1,5 км південніше с. Красноселівка (Нео-Хори, Ени-Сала) річка протікає в ущелині за назвою Чортові ворота (Шайтан-Капу, Демир-Капу). Ця тіснина, утворена чотирма скелями-вежами заввишки до 50 м, розташованими попарно на лівому і правому бортах ущелини, оголошена ландшафтною пам'яткою природи. У верхів'ях Танасу між вершинами Шуври (зі сходу) і Хриколь (із заходу) є гірський прохід Каллістон, що із грецького значить «найпрекрасніший». Через перевал Каллістон проходила одна з в'ючних доріг, що зв'язувала Карасубазар із селищем Скути (нині Привітне) на Південному березі Криму.

Сарису

З лівого берега на 72 км від гирла Салгира, західніше Білогорська, в Біюк-Карасу впадає притока Сарису завдовжки 26 км і площею водозбору 127 км². Річка Сарису бере початок із джерела Паяни на висоті 330 м, на північних схилах Карабі-яйли. Річка протікає між відрогами Головної гряди й височинами Внутрішньої гряди Кримських гір. Прилегла до долини місцевість більше піднесена по правобережжю, у верхів'ях має крупногорбистий рельєф. Схили височин переважно пологі, в окремих місцях круті, розсічені балками і ярами. Місцевість поступово знижується вниз за течією річки, відмітки зменшуються від 450–400 до 200 м. У нижньому плині Сарису розкинулося сучасне селище з такою ж назвою.

Кучук-Карасу

Найзначнішою притокою Біюк-Карасу є річка Кучук-Карасу, що має довжину 62 км. Річка бере початок в Арпатському районі Карабі-яйли, на перевалі Горуча, на висоті 725 м. Вона впадає в Біюк-Карасу на відстані 25 км від гирла. Водозбірний басейн, площею 255 км², розташований у верхній частині на північних схилах Головної гряди Кримських гір, у середній частині — у районі Передгір'я, у нижній частині — в Рівнинному Криму. Південна, верхня частина басейну має гірський, сильно пересічений рельєф. Схили гір круті, стрімчасті, покриті густим лісом. У передгірній частині річка перетинає першу поздовжню долину, другий і третю гірські гряди, де рельєф місцевості горбкуватий. При перетинанні Внутрішньої гірської гряди утворюється мальовнича ущелина Пролам — між горами Айлянчик-Кая й Бурундук-Кая. Нижня частина водозбору являє собою плоску безлісу рівнину. У нижньому плині річка пересихає у літньо-осінній період. Тут річкова мережа розвинена слабко й представлена лише балками і ярами, що несуть воду під час дощів або сніготаєння.

У верхів'ях, до села Поворотне долина річки Кучук-Карасу має вигляд ущелини з мальовничими водоспадами й численними «ваннами молодості». Сюди спрямований екскурсійний маршрут, відомий за назвою «В ущелину Кокасан» або «Черемисовські водоспади». Нижче долина набуває ящикоподібну форму й зайнята садами. Вона заселена з давніх часів. Тут знайдені залишки поселень епохи неоліту й епохи міді. Були тут і кургани часів бронзи.

У Середньовіччя ці землі входили в територію Солдайського генуезького консульства. У долині річки, при дорозі на Судак, розташоване потопаюче в садах село Багате. Колишня назва села — «Ель-Елі-баштани-елі» (край садів), якнайкраще підходить до нього. Виникло селище Ель-Елі-баштани-елі в 80-ті роки XVIII ст. Перша згадка про село трапляється в статистичних довідниках 1783 р. В 1944 р. сюди приїхали переселенці із центральних областей Росії, з України й Кубані.

Основне заняття населення цієї долини — садівництво. Колись тут дійсно було багато яблуневих садів. Вирощували яблука різних сортів (Ренет Симиренка, Банан зимовий, Сари-синап та ін.). Саме звідси пішла плодоторгівля в Росії. Врожай продавався на корені вже в травні. Один пуд яблук купували за 2—3 рублі, акуратно впаковували й везли в Росію, де продавали десятками за ті ж 2—3 рублі. 40 років тому всі старі сади були розкорчовані й замість них посадили інтенсивні сади (пальметні), які тут не прижилися через кліматичні умови.

