Перейти до вмісту

Гаетано Доніцетті: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 45 проміжних версій 29 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа}}
[[Файл:Donizetti in colore.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ґаетано Доніцетті, портрет роботи Джузеппе Ріллозі]]'''Доменіко Ґаетано Маріа Доніцетті''' ({{lang-it|Domenico Gaetano Maria Donizetti}}; [[29 листопада]] [[1797]], — [[8 квітня]] [[1848]]) — [[Італія|італійсткий]] [[композитор]].
{{othernames|Доніцетті}}
[[Файл:Gaetano_Donizetti_(portrait_by_Giuseppe_Rillosi).jpg|міні|праворуч|250пкс|Ґаетано Доніцетті, портрет роботи Джузеппе Ріллозі]]


'''Доменіко Гаетано Марія Доніцетті''' ({{lang-it|Domenico Gaetano Maria Donizetti}}; [[29 листопада]] [[1797]],&nbsp;— [[8 квітня]] [[1848]])&nbsp;— [[Італія|італійський]] [[композитор]]. Разом з [[Джоакіно Россіні]] та [[Вінченцо Белліні]], Доніцетті вважається провідним композитором оперного стилю бельканто в першій половині XIX століття і, ймовірно, вплинув на інших композиторів, таких як Джузеппе Верді<ref>{{Cite web|authorlink1=Mary Ann Smart|last=Smart|first=Mary Ann|last2=Budden|first2=Julian|title=Donizetti, Gaetano|url=http://www.oxfordmusiconline.com/subscriber/article/grove/music/51832|website=Grove Music Online|publisher=Oxford University Press|accessdate=9 січня 2017}}</ref>.
Народився в [[Бергамо]], [[Ломбардія]] у бідній сім'ї. З 9 років вчився у Благодійній музичній школі Симона Майра. Перші його опери — «[[Енріко, граф Бургундський]]» і «[[Ливонський тесляр]]» ([[1819]]), — були добре прийняті венеціанської публікою, однак широку популярність він здобув [[1831]] року після установки в [[Мілан]]і опери «[[Анна Болейн (опера) | Анна Болейн]]».


== Біографія ==
Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 деутів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори. Серед найвідоміших опер:
Доніцетті народився в [[Бергамо]] в [[Ломбардія|Ломбардії]]. У віці 9 років його взяв до своєї школи Саймон Майр{{Sfn|Allitt|1991|с=9}}, де він здобув початкову музичну освіту. Майр допоміг Доніцетті поступити до Болонської академії, де у віці 19 років<ref name="Osborne139">{{Harvnb|Osborne|1994}}</ref> композитор написав свою першу одноактну оперу, комедію ''«Пігмаліон»'', яка, однак, ніколи не була виконана за його життя. {{Sfn|Weinstock|1963|с=13}}


У 1822 році, вже будучи автором 9 опер, Доніцетті отримав запрошення на роботу від Доменіко Барбаха, імпресаріо [[Сан-Карло|Театру Сан-Карло]] в [[Неаполь|Неаполі]], де композитор працював до 1844 року<ref name="BLACK50-51">{{Harvnb|Black|1982}}</ref>. Загалом у Неаполі було представлено 51 оперу Доніцетті, останньою з яких була «Катерина Корнаро».<ref name="BLACK50-51"/> До 1830 року значний успіх переважно лише комічні опери композитора<ref name="BLACK50-51"/>, за винятком поставленої у Римі опери-серіа «Зоріада де Граната». У 1830 році, коли вперше була поставлена ''[[Анна Болейн (опера)|«Анна Болейн»]]'', Доніцетті здобув міжнародне визнання, і вже надалі не сприймався як автор лише комічних опер<ref name="BLACK50-51" />. Серед наступних опер, що мали значний успіх&nbsp;— історичні драми ''[[Лючія ді Ламмермур|«Лючію ді Ламмермур»]]'' (на лібрето [[Сальваторе Каммарано|Сальвадоре Каммарано]], поставлена в Неаполі в 1835 році) та ''«Роберто Деверо»'' (поставлена в 1837 році{{Sfn|Black|1982|с=52}}), серед комічних&nbsp;— ''[[Любовний напій]]'' (1832) і ''[[Дон Паскуале]]'' (1843).
* «Анна Болейн» (Anna Bolena), 1830

