Перейти до вмісту

Олексій I Комнін: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
TohaomgBot (обговорення | внесок)
Боти
428 723 редагування
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
Рядок 8: Рядок 8:
=== Війни з Робертом Гвіскаром ===
=== Війни з Робертом Гвіскаром ===
[[Роберт Гвіскар]] давно уже мріяв розширити свої володіння за рахунок візантійських територій. Події, що відбувалися останні роки у Константинополі, могли стати якщо не виправданням, то хоча б приводом для вторгнення. Весною 1078&nbsp;р. в Константинополі відбувся переворот, внаслідок якого було скинуто Михаїла VII Дуку та його сина Костянтина, за якого була посватана дочка Роберта Гвіскара<ref>Анна Комнина. Алексиада.&nbsp;— С. 43</ref>, внаслідок чого його дочка та зять стали фактично заручниками, хоч при імператорові Олексію їх становище покращилось. Це було для нього прекрасною причиною для втручання, однак йому завадило повстання власних васалів у Південній Італії. Через два роки Роберт зміг використати для своєї цілі інший сприятливий момент. В Італії літом 1080&nbsp;р. появився один грек, що видавав себе за Михаїла VII і просив у норманів допомоги щоб повернути собі владу. Хоч без сумніву це був самозванець, Роберт прийняв його і оголосив, що його метою відтепер стає повернення самозванцю престолу<ref>Ф.&nbsp;И.&nbsp;Успенский. История Византийской империи. В 5 т.&nbsp;— Т. 4.— М.: Астрель;&nbsp;— 2005.&nbsp;— С. 47</ref>.
[[Роберт Гвіскар]] давно уже мріяв розширити свої володіння за рахунок візантійських територій. Події, що відбувалися останні роки у Константинополі, могли стати якщо не виправданням, то хоча б приводом для вторгнення. Весною 1078&nbsp;р. в Константинополі відбувся переворот, внаслідок якого було скинуто Михаїла VII Дуку та його сина Костянтина, за якого була посватана дочка Роберта Гвіскара<ref>Анна Комнина. Алексиада.&nbsp;— С. 43</ref>, внаслідок чого його дочка та зять стали фактично заручниками, хоч при імператорові Олексію їх становище покращилось. Це було для нього прекрасною причиною для втручання, однак йому завадило повстання власних васалів у Південній Італії. Через два роки Роберт зміг використати для своєї цілі інший сприятливий момент. В Італії літом 1080&nbsp;р. появився один грек, що видавав себе за Михаїла VII і просив у норманів допомоги щоб повернути собі владу. Хоч без сумніву це був самозванець, Роберт прийняв його і оголосив, що його метою відтепер стає повернення самозванцю престолу<ref>Ф.&nbsp;И.&nbsp;Успенский. История Византийской империи. В 5 т.&nbsp;— Т. 4.— М.: Астрель;&nbsp;— 2005.&nbsp;— С. 47</ref>.
Олексій Комнін, отримавши імперію у повній розрусі та з пустою казною, змушений був віддати під заставу церковне начиння, щоб здобути кошти на формування нового війська. Олексій не міг у цій боротьбі розраховувати лише на власні сили, тому він розпочав переговори із папою [[Григорій VII|Григорієм VIІ]] і німецьким імператором [[Генріх IV ]], а також заручився підтримкою Венеції яка мала забезпечити йому перевагу у флоті<ref>[[Острогорський Георгій Олександрович|Г. Острогорський]]. Історія Візантії / Пер. з нім. А. Онишка.&nbsp;— Львів: Літопис.&nbsp;— 2007.&nbsp;— С.333.</ref>.
Олексій Комнін, отримавши імперію у повній розрусі та з пустою казною, змушений був віддати під заставу церковне начиння, щоб здобути кошти на формування нового війська. Олексій не міг у цій боротьбі розраховувати лише на власні сили, тому він розпочав переговори із папою [[Григорій VII|Григорієм VIІ]] і німецьким імператором [[Генріх IV|Генріхом]], а також заручився підтримкою Венеції яка мала забезпечити йому перевагу у флоті<ref>[[Острогорський Георгій Олександрович|Г. Острогорський]]. Історія Візантії / Пер. з нім. А. Онишка.&nbsp;— Львів: Літопис.&nbsp;— 2007.&nbsp;— С.333.</ref>.
Роберт відправився у похід 1 травня 1081&nbsp;р. Син Роберта Боемунд відправлений був з 15 кораблями вперед, щоб приготувати на Епірському березі місце висадки для норманського війська. Він встиг заволодіти береговими містами Валлона, Каніна і Орік. Тим часом Роберт без зусиль висадився у згаданих морських гаванях та попрямував до Корфу, примусивши його до здачі, а потім пішов на головне місто цієї частини Епіру&nbsp;— Діррахій, або Драч. Гарнізоном міста керував Георгій Палеолог. Також візантійцям допомагав венеціанський флот на чолі із Доменіко Сельво.
Роберт відправився у похід 1 травня 1081&nbsp;р. Син Роберта Боемунд відправлений був з 15 кораблями вперед, щоб приготувати на Епірському березі місце висадки для норманського війська. Він встиг заволодіти береговими містами Валлона, Каніна і Орік. Тим часом Роберт без зусиль висадився у згаданих морських гаванях та попрямував до Корфу, примусивши його до здачі, а потім пішов на головне місто цієї частини Епіру&nbsp;— Діррахій, або Драч. Гарнізоном міста керував Георгій Палеолог. Також візантійцям допомагав венеціанський флот на чолі із Доменіко Сельво.