У цих благодатних краях улаштувалися вірмени, що прийшли в ці краї в XI — XII столітті, рятуючись від турків-сельджуків. За 1 км вище за течією, при дорозі розташовані руїни вірменського храму XIV століття.

Хімічний склад води річки Біюк-Карасу*

Атмосферні опади. Середній хімічний склад атмосферних опадів на території Присивашської рівнини Криму за даними Лозовіцького П.С. такий: HCO₃ – 8,45 мг/дм³, SO₄ – 16,44, Cl – 18,12, NO₃ –1,99, Ca –8,45, Mg – 2,53, Na – 13,96, K – 1,66, NH₄ – 0,50, загальна мінералізація 88,46 мг/дм³. Атмосферні опади мають кислотну реакцію середовища (табл. 1).

Таблиця  1. Хімічний склад атмосферних опадів Присивашської рівнини Криму, мг/дм³

Інгредієнти	Уміст, мг/дм3					Коефіцієнт варіації, %
	Мінімальний	Максимальний	Середній	Стандартна похибка	Стандартне відхилення
Ca2+	4,21	15,25	8,45	1,58	4,18	3,86
Mg2+	1,34	3,89	2,53	0,38	1,01	0,93
Na+	7,80	21,07	13,96	1,86	4,92	4,55
K+	0,9	2,6	1,66	0,21	0,56	0,52
СО3»-	0	0	0	0	0	0
НСО3-	11,32	45,32	24,82	4,13	10,92	10,11
SO4-	5,76	32,00	16,44	3,47	9,19	8,50
Cl-	10,30	26,30	18,12	2,09	5,53	5,12
Мінералізація	53,21	144,08	88,46	10,82	28,63	26,47
рН, од.	5,6	6,4	6,17	0,10	0,27	0,25
NO3	1,4	2,75	1,99	0,17	0,47	0,44
NH4	0,35	0,70	0,50	0,05	0,12	0,11
Жорсткість, мг-екв/дм3	0,32	1,08	0,63	0,11	0,28	0,26

Отже, разом з атмосферними опадами на поверхню ґрунтового покриву Присивашської рівнини Криму поступає в середньому за рік  309,61 кг/га солей, в т.ч. 57,54 кг/га сульфатів, 86,87 – гідрокарбонатів, 29,575 – кальцію, 63,42 – хлору, 48,86 – натрію, 6,965 – нітратного азоту, 8,855 – магнію, 5,81 – калію, 1,75 кг/га – азоту аміаку.

            Ґрунтові води у басейні річки Карасу (між Желябівкою і Нижньогірським). Виділення водоносних горизонтів в четвертинних відкладах умовне, оскільки води нерідко переходять з одних генетичних різновидів порід в інші утворюючи єдине дзеркало. Рівень ґрунтової води на дослідній ділянці змінюється в межах 1,5-3,5 м. Мінералізація води змінюється в досить широких межах 1,7-15,3 г/дм³ (табл. 2).

Таблиця 2. Глибина залягання, мінералізація й хімічний склад ґрунтової води на 17.04.1993 г.

№ сверд-ловини	Глибина до РГВ, м	рН	Уміст,  мг/дм3
			мінералізація	НСО3	Сl	SO4	Ca	Mg	Na+K
1	2,2	7,65	6741	390	937	3391	403	320	1300
2	1,6	7,8	6708	527	1187	2315	303	251	2125
3	1,2	7,55	5450	380	823	2596	525	236	890
4	1,6	7,7	9063	454	1687	4147	409	485	1880
5	1,6	7,55	4331	424	494	2080	302	167	864
6	2,4	7,60	2732	415	531	968	202	126	490
7	2,5	7,55	1755	522	121	599	130	57	332
8	2,6	7,65	4358	307	917	1929	276	204	725
9	2,8	8,00	6166	439	1945	1975	438	349	1020
10	2,7	7,90	3051	248	399	1522	238	166	478
11	3,2	8,05	2231	468	242	831	123	37	530
12	2,8	8,1	3621	536	391	1563	168	31	912
13	2,4	8,05	2721	507	437	941	216	61	560
14	2,4	8,0	5405	424	1279	2210	525	297	670
15	1,9	8,05	6196	512	728	2882	640	84	1350
16	1,5	8,45	15306	522	3345	6294	1192	173	3760
17	2,1	8,15	5472	459	1689	1676	408	380	870
18	2,1	8,10	5904	439	2234	1340	572	244	1020