* «Любовний напій» (L'elisir d'amore), 1832
Доніцетті все більше відчував розчарування цензурою в Італії (а особливо в Неаполі). З 1836 року він зацікавився роботою в [[Париж]]і, де відчув більшу свободу вибору для сюжетів та кращі фінансові перспективи.{{Sfn|Ashbrook|Hibberd|2001|с=225}} З 1838 року він отримав замовлення Паризької опери на два нових твори і з того часу впродовж наступних 10 років брав участь у постановках своїх опер на французькі тексти та наглядав за постановкою своїх італійських творів. Першою французькою оперою композитора стала ''опера Поліуто'', у 1840 року перероблена і представлена під назвою «Мученики».
* «Лукреція Борджа» (Lucrezia Borgia), 1833. Лібретто на основі однойменної п'єси Віктора Гюго

* «Марія Стюарт» (Maria Stuarda), 1834. Лібретто на основі однойменної п'єси Шиллера
З 1843 року Доніцетті через важку хворобу припиняє творчу діяльність. На початку 1846 року він потрапив до лікарні для психічних хворих, а в 1847 року друзі перевезли його назад до Бергамо, де він помер у квітні 1848 року в стані психічного розладу через [[Прогресивний параліч|невросифіліс]]{{Sfn|Peschel|Peschel|1992}}
* "Лючія ді Ламмермур " (Lucia di Lammermoor), 1835. Либретто на основі романа Вальтера *Скотта

* «Ламмемурська наречена».
== Творчість ==
* «Дон Паскуале» (Don Pasquale), 1843

Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори.

'''<big>Основні опери</big>'''

* ''«[[навіженство (опера)|Навіженство]]» (Una Follia)'', 1818
* ''«[[Бідні мандрівні віртуози (опера)|Бідні мандрівні віртуози]]» (I piccoli virtuosi ambulanti)'', 1819
* ''«[[Петро Великий, цар російський, або Ливонський тесляр (опера)|Петро Великий, цар російський, або Ливонський тесляр]]» (Pietro il grande Czar delle Russie о II Falegname di Livonia)'', 1819
* ''«[[Гувернер в скруті (опера)|Гувернер в скруті]]» (L'ajo nell'imbarazzo)'', 1824''
* ''«[[Театральні зручності і незручності (опера)|Театральні зручності і незручності]]» (Le convenienze ed inconvenienze teatrali)'', 1827
* ''«[[Анна Болейн (опера)|Анна Болейн]]» (Anna Bolena)'', 1830
* ''«[[Любовний напій]]» (L'elisir d'amore)'', 1832
* ''«[[Лукреція Борджіа (опера)|Лукреція Борджіа]]» (Lucrezia Borgia)'', 1833. Лібрето на основі однойменної п'єси [[Віктор Гюго|Віктора Гюго]]
* ''«[[Марія Стюарт (опера)|Марія Стюарт]]» (Maria Stuarda)'', 1834. лібрето на основі однойменної п'єси [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Шиллера]]
* ''«[[Лючія ді Ламмермур]]» (Lucia di Lammermoor)'', 1835. Лібрето на основі роману [[Вальтер Скотт|Вальтера Скотта]] «Ламмемурська наречена». Одна з провідних опер бельканто.
* ''«[[Велізарій (опера)|Велізарій]]» (Belisario)'', 1836.
* ''«[[Дзвіночок (опера)|Дзвіночок]]» (Il campanello'' або ''Il campanello di notte)'', 1836
* ''«[[Роберто Девере (опера)|Роберто Девере]]» (Roberto Devereux)'', 1837. За трагедії [[Ансель, Жак-Арсен-Франсуа|Франсуа Ансель]] «Єлизавета Англійська».
* ''«[[Полієвкт (опера)|Полієвкт]]» (Poliuto)'', 1838. За однойменною трагедією [[П'єр Корнель|Корнеля]]
* ''«[[Марія ді Руденц (опера)|Марія ді Руденц]]» (Maria de Rudenz)'', 1838
* ''«[[Дочка полку]]» (La fille du régiment)'', 1840
* ''«[[Мученики (опера)|Мученики]]» (Les martyrs)'', 1840. Початкова назва&nbsp;— «Полієвкт», 1840
* ''«[[Фаворитка]]» (La favorite)'', 1840. За більш ранньою власною оперою «L'ange de Nisida».
* ''«[[Марія Паділья (опера)|Марія Паділья]]» (Maria Padilla)'', 1841. За трагедією [[Франсуа Ансель|Франсуа Анселя]]
* ''«[[Лінда ді Шамуні (опера)|Лінда ді Шамуні]]»<ref name="опера семісеріа">[[опера семісеріа]]</ref> (Linda di Chamounix)'', 1842
* ''«[[Дон Паскуале]]» (Don Pasquale) '', 1843
* ''«[[Марія ді Роган (опера)|Марія ді Роган]]» (Maria di Rohan)'', 1843
* Катерина Корнаро
* ''«[[Дон Себастьян Португальський (опера)|Дон Себастьян Португальський]]» (Dom Sébastien)'', 1843. Лібрето [[Ежен Скріб|Ежена Скріба]] по п'єсі П.-А. Фуше
{{2 стовбці}}

