Окубо Тосіміті: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Alex K (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Alex K (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 50: | Рядок 50: | ||
[[Файл:Iwakura mission.jpg|міні|праворуч|250пкс|>Окубо Тосіміті (перший справа) із посольством Івакури]] |
[[Файл:Iwakura mission.jpg|міні|праворуч|250пкс|>Окубо Тосіміті (перший справа) із посольством Івакури]] |
||
Після постання [[1868]] року нового Імператорського уряду, Тосіміті займав у ньому одну із ключових ролей. Він почергово призначався на посади радника<ref>{{lang-ja|参与}}.</ref>, особливого радника<ref>{{lang-ja|徴士}}.</ref>, радника-судді Служби внутрішніх справ<ref>参与内国事務局判事</ref> та Імператорського радника<ref>{{lang-ja|参議}}.</ref>. Тосіміті спільно із [[Кідо Такайосі]] виступив ініціатором земельної та адміністративної реформ, направлених на створення державного земельного фонду, ліквідацію автономних уділів [[хан (Японія)|ханів]] і появу сильного центрального урядового апарату. Поміж урядовців, більшість з яких була вихідцями з колишніх антисьоґунатівських уділів Сацума-хану, Тьосю-хану, [[Тоса-хан]]у й [[Саґа-хан]]у, він вважався поміркованим консерватором, що ратував за еволюційний розвиток країни, і часто стояв в опозиції до ліберально-налаштованих Кідо Такайосі та [[Окума Сіґенобу|Окуми Сіґенобу]], які підтримували революційну [[вестернізація|вестернізацію]]. Перебуваючи на посаді міністра фінансів протягом [[13 серпня]] — [[12 жовтня]] [[1871]] року, Тосіміті успішно здійснив реформу податку на землю. Того ж року його призначили віце- |
Після постання [[1868]] року нового Імператорського уряду, Тосіміті займав у ньому одну із ключових ролей. Він почергово призначався на посади радника<ref>{{lang-ja|参与}}.</ref>, особливого радника<ref>{{lang-ja|徴士}}.</ref>, радника-судді Служби внутрішніх справ<ref>参与内国事務局判事</ref> та Імператорського радника<ref>{{lang-ja|参議}}.</ref>. Тосіміті спільно із [[Кідо Такайосі]] виступив ініціатором земельної та адміністративної реформ, направлених на створення державного земельного фонду, ліквідацію автономних уділів [[хан (Японія)|ханів]] і появу сильного центрального урядового апарату. Поміж урядовців, більшість з яких була вихідцями з колишніх антисьоґунатівських уділів Сацума-хану, Тьосю-хану, [[Тоса-хан]]у й [[Саґа-хан]]у, він вважався поміркованим консерватором, що ратував за еволюційний розвиток країни, і часто стояв в опозиції до ліберально-налаштованих Кідо Такайосі та [[Окума Сіґенобу|Окуми Сіґенобу]], які підтримували революційну [[вестернізація|вестернізацію]]. Перебуваючи на посаді міністра фінансів протягом [[13 серпня]] — [[12 жовтня]] [[1871]] року, Тосіміті успішно здійснив реформу податку на землю. Того ж року його призначили віце-послом у [[посольство Івакури]], яке вирушило до [[США]] та країн [[Європа|Європи]] з метою вивчити іноземний досвід державного управління. Під час подорожі Тосіміті був вражений США у рівнем розвитку промисловості та торгівлі в США, а також військовою потугою [[Пруссія (королівство)|Пруссії]]. |
||
[[1873]] року Токсіміті повернувся до Японії й під впливом від побаченого став виступати за оновлення політичного курсу, спрямованого на розвиток японської промисловості та нарощування боєздатності країни. Він відхилив пропозицію Сайґо Такаморі завоювати [[Чосон|Корею]] і домігся відставки з уряду усіх своїх інакодумців. Того ж року Тосіміті заснував центральне урядове [[Міністерство внутрішніх справ Японії|Міністерство внутрішніх справ]], при якому створив відділ розвитку промисловості та поліцейський відділ. [[29 листопада]] 1873 року він першим очолив це відомство й керував ним з перервами до [[14 травня]] [[1874]] року. За допомогою міністерства Тосіміті встановив свою [[диктатура|диктатуру]] в країні. Більшість державних посад були роздані його однодумцям, вихідцям із колишнього Сацума-хану. Це був переший в новій історії Японії [[абсолютизм|абсолютистський]] режим. Завдяки одноосібному керівництву Тосіміцу вдалося в короткий термін модернізувати японську промисловість, збудувати військові заводи і [[текстиль|текстильні]] фабрики у традиційних [[сільське господарство|сільськогосподарських]] місцевостях, а також придушити за допомогою поліції [[Сацумське повстання]] під проводом Сайґо Такаморі. Для запобігання селянським виступам уряд знизив податки і зміг подолати політичну кризу 1877 року. |