Оцінювання якості поливної води. Для зрошення ґрунтів було використано воду річки Біюк-Карасу. Бію́к-Карасу́ (також Карасу, Карасьовка, Велика Карасівка) (рос. Биюк-Карасу, Карасёвка, крим. Büyük Qarasuv) — річка в Криму, найбільша права притока  Салгира (в нижній течії). Довжина 102 км, площа водозбору — 1 160 км². Долина переважно ящикоподібна, завширшки від 400 до 75—200 м (у пониззі). Річище звивисте, подекуди випрямлене, завширшки 5—20 м, завглибшки 0,3—0,7 м (максимальна 2 м). Похил річки 10,4 м/км. Річка бере початок з найбагатоводнішого джерела Карасу-Баши, розташованого на північних схилах Карабі-яйли, у заповідному урочищі Карасу-Баши, оголошеному пам'ятником природи загальнодержавного значення.

Майже на початку ущелини перебуває печера Су-Учхан-Коба (печера води, що летить), вхід у яку закриває велетенських розмірів камінь, через який виривається пінистий, ревучий потік води. Це і є джерело однієї із найбільш багатоводних річок Криму. Витрати води в паводок досягають тут 45 м³/с. Спершу річка тече на північ, від села Садове тече переважно на північний схід. Впадає до Салгира на північний схід від районного центру Нижньогірський.

Мінералізація води річки в м. Білогірськ з 1938 по 2002 рр. змінювалась у межах від 230,9 (22.07.1986), 242,8 (11.07.1980 р.) до 1190 (18.01.1984 р.), 1193,2 (10.02.1975 р.) мг/дм³ .

Статистичні характеристики кількісної та якісної мінливості головних іонів води р. Біюк-Карасу приведено в табл. 2 за період з 1984 р. до 2002 р. У хімічному складі води переважають гідрокарбонат аніони. Вміст гідрокарбонатів змінювався від 134 (22.07.1986 р.) до 482 (24.03.1988 р.) мг/дм³, сульфатів – 20,2 (29.05.1986 р. )  – 271,1 (11.08.1996 р.), хлору – 4,9 (13.06.1986 р.) – 139,6 (11.08.1996 р.) мг/дм³. Серед катіонів переважав кальцій з умістом 19,9 (26.10.2001 р.) – 169,1 (16.07.1994 р.) мг/дм³ (табл. 3).           

Таблиця  3. Статистичні характеристики кількісної і якісної мінливості головних

іонів та мінералізації води річки Біюк-Карасу за 1984-2002 рр.

Показники	Середнє значення	Стандартна похибка	Стандартне відхилення	Мінімальне значення	Максимальне значення	Рівень надійності (95%)
СО32-, мг/дм3	2,88	0,65	6,48	0	36,0	1,29
НСО3-, мг/дм3	251,18	7,11	70,37	134,0	482,0	14,11
Cl-, мг/дм3	28,62	2,40	23,74	4,9	139,6	4,76
SO42-, мл/дм3	84,43	5,22	51,68	20,2	271,1	10,36
Ca2+, мг/дм3	80,39	2,45	24,27	19,9	169,1	4,87
Mg2+, мг/дм3	16,5	1,02	10,13	1,7	59,4	2,03
Na+, мг/дм3	26,12	1,95	19,27	1,5	98,8	3,86
K+, мг/дм3	8,96	0,72	6,99	0,5	40,7	1,43
Заг. мін., мг/дм3	498,72	13,94	138,02	230,9	987,2	27,67
рН, од.	8,12	0,04	0,40	6,25	9,55	0,08
Уміст, %-екв/дм3
СО32-	0,73	0,17	1,66	0	10,3	0,33
НСО3-	62,81	1,26	12,47	23,12	86,18	2,50
Cl-	11,19	0,63	6,23	1,68	33,11	1,25
SO42-	25,27	1,07	10,67	6,12	52,65	2,14
Ca2+	60,59	1,20	11,88	15,63	90,75	2,38
Mg2+	19,58	1,05	10,35	3,09	76,79	2,08
Na+	16,35	0,98	9,71	1,02	38,41	1,95
K+	3,47	0,28	2,79	0	13,84	0,56