Облога міста тривала до жовтня 1081&nbsp;р. Тоді із столиці прибув імператор Олексій із 70 тис. найманців. Незважаючи на поради Палеолога ухилитися від генерального бою, Олексій зважився вступити в бій і програв його. Після цього бою, який показав всі переваги військового таланту Роберта Гвіскара, який розбив у кілька разів сильнішого ворога, доля Драча була вирішена.
Облога міста тривала до жовтня 1081&nbsp;р. Тоді із столиці прибув імператор Олексій із 70 тис. найманців. Незважаючи на поради Палеолога ухилитися від генерального бою, Олексій зважився вступити в бій і програв його. Після цього бою, який показав всі переваги військового таланту Роберта Гвіскара, який розбив у кілька разів сильнішого ворога, доля Драча була вирішена.


Версія за 15:21, 21 червня 2019

Олексій I Комнін
грец. Ἀλέξιος Κομνηνός
Народився1048[3][4][…]
Константинополь, Східна Римська імперія
Помер15 серпня 1118(1118-08-15)[1][2]
Константинополь, Східна Римська імперія
·хвороба
КраїнаСхідна Римська імперія
Діяльністьімператор
Знання мовсередньогрецька
Титулімператор
ПосадаВізантійський імператор
РідКомніни
БатькоІоанн Комнін
МатиАнна Далассена
Брати, сестриІсаак Комнін, Адріан Комнін, Мануїл Комнін, Никифор Комнін, Theodora Komnened, Maria Komnened і Eudokia Komnened
У шлюбі зІрина Дукена
ДітиАнна Комніна[5][6], Maria Komnened, Іоанн II Комнін, Andronikos Komnenosd, Ісаак Комнін, Eudokia Komnened, Феодора Комніна (дочка Олексія I) і Варвара Комніна

Олексій І Комнін (грец. Αλέξιος Α' Κομνηνός; 1048 за іншими даними: коло 1057 — † 15 серпня 1118), візантійський імператор у 1081—1118 роках. Засновник династії Комнінів, яка майже на століття повернула Візантії її колишню славу.

Син Іоанна Комніна, доместіка схол Заходу, та Анни Далассени. Захопив престол, спираючись на військову провінційну знать, яку зміг згуртувати навколо престолу і відтіснити від управління столичну аристократію та впливових чиновників. Олексій І вивів імперію з важкої кризи, перемігши внутрішніх магнатів та зовнішніх ворогів.