[[1873]] року Токсіміті повернувся до Японії й під впливом від побаченого став виступати за оновлення політичного курсу, спрямованого на розвиток японської промисловості та нарощування боєздатності країни. Він відхилив пропозицію Сайґо Такаморі завоювати [[Чосон|Корею]] і домігся відставки з уряду усіх своїх інакодумців. Того ж року Тосіміті заснував центральне урядове [[Міністерство внутрішніх справ Японії|Міністерство внутрішніх справ]], при якому створив відділ розвитку промисловості та поліцейський відділ. [[29 листопада]] 1873 року він першим очолив це відомство й керував ним з перервами до [[14 травня]] [[1874]] року. За допомогою міністерства Тосіміті встановив свою [[диктатура|диктатуру]] в країні. Більшість державних посад були роздані його однодумцям, вихідцям із колишнього Сацума-хану. Це був переший в новій історії Японії [[абсолютизм|абсолютистський]] режим. Завдяки одноосібному керівництву Тосіміцу вдалося в короткий термін модернізувати японську промисловість, збудувати військові заводи і [[текстиль|текстильні]] фабрики у традиційних [[сільське господарство|сільськогосподарських]] місцевостях, а також придушити за допомогою поліції [[Сацумське повстання]] під проводом Сайґо Такаморі. Для запобігання селянським виступам уряд знизив податки і зміг подолати політичну кризу 1877 року. |
||
[[Файл:Grave of Toshimichi Ookubo, in the Aoyama Cemetery.jpg|міні|праворуч|250пкс|Могила Окубо Тосіміті]] |
[[Файл:Grave of Toshimichi Ookubo, in the Aoyama Cemetery.jpg|міні|праворуч|250пкс|Могила Окубо Тосіміті]] |
||
Незважаючи на успіхи в управлінні, диктатура Тосіміцу, що базувалася на маніпулюванні [[Імператор Мейдзі|Імператором]] та контролі за урядовими посадами, викликала багато нарікань зі сторони японських інтелектуалів, політиків та колишніх самураїв. [[14 травня]] [[1878]] року група з шести осіб під проводом [[Сімада Ітро|Сімади Ітіро]] атакували його міністра в районі узвозу Кіої в [[Токіо]]. Нападики зарубали Тосіміцу разом почтом і кіньми. На тілі політика знайшли 16 |
Незважаючи на успіхи в управлінні, диктатура Тосіміцу, що базувалася на маніпулюванні [[Імператор Мейдзі|Імператором]] та контролі за урядовими посадами, викликала багато нарікань зі сторони японських інтелектуалів, політиків та колишніх самураїв. [[14 травня]] [[1878]] року група з шести осіб під проводом [[Сімада Ітро|Сімади Ітіро]] атакували його міністра в районі узвозу Кіої в [[Токіо]]. Нападики зарубали Тосіміцу разом почтом і кіньми. На тілі політика знайшли 16 ножових поранень. Поховали його на цвинтарі Аояма в Токіо. |
||
В японській історіографії та історичній літературі Тосіміцу традиційно постає як розумний політик-реаліст, який мав |
В японській історіографії та історичній літературі Тосіміцу традиційно постає як розумний політик-реаліст, який мав неабиякий політичний хист, а також був на голову вище своїх колег урядовців у сфері державного будівництва. З іншого боку, постійно підкреслюються його холоднокровність, а подекуди жорстокість щодо політичних опонентів, навіть колишніх друзів, прагнення влади і нехтування думкою інших. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 00:11, 8 січня 2010
| Окубо Тосіміті | |
大久保利通
| |
 30-річний Окубо Тосіміті | |
| Період | Едо • Мейдзі |
| Народився | 26 вересня 1830 (Каґосіма) |
| Помер | 14 травня 1878 (Токіо) (47) |
| Сьоґунат | сьоґунат Едо |
| Хан | Сацума-хан |
| Ранги | 1-й молодший |
| Посади | Імператорський радник (1870—1878) міністр фінаснів (1871) міністр внутрішніх справ (1873 —1874) |
О́кубо Тосімі́ті (яп. 大久保利通, おおくぼとしみち; 26 вересня 1830 — 14 травня 1878) — японський політичний і державний діяч кінця періоду Едо — початку періоду Мейдзі. Один із «трьох героїв реставрації Мейдзі»[1].