Концентрацію магнію вищу за ГДК для водойм рибогосподарського призначення фіксували лише одного разу – 59,4 (26.10.2001р.). Усі інші проби мали уміст магнію менше 40 мг/дм³, що нижче ГДК для водойм рибогосподарського призначення. Інші головні іони не містили значень вищих за ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За ступенем мінералізації згідно екологічної оцінки [30] вода р. Біюк-Карасу в середньому відноситься прісної гіпогалинної 1 класу 1 категорії (відмінна), але в 38,8 % проб є прісною олігогалинною з мінералізацією 500-1000 мг/дм³ [30].

За екологічною оцінкою якості [30, 32] вода річки Біюк-Карасу за середнім  умістом сульфатів у 1984-2002 рр. відносилася до 2 класу 3 категорії (добра), а за умістом хлоридів - 2 класу 2 категорії (дуже добра).

За класифікацією Альокіна вода має гідрокарбонатний кальцієвий склад.

Оцінювання якості води річки Біюк-Карасу за трофо-сапробіологічними показниками. За середньоарифметичними умістом зважених речовин вода річки у періоди 1984-2002 рр. відносилася до 3 класу 4-тої категорії якості (табл. 4).

Таблиця 4. Оцінювання води річки Біюк-Карасу за трофо-сапробіологічними показниками

Інгредієнти	Уміст, мг/дм3					Рівень надійності, 95,0 %
	Мінімальний	Максимальний	Середній	Стандартна похибка	Стандартне відхилення
Завислі речовини	2,8	141,0	25,07	2,95	27,27	5,88
рН	6,25	9,55	8,12	0,04	0,40	0,08
Жорсткість	2,81	10,57	5,38	0,16	1,66	0,33
Прозорість	3,0	24,0	22,87	0,34	3,14	0,68
Кольоровість	4	45	11,78	4,27	12,83	9,86
Температура °С	0,1	22,5	9,16	2,95	8,86	6,81
СО2, мг/дм3	0,7	17,2	6,57	0,51	4,69	1,01
О2, мг/дм3	5,62	26,3	12,54	0,45	4,11	0,90
О2, % насичення	55,0	235,0	110,42	3,89	35,43	7,74
Запах, бали	0	0	0	0	0	0
ПО, мгО2/дм3	0,9	19,6	2,61	0,16	2,01	0,31
БО, мгО2/дм3	2,8	84,7	11,9	1,04	9,59	2,07
БСК5, мгО2/дм3	0,2	96,2	3,91	1,15	10,53	2,28
N-NH4	0	1,62	0,171	0,025	0,231	0,050
N-NO3	0	4,24	0,578	0,075	0,688	0,148
N-NO2	0	0,080	0,009	0,001	0,014	0,003
Фосфати	0	0,400	0,062	0,013	0,079	0,026
Р, заг	0	0,920	0,137	0,016	0,149	0,032

За середньоарифметичною величиною рН вода річки була середньо лужною й відносилася до 4 категорії якості.

Уміст кисню у воді Біюк-Карасу змінювався від 5,62 до 26,3 мгО₂/дм³. За середньоарифметичним умістом розчиненого кисню вода річки відносилася до 1 категорії якості. За середньоарифметичним насиченням розчиненим киснем вода відноситься до 2 категорії якості.

За середньоарифметичним умістом азоту аміаку вода Біюк-Карасу у 1984-2002 рр. відносилася до 2 категорії якості [14].

За рівнем забруднення нітритами вода відносилася до 3 категорії якості,

нітратного азоту – до  4 категорії якості.

Середнє арифметичне значення вмісту фосфатів у воді Біюк-Карасу відповідає забрудненню 4 категорії якості.

Перманганатна окиснюваність, яка характеризує уміст у воді органічних і мінеральних речовин, що легко окислюються в певних умовах і відображає загальний уміст органіки змінювалася від 0,9 мгО/дм³ до 19,6 мгО/дм³ при середньоарифметичному значенні 2,61. За середньоарифметичним значенням ПО вода Біюк-Карасу в 1984-2002 рр. відносилася до 1 категорії якості (табл. 4).

