Галли: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м вікіфікація |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
'''Га́лли''' (лат. Galli; давньогрецьке: Γαλάται, Galátai) — група кельтських народів континентальної Європи в залізний вік та римський період (приблизно з V ст. до нашої ери до V ст. нашої ери). Місцевість, яку населяли галли в римський період, була відома як Галлія (відповідає сьогоднішнім [[Франція|Франції]], [[Бельгія|Бельгії]] та [[Швейцарське плато|Швейцарському плато]]). Їх [[галльська мова]] утворює основну гілку континентальних [[Кельтські мови|кельтських мов]]. |
'''Га́лли''' (лат. Galli; давньогрецьке: Γαλάται, Galátai) — група кельтських народів континентальної Європи в залізний вік та римський період (приблизно з V ст. до нашої ери до V ст. нашої ери). Місцевість, яку населяли галли в римський період, була відома як Галлія (відповідає сьогоднішнім [[Франція|Франції]], [[Бельгія|Бельгії]] та [[Швейцарське плато|Швейцарському плато]]). Їх [[галльська мова]] утворює основну гілку континентальних [[Кельтські мови|кельтських мов]]. |
||
Галли виникли приблизно в V ст. до нашої ери як носії [[Латенська культура|латенської культури]] на північ від Альп (розповсюджені по землях між [[Сена|Сеною]], Середнім Рейном і верхньою [[Ельба|Ельбою]]). До IV ст. до нашої ери вони поширились на більшій частині території Франції, Бельгії, Нідерландів, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Південної Німеччини, Австрії, Чехії та Словаччини завдяки контролю торгових шляхів уздовж річкових систем Рони, Сени, Рейну та Дунаю. Вони також швидко |
Галли виникли приблизно в V ст. до нашої ери як носії [[Латенська культура|латенської культури]] на північ від Альп (розповсюджені по землях між [[Сена|Сеною]], Середнім Рейном і верхньою [[Ельба|Ельбою]]). До IV ст. до нашої ери вони поширились на більшій частині території Франції, Бельгії, Нідерландів, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Південної Німеччини, Австрії, Чехії та Словаччини завдяки контролю торгових шляхів уздовж річкових систем Рони, Сени, Рейну та Дунаю. Вони також швидко з'явились у Північній Італії, Балканах, Трансільванії та [[Галатія|Галатії]]. Галлія ніколи не була об'єднана під єдиним правителем або урядом, але галльські племена були здатні об'єднувати свої сили у широкомасштабних військових операціях. Піку своєї могутності вони досягли на початку 3 століття до н. е. |
||
Після закінчення [[Перша Пунічна війна|Першої пунічної війни]] міцніюча римська республіка все сильніше чинила тиск на |
Після закінчення [[Перша Пунічна війна|Першої пунічної війни]] міцніюча римська республіка все сильніше чинила тиск на галльську сферу впливу. Програна галлами [[битва при Теламоні]] 225 р. до н. е. символізувала початок поступового занепаду галльської влади, що поглиблювався протягом всього II століття до н. е. аж до остаточного завоювання Галлії [[Юлій Цезар|Юлієм Цезарем]] у Галльських війнах 50-х років до н. е. |
||
Після того, як Галлія стала провінцією Римської імперії, галли культурно пристосувалися до римського світу, асимілюючись і сприяючи формуванню гібридної галло-римської культури. |
Після того, як Галлія стала провінцією Римської імперії, галли культурно пристосувалися до римського світу, асимілюючись і сприяючи формуванню гібридної галло-римської культури. |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
Після [[Галльська війна|Галльських воєн]] [[Гай Юлій Цезар|Цезаря]] (58 — 51 роки до н. е.) розрізняли: |
Після [[Галльська війна|Галльських воєн]] [[Гай Юлій Цезар|Цезаря]] (58 — 51 роки до н. е.) розрізняли: |
||
* аквітанські галли, з територією між [[Піренеї|Піренеями]] та [[Гаронна|Гаронною]] ({{lang-fr|Garonne}}) |
* аквітанські галли, з територією між [[Піренеї|Піренеями]] та [[Гаронна|Гаронною]] ({{lang-fr|Garonne}}); |
||
* бельгійські галли, або [[белги]]; територія від [[Сена|Сени]] до [[Рейн]] |
* бельгійські галли, або [[белги]]; територія від [[Сена|Сени]] до [[Рейн|Рейну;]] |
||
* кельтські галли, або кельти з територією між Гаронною та [[Марна (річка)|Сан-Марном]]. |
* кельтські галли, або кельти з територією між Гаронною та [[Марна (річка)|Сан-Марном]]. |
||
Версія за 12:13, 2 липня 2021
Га́лли (лат. Galli; давньогрецьке: Γαλάται, Galátai) — група кельтських народів континентальної Європи в залізний вік та римський період (приблизно з V ст. до нашої ери до V ст. нашої ери). Місцевість, яку населяли галли в римський період, була відома як Галлія (відповідає сьогоднішнім Франції, Бельгії та Швейцарському плато). Їх галльська мова утворює основну гілку континентальних кельтських мов.
Галли виникли приблизно в V ст. до нашої ери як носії латенської культури на північ від Альп (розповсюджені по землях між Сеною, Середнім Рейном і верхньою Ельбою). До IV ст. до нашої ери вони поширились на більшій частині території Франції, Бельгії, Нідерландів, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Південної Німеччини, Австрії, Чехії та Словаччини завдяки контролю торгових шляхів уздовж річкових систем Рони, Сени, Рейну та Дунаю. Вони також швидко з'явились у Північній Італії, Балканах, Трансільванії та Галатії. Галлія ніколи не була об'єднана під єдиним правителем або урядом, але галльські племена були здатні об'єднувати свої сили у широкомасштабних військових операціях. Піку своєї могутності вони досягли на початку 3 століття до н. е.
Після закінчення Першої пунічної війни міцніюча римська республіка все сильніше чинила тиск на галльську сферу впливу. Програна галлами битва при Теламоні 225 р. до н. е. символізувала початок поступового занепаду галльської влади, що поглиблювався протягом всього II століття до н. е. аж до остаточного завоювання Галлії Юлієм Цезарем у Галльських війнах 50-х років до н. е.
Після того, як Галлія стала провінцією Римської імперії, галли культурно пристосувалися до римського світу, асимілюючись і сприяючи формуванню гібридної галло-римської культури.
Вважається, що етнонім «галли» пов'язаний із давньоірландським gal — «лютий, відважний» (а зовсім не з лат. gallus «півень», як це часто стверджується у популярній літературі). Він зберігся у сучасних ірландській та шотландській мовах, які власне й називаються гельськими, а також у топоніміці. В Європі, на землях, де так чи інакше зафіксовано перебування стародавніх кельтів, збереглися численні назви, похідні від цього етноніму: Гелтахт в Ірландії, Галлія, як історична назва сучасної Франції, Галац, місто в Румунії, Галісія в Іспанії тощо.
Після Галльських воєн Цезаря (58 — 51 роки до н. е.) розрізняли:
- аквітанські галли, з територією між Піренеями та Гаронною (фр. Garonne);
- бельгійські галли, або белги; територія від Сени до Рейну;
- кельтські галли, або кельти з територією між Гаронною та Сан-Марном.
Див. також
Джерела
- Caius Iulius Caesar: Commentarii de bello Gallico.
- Жан-Луи Брюно. Галлы. — Москва: «Вече», 2011. — 399 с. (рос.)