Самурай Сацума-хану, противник сьоґунату, ініціатор союзу із Тьосю-ханом. В ході реставрації провів земельну, адміністративну і податкову реформи, спрямовані на ліквідацію федеративного устрою Японії та створення могутньої унітарної Імперії. Виступав проти завоювання Корейського півострова. Імператорський радник, 3-й міністр фінансів Японії (13 серпня — 12 жовтня 1871), 1-й, 3-й і 5-й міністр внутрішніх справ Японії (29 листопада 1873 — 14 лютого 1874, 27 квітня — 12 серпня 1874, 28 листопада — 14 травня 1874). Сприяв розвитку японської промисловості, вестернізації та нарощування військової потужності країни. Після придушення Сацумського повстання 1877 року був вбитий самураєм Сімадою Ітіро.
Інші імена — Сьо́суке[2] та Ітідзо́[3]; псевдонім — Кото́[4]
Короткі відомості
Окубо Тосіміті народився 26 вересня 1830 року в місті Каґосіма, в Сацума-хані. Його рід належав до самурайського стану, але мав мав невисокий статус пажів володаря хану. У віці 17 років Тосіміті призначили підписарем ханського архіву. Проте 1849 року, через спалах боротьби довкола призначення наступного володаря Сацума-хану, в якій партія роду Окубо програла, батька хлопця покарали засланням і родина стала жити в злиднях. Ці події радикалізували Тосіміті, який зійшовся із представниками антиіноземного й антиурядового руху, та став активно цікавитися політикою. 1851 року він сприяв приходу до влади в Сацума-хані Сімадзу Наріакіри, який реабілітував усіх покараних трьома роками раніше.
Завдяки посередництву свого товариша Сайґо Такаморі, Тосіміті як представник реформаторської партії отримав посаду в центральному апараті нового володаря. Останній взявся за радикальні перетворення в хані, проте 1858 року раптово помер. Водночас сьоґунат розпочав політичні чистки радикальних реформаторів по всій країні, тому Тосіміті став підтримувати Сімадзу Хісаміцу, брата покійного володаря, що був прибічником поміркованого руху за створення самурайсько-аристократичного уряду. За протекції останнього, 1860 року він став молодшим завідувачем фінансів Сацума-хану[5], а згодом отримав призначення на посаду голови ханських комор[6]. Юний господарник виконував роль посередника між провідниками хану та найнижчим прошарком місцевого самурайства, мав вплив на перших і на других, і завдяки цьому перетворився на одну з центральних політичних фігур Сацуми.
1866 року, разом із старим товаришем Сайґо Такаморі, Тосіміті налагодив зв'язки із Тьосю-ханом і уклав із ним таємний союз, спрямований на повалення сьоґунату та відновлення прямого Імператорського правління. До союзу також долучилися представники столичної аристократії на чолі з Івакурою Томомі. Рішення Тосіміті різко змінило поміркований курс Сацума-хану на радикальний і уможливило здійснення реставрації Мейдзі.