Біхроматна окиснюваність характеризує забруднення води органічними речовинами і визначається кількість кисню, що витрачається на окислення як легко так і важко окиснюваних органічних і неорганічних речовин, які містяться у воді сильним окисником – біхроматом калію. За середньоарифметичними значеннями ХСК (табл. 4), тобто за забрудненням органічними речовинами, вода річки Біюк-Карасу у всі періоди досліджень відносилася до 2 категорії якості (чиста).

За середньоарифметичним значенням БСК₅ для окислення органічних речовин, які містяться у воді в аеробних умовах вода річки Біюк-Карасу відносилася до 5 категорії якості.

Оцінка якості води за специфічними показниками токсичної дії.  Уміст у природній воді річок нафтопродуктів, фенолів, СПАР, фторидів, ціанідів, пестицидів, важких металів та радіоактивності відноситься до специфічних показників токсичної й радіаційної дії. Забруднення води Біюк-Карасу фенолами відсутнє (табл. 5).

Уміст нафтопродуктів у воді Біюк-Карасу низький і змінювався від 0 (93,0 % проб) до 0,04 мг/дм³ (30.10.2002 р.) при середньоарифметичному значенні 0,00186 мг/дм³. ГДК нафтопродуктів у водоймах рибогосподарського призначення, внутрішніх морях України й гранична межа 3 категорії екологічної оцінки 0,05 мг/дм³, а для водойм господарсько-побутового призначення – 0,3 мг/дм³. При цьому, жодна з проб води Біюк-Карасу за умістом нафтопродуктів не перевищувала ГДК для водойм рибогосподарського призначення. Середньоарифметичні значення умісту НП відповідають 1 категорії якості (табл. 5).

Таблиця 5. Статистична характеристика умісту специфічних речовин

токсичної дії у воді р. Біюк-Карасу за період досліджень, мг/дм³

Інгредієнти	Уміст, мг/дм3					Рівень надійності, 95,0 %
	Мінімальний	Максимальний	Середній	Стандартна похибка	Стандартне відхилення
Феноли	0	0	0	0	0	0
НП	0	0,04	0,00186	0,0011	0,0073	0,0022
СПАР	0	0,03	0,0027	0,0006	0,0058	0,0013
ІЗВ, од
Fe, заг	0	0,43	0,121	0,010	0,096	0,021
Сu2+	0	0,019	0,0029	0,0003	0,0029	0,0006
Zn2+	0	0,017	0,0031	0,0004	0,0036	0,0008
Cr6+	0	0,023	0,0037	0,0007	0,0047	0,0014

Забруднення води річки Сu²⁺ є нестійким з невисоким рівнем. За середньоарифметичними значеннями умісту міді вода Біюк-Карасу в 1984-2002 рр. – відносилася до 3 категорії якості.

Забруднення води річки цинком оцінюється як нестійке за повторюваністю з низьким рівнем – 1 категорія якості.

Рівень забруднення води Біюк-Карасу загальним залізом є характерним і високим – 4 категорія якості [14].

Іригаційна оцінка води. Виконана оцінка якості води річки Біюк-Карасу за Державним стандартом України на поливну воду і найбільш відомими методами іригаційної оцінки [1, 5, 8, 12, 15, 19, 25, 34, 35] свідчить про придатність для зрошення ґрунтів (табл. 6).

Але високі значення рН, наявність в частині проб карбонатів та соди можуть підлужувати ґрунтовий розчин, викликати слабке натрієве осолонцювання і навіть засолення зрошуваних ґрунтів. Ці процеси будуть характерними в умовах близького залягання рівня ґрунтової води.

За іригаційними показниками вода в частині проб, особливо в літні місяці, потребує зниження лужності й ліквідації соди шляхом внесення невеликих доз сірчаної кислоти [12].

Розрахунок кількості гіпотетичних солей у воді Біюк-Карасу дав наступні результати. Вода у всі періоди досліджень містила найбільш токсичну сіль – соду (табл. 6), яка викликає підлуження й натрієве осолонцювання зрошуваних ґрунтів.