Зовнішня політика Олексія Комніна

Війни з Робертом Гвіскаром

Роберт Гвіскар давно уже мріяв розширити свої володіння за рахунок візантійських територій. Події, що відбувалися останні роки у Константинополі, могли стати якщо не виправданням, то хоча б приводом для вторгнення. Весною 1078 р. в Константинополі відбувся переворот, внаслідок якого було скинуто Михаїла VII Дуку та його сина Костянтина, за якого була посватана дочка Роберта Гвіскара[7], внаслідок чого його дочка та зять стали фактично заручниками, хоч при імператорові Олексію їх становище покращилось. Це було для нього прекрасною причиною для втручання, однак йому завадило повстання власних васалів у Південній Італії. Через два роки Роберт зміг використати для своєї цілі інший сприятливий момент. В Італії літом 1080 р. появився один грек, що видавав себе за Михаїла VII і просив у норманів допомоги щоб повернути собі владу. Хоч без сумніву це був самозванець, Роберт прийняв його і оголосив, що його метою відтепер стає повернення самозванцю престолу[8]. Олексій Комнін, отримавши імперію у повній розрусі та з пустою казною, змушений був віддати під заставу церковне начиння, щоб здобути кошти на формування нового війська. Олексій не міг у цій боротьбі розраховувати лише на власні сили, тому він розпочав переговори із папою Григорієм VIІ і німецьким імператором Генріхом, а також заручився підтримкою Венеції яка мала забезпечити йому перевагу у флоті[9]. Роберт відправився у похід 1 травня 1081 р. Син Роберта Боемунд відправлений був з 15 кораблями вперед, щоб приготувати на Епірському березі місце висадки для норманського війська. Він встиг заволодіти береговими містами Валлона, Каніна і Орік. Тим часом Роберт без зусиль висадився у згаданих морських гаванях та попрямував до Корфу, примусивши його до здачі, а потім пішов на головне місто цієї частини Епіру — Діррахій, або Драч. Гарнізоном міста керував Георгій Палеолог. Також візантійцям допомагав венеціанський флот на чолі із Доменіко Сельво.

Облога міста тривала до жовтня 1081 р. Тоді із столиці прибув імператор Олексій із 70 тис. найманців. Незважаючи на поради Палеолога ухилитися від генерального бою, Олексій зважився вступити в бій і програв його. Після цього бою, який показав всі переваги військового таланту Роберта Гвіскара, який розбив у кілька разів сильнішого ворога, доля Драча була вирішена.

За допомогою хрестоносців повернув імперії частину Малої Азії, змусивши їх передати значну частину захопленого ними.

Переслідував павликіан та богомилів, реформував і зміцнив державний апарат, активно залучав до державної служби іноземців. За Олексія І відбудовувалися міста, відроджувалися ремесла та торгівля.

Його дочкою була Анна Комніна, відомий історик, вона описала правління батька в «Олексіаді». Спадкоємцем Олексія став його старший син Іоанн II Комнін.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118501925 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
  5. ↑ Анна // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 317–318.
  6. ↑ Анна Комнена // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 801.
  7. ↑ Анна Комнина. Алексиада. — С. 43
  8. ↑ Ф. И. Успенский. История Византийской империи. В 5 т. — Т. 4.— М.: Астрель; — 2005. — С. 47
  9. ↑ Г. Острогорський. Історія Візантії / Пер. з нім. А. Онишка. — Львів: Літопис. — 2007. — С.333.

Джерела

  • Средневековый мир в терминах, именах и названиях. — Минск: Беларусь, 1999.

Посилання

  • Алексій І Комнін // ВУЕ
  • Анна Комнина Алексиада / Вступительная статья переводчика и коментатора Я. Н. Любарского, Москва, 1965
  • Дашков С. Б. Императоры Византии, Москва, 1996
  • История Византии, т. 2, Москва, 1967
  • Культура Византии. Вторая половина VII—XIII в. Москва, 1989


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Попередник: Візантійський імператор
1081—1118 		Наступник:
Никифор III Іоанн II Комнін
Rodovid.org
link=[1]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олексій_I_Комнін&oldid=25465826