Після постання 1868 року нового Імператорського уряду, Тосіміті займав у ньому одну із ключових ролей. Він почергово призначався на посади радника[7], особливого радника[8], радника-судді Служби внутрішніх справ[9] та Імператорського радника[10]. Тосіміті спільно із Кідо Такайосі виступив ініціатором земельної та адміністративної реформ, направлених на створення державного земельного фонду, ліквідацію автономних уділів ханів і появу сильного центрального урядового апарату. Поміж урядовців, більшість з яких була вихідцями з колишніх антисьоґунатівських уділів Сацума-хану, Тьосю-хану, Тоса-хану й Саґа-хану, він вважався поміркованим консерватором, що ратував за еволюційний розвиток країни, і часто стояв в опозиції до ліберально-налаштованих Кідо Такайосі та Окуми Сіґенобу, які підтримували революційну вестернізацію. Перебуваючи на посаді міністра фінансів протягом 13 серпня — 12 жовтня 1871 року, Тосіміті успішно здійснив реформу податку на землю. Того ж року його призначили віце-послом у посольство Івакури, яке вирушило до США та країн Європи з метою вивчити іноземний досвід державного управління. Під час подорожі Тосіміті був вражений США у рівнем розвитку промисловості та торгівлі в США, а також військовою потугою Пруссії.
1873 року Токсіміті повернувся до Японії й під впливом від побаченого став виступати за оновлення політичного курсу, спрямованого на розвиток японської промисловості та нарощування боєздатності країни. Він відхилив пропозицію Сайґо Такаморі завоювати Корею і домігся відставки з уряду усіх своїх інакодумців. Того ж року Тосіміті заснував центральне урядове Міністерство внутрішніх справ, при якому створив відділ розвитку промисловості та поліцейський відділ. 29 листопада 1873 року він першим очолив це відомство й керував ним з перервами до 14 травня 1874 року. За допомогою міністерства Тосіміті встановив свою диктатуру в країні. Більшість державних посад були роздані його однодумцям, вихідцям із колишнього Сацума-хану. Це був переший в новій історії Японії абсолютистський режим. Завдяки одноосібному керівництву Тосіміцу вдалося в короткий термін модернізувати японську промисловість, збудувати військові заводи і текстильні фабрики у традиційних сільськогосподарських місцевостях, а також придушити за допомогою поліції Сацумське повстання під проводом Сайґо Такаморі. Для запобігання селянським виступам уряд знизив податки і зміг подолати політичну кризу 1877 року.
Незважаючи на успіхи в управлінні, диктатура Тосіміцу, що базувалася на маніпулюванні Імператором та контролі за урядовими посадами, викликала багато нарікань зі сторони японських інтелектуалів, політиків та колишніх самураїв. 14 травня 1878 року група з шести осіб під проводом Сімади Ітіро атакували його міністра в районі узвозу Кіої в Токіо. Нападики зарубали Тосіміцу разом почтом і кіньми. На тілі політика знайшли 16 ножових поранень. Поховали його на цвинтарі Аояма в Токіо.
В японській історіографії та історичній літературі Тосіміцу традиційно постає як розумний політик-реаліст, який мав неабиякий політичний хист, а також був на голову вище своїх колег урядовців у сфері державного будівництва. З іншого боку, постійно підкреслюються його холоднокровність, а подекуди жорстокість щодо політичних опонентів, навіть колишніх друзів, прагнення влади і нехтування думкою інших.
Примітки
- ↑ яп. 維新の三傑, いしんのさんけつ. Термін, запропонований 1952 року японським істориком Токутомі Сохо у 50 томній праці «Історія японської нації нового часу» (近世日本国民史) для позначення Кідо Такайосі, Сайґо Такаморі та Окубо Тосіміті.
- ↑ яп. 大久保正助.
- ↑ яп. 大久保一蔵.
- ↑ яп. 甲東.
- ↑ яп. 勘定方小頭.
- ↑ яп. 御小納戸頭取.
- ↑ яп. 参与.
- ↑ яп. 徴士.
- ↑ 参与内国事務局判事
- ↑ яп. 参議.
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9
Посилання
- (яп.) Документи Окубо Тосіміті (1) // Національна парламентська бібліотека Японії
- (яп.) Документи Окубо Тосіміті (2) // Національна парламентська бібліотека Японії
- (яп.) Окубо Тосіміті. Японські новітні портрети // Національна парламентська бібліотека Японії
- (яп.) Біографія Окубо Тосіміті // Історичний словник онлайн