Таблиця 6.Оцінювання якості води річки Біюк-Карасу за іригаційними показниками

Інгредієнти	Уміст, мг-екв/дм3					Рівень надійності, 95,0 %	ГДК
	Мінімальний	Максимальний	Середній	Стандартна похибка	Стандартне відхилення
Na/Ca	0,01	1,08	0,30	0,02	0,24	0,05	≤1,0
Na/Ca+Mg	0,01	0,72	0,23	0,02	0,17	0,03	≤0,7
Сума І/Са+Mg	2,04	3,75	2,55	0,04	0,40	0,08	≤4,0
(Mg/Ca+Mg) 100	3,32	83,09	24,23	1,18	11,66	2,34	≤50
SAR	0,05	2,90	1,00	0,07	0,71	0,14	≤8,0
HCO3-Cа	-2,75	3,27	0,10	0,11	1,12	0,22	≤1,5
Na+К/Σкатіонів	1,02	38,41	16,36	0,98	9,73	1,95	≤65,0
НСО3, мг-екв/дм3	2,20	7,90	4,12	0,12	1,15	0,23	≤3,5
СО3, мг-екв/дм3	0	0,60	0,05	0,01	0,11	0,02	Відс.
Сl, мг-екв/дм3	0,14	3,94	0,81	0,07	0,67	0,13	≤3,0
∑солей екв. Сl	0,34	7,11	2,51	0,14	1,43	0,29	≤5,0

Так, середньоарифметичний уміст токсичних хлоридів натрію змінювався від 0 до 0,6 мг-екв/дм³, сульфатів натрію – 0-2,134, сульфатів магнію – 0-3,392, гідрокарбонатів кальцію – 0,995-2,00, гідрокарбонатів магнію – 0,14-3,218, нетоксичних сульфатів кальцію – 0-5,229 мг-екв/дм³ (табл. 7).

Розрахунок кількості токсичних солей в еквівалентах хлору розраховано за кількістю гіпотетичних солей [12]. За середньоарифметичним значенням цього показника вода річки відноситься до 1 класу й є придатною для зрошення усіх типів ґрунтів. Засолення ґрунту не викликає.

Таблиця 7. Уміст гіпотетичних солей у воді річки Біюк-Карасу

Інгредієнти	Уміст, мг-екв/дм3					Рівень надійності, 95,0 %
	Мінімальний	Максимальний	Середній	Стандартна похибка	Стандартне відхилення
NaCO3	0	0,600	0,048	0,011	0,108	0,022
Са(HCO3)2	0,995	2,000	1,982	0,011	0,112	0,022
Mg(HCO3)2	0,140	3,218	1,223	0,075	0,738	0,148
NaHCO3	0	3,589	0,913	0,077	0,763	0,153
CaSO4	0	5,229	1,425	0,093	0,924	0,184
MgSO4	0	3,392	0,092	0,039	0,387	0,077
NaSO4	0	2,134	0,248	0,046	0,459	0,092
СаС12	0	2,669	0,618	0,069	0,683	0,137
MgCl2	0	2,140	0,043	0,024	0,244	0,049
NaCl	0	3,951	0,840	0,075	0,744	0,149
КСl	0	1,043	0,220	0,018	0,181	0,036

За результатами робіт багатьох вчених вода річки Біюк-Карасу при використанні її для зрошення ґрунтів викликає негативні явища пов’язані з засоленням й осолонцюванням, з перерозподілом в нижчі шари гумусу, зниженням умісту карбонатів, погіршенням водно-фільтраційних властивостей ґрунтів [5, 11, 18, 29, 31 та ін.].

*Підготовлено за матеріалами: Лозовіцький П.С. Наукові основи управління екологічною безпекою зрошуваних земель півдня України.  – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 21.06.01 – Екологічні науки. Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України. Київ, 2015

Література

• Каталог річок України. — К.: Видавництво АН УРСР, 1957.
• (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Посилання

• (рос.) Салгир і його притоки.
• (рос.) Річки Криму.
• (рос.) Словник топонімів Криму.
• (рос.) Перечень территорий и объектов природно-заповедного фонда Автономной Республики Крым общегосударственного и местного значения по состоянию на 1 января 2001 г. (без г. Севастополя)