=== Хорові твори ===
* Ave Maria
* Grande Offertori
* Il sospiro
* Messa da Requiem
* Messa di Gloria e Credo
* Miserere (Psalm 50)

=== Твори для оркестру ===

* Allegro для струнних до мажор
* Larghetto, tema e variazioni мі-бемоль мажор
* Концертна симфонія ре мажор (1817)
* Симфонія ля мажор
* Симфонія ре мажор
* Симфонія ре мажор (1818)
* Симфонія ре мінор

=== Концерти ===

* Концертино для кларнета сі-бемоль мажор
* Концертино для англійської валторни соль мажор (1816)
* Концертино до мінор для флейти та камерного оркестру (1819)
* Концертино для флейти з оркестром до мажор
* Концертино для флейти з оркестром ре мажор
* Концертино для гобоя фа мажор
* Концертино для скрипки та віолончелі ре мінор
* Концерт для скрипки та віолончелі ре мінор
* Концерт для 2 кларнетів «Марія Паділья»

=== Камерні твори ===

* 17 струнних квартетів
* Andante sostenuto для гобоя та арфи фа мінор
* Вступ для струнних ре мажор
* Larghetto та Allegro для скрипки та арфи соль мінор
* Largo/Moderato для віолончелі та фортепіано соль мінор
* Ноктюрни (4) для духових інструментів та струнних
* Соната для флейти та арфи
* Соната для Флейта і фортепіано до мажор
* Симфонія для духових інструментів соль мінор (1817)
* Квінтет для гітари та струнних №&nbsp;2 до мажор
* Етюд для кларнета №&nbsp;1 сі-бемоль мажор
* Тріо для флейти, фагота та фортепіано фа мажор

=== Для фортепіано ===

* Adagio ed Allegro соль мажор
* Allegro до мажор
* Allegro фа мінор
* Фуга соль мінор
* Великий вальс ля мажор
* Larghetto ля мінор «Una furtiva lagrima»
* Larghetto до мажор
* Пастораль мі мажор
* Presto фа мінор
* Симфонія ля мажор
* Симфонія №&nbsp;1 до мажор
* Симфонія №&nbsp;1 ре мажор
* Симфонія №&nbsp;2 до мажор
* Симфонія №&nbsp;2 ре мажор
* Соната до мажор
* Соната фа мажор
* Соната соль мажор
* Варіації мі мажор
* Варіації соль мажор
* Вальс ля мажор
* Вальс до мажор
* Вальс до мажор «Запрошення»
</div>

== Див. також ==
* [[9912 Доніцетті]]&nbsp;— астероїд, названий на честь композитора<ref>{{DMPN}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* [http://leksika.com.ua/18090402/ure/donitsetti Доніцетті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161124143738/http://leksika.com.ua/18090402/ure/donitsetti |date=24 листопада 2016 }} / [[УРЕ]]
* «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті i вокальна реформа 30-40-х років століття / О.&nbsp;Г.&nbsp;Стахевич // Культура України. Вип. 5., 1999.&nbsp;— С. 63—70.
* Гаэтано Доницетти / Д.&nbsp;Донати-Петтени; пер. с итал.&nbsp;— Л.: Музыка, 1980.&nbsp;— 192 с. {{ref-ru}}
* Гаэтано Доницетти: биография / А.&nbsp;Фраккароли; пер. с итал. И.&nbsp;Константиновой; Библиотека Академии молодых певцов Мариинского театра.&nbsp;— Санкт-Петербург: Сад искусств, 2003.&nbsp;— 334 с.: ил., портр.&nbsp;— (Волшебный мир музыки).&nbsp;— Библиогр.: с. 329—331.&nbsp;— ISBN 5-94921-001-8. {{ref-ru}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* {{IMSLP|id=Donizetti, Gaetano|cname=Доніцетті}}
* {{IMSLP|id=Donizetti, Gaetano|cname=Доніцетті}}
* [http://www.donizettisociety.com/index.html Товариство Ґаетано Доніцетті {{ref-en}}]
* [http://www.donizettisociety.com/index.html Donizetti Society] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100105111938/http://donizettisociety.com/index.html |date=5 січня 2010 }} {{ref-en}}
{{бібліоінформація}}
[[en:Gaetano Donizetti]]

{{DEFAULTSORT:Доніцетті}}

{{Музика-доробити}}

{{DEFAULTSORT:Доніцетті Гаетано}}
[[Категорія:Італійські композитори]]
[[Категорія:Італійські композитори]]
[[Категорія:Народились 1797]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Померли 1848]]
[[Категорія:Люди з біполярним афективним розладом]]
[[Категорія:Придворні капельмейстери]]

Поточна версія на 17:50, 26 листопада 2024

Гаетано Доніцетті
італ. Gaetano Donizetti
Ім'я при народженніітал. Domenico Gaetano Maria Donizetti
Народився29 листопада 1797(1797-11-29)[1][4][…]
Бергамо, Ломбардія[5][6][7]
Помер8 квітня 1848(1848-04-08)[1][2][…] (50 років)
Бергамо, Ломбардія, Ломбардо-Венеційське королівство, Австрійська імперія[5][8][7]
·менінгіт
ПохованняGrave of Gaetano Donizettid[9] і Santa Maria Maggiored
Країна Ломбардо-Венеційське королівство
Діяльністькомпозитор
Alma materConservatorio Giovanni Battista Martinid
ВчителіJohann Simon Mayrd і Станіслао Маттеї
Відомі учніMichele Puccinid
Знання мовіталійська[1][10]
Жанропера, Меса і кантата
Magnum opusЛюбовний напій, Лючія ді Ламмермур, Дон Паскуале, Дочка полкуd і Марія Стюарт
Посадакапельмейстер
Брати, сестриДжузеппе Доніцетті
Автограф
Нагороди
орден Золотої шпори Кавалер ордена Почесного легіону
IMDbID 0006044
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Доніцетті.
Ґаетано Доніцетті, портрет роботи Джузеппе Ріллозі

Доменіко Гаетано Марія Доніцетті (італ. Domenico Gaetano Maria Donizetti; 29 листопада 1797, — 8 квітня 1848) — італійський композитор. Разом з Джоакіно Россіні та Вінченцо Белліні, Доніцетті вважається провідним композитором оперного стилю бельканто в першій половині XIX століття і, ймовірно, вплинув на інших композиторів, таких як Джузеппе Верді[11].

Біографія

[ред. | ред. код]

Доніцетті народився в Бергамо в Ломбардії. У віці 9 років його взяв до своєї школи Саймон Майр[12], де він здобув початкову музичну освіту. Майр допоміг Доніцетті поступити до Болонської академії, де у віці 19 років[13] композитор написав свою першу одноактну оперу, комедію «Пігмаліон», яка, однак, ніколи не була виконана за його життя. [14]

У 1822 році, вже будучи автором 9 опер, Доніцетті отримав запрошення на роботу від Доменіко Барбаха, імпресаріо Театру Сан-Карло в Неаполі, де композитор працював до 1844 року[15]. Загалом у Неаполі було представлено 51 оперу Доніцетті, останньою з яких була «Катерина Корнаро».[15] До 1830 року значний успіх переважно лише комічні опери композитора[15], за винятком поставленої у Римі опери-серіа «Зоріада де Граната». У 1830 році, коли вперше була поставлена «Анна Болейн», Доніцетті здобув міжнародне визнання, і вже надалі не сприймався як автор лише комічних опер[15]. Серед наступних опер, що мали значний успіх — історичні драми «Лючію ді Ламмермур» (на лібрето Сальвадоре Каммарано, поставлена в Неаполі в 1835 році) та «Роберто Деверо» (поставлена в 1837 році[16]), серед комічних — Любовний напій (1832) і Дон Паскуале (1843).

Доніцетті все більше відчував розчарування цензурою в Італії (а особливо в Неаполі). З 1836 року він зацікавився роботою в Парижі, де відчув більшу свободу вибору для сюжетів та кращі фінансові перспективи.[17] З 1838 року він отримав замовлення Паризької опери на два нових твори і з того часу впродовж наступних 10 років брав участь у постановках своїх опер на французькі тексти та наглядав за постановкою своїх італійських творів. Першою французькою оперою композитора стала опера Поліуто, у 1840 року перероблена і представлена під назвою «Мученики».

З 1843 року Доніцетті через важку хворобу припиняє творчу діяльність. На початку 1846 року він потрапив до лікарні для психічних хворих, а в 1847 року друзі перевезли його назад до Бергамо, де він помер у квітні 1848 року в стані психічного розладу через невросифіліс[18]

Творчість

[ред. | ред. код]

Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори.

Основні опери

Хорові твори

[ред. | ред. код]
  • Ave Maria
  • Grande Offertori
  • Il sospiro
  • Messa da Requiem
  • Messa di Gloria e Credo
  • Miserere (Psalm 50)

Твори для оркестру

[ред. | ред. код]
  • Allegro для струнних до мажор
  • Larghetto, tema e variazioni мі-бемоль мажор
  • Концертна симфонія ре мажор (1817)
  • Симфонія ля мажор
  • Симфонія ре мажор
  • Симфонія ре мажор (1818)
  • Симфонія ре мінор

Концерти

[ред. | ред. код]
  • Концертино для кларнета сі-бемоль мажор
  • Концертино для англійської валторни соль мажор (1816)
  • Концертино до мінор для флейти та камерного оркестру (1819)
  • Концертино для флейти з оркестром до мажор
  • Концертино для флейти з оркестром ре мажор
  • Концертино для гобоя фа мажор
  • Концертино для скрипки та віолончелі ре мінор
  • Концерт для скрипки та віолончелі ре мінор
  • Концерт для 2 кларнетів «Марія Паділья»

Камерні твори

[ред. | ред. код]
  • 17 струнних квартетів
  • Andante sostenuto для гобоя та арфи фа мінор
  • Вступ для струнних ре мажор
  • Larghetto та Allegro для скрипки та арфи соль мінор
  • Largo/Moderato для віолончелі та фортепіано соль мінор
  • Ноктюрни (4) для духових інструментів та струнних
  • Соната для флейти та арфи
  • Соната для Флейта і фортепіано до мажор
  • Симфонія для духових інструментів соль мінор (1817)
  • Квінтет для гітари та струнних № 2 до мажор
  • Етюд для кларнета № 1 сі-бемоль мажор
  • Тріо для флейти, фагота та фортепіано фа мажор

Для фортепіано

[ред. | ред. код]
  • Adagio ed Allegro соль мажор
  • Allegro до мажор
  • Allegro фа мінор
  • Фуга соль мінор
  • Великий вальс ля мажор
  • Larghetto ля мінор «Una furtiva lagrima»
  • Larghetto до мажор
  • Пастораль мі мажор
  • Presto фа мінор
  • Симфонія ля мажор
  • Симфонія № 1 до мажор
  • Симфонія № 1 ре мажор
  • Симфонія № 2 до мажор
  • Симфонія № 2 ре мажор
  • Соната до мажор
  • Соната фа мажор
  • Соната соль мажор
  • Варіації мі мажор
  • Варіації соль мажор
  • Вальс ля мажор
  • Вальс до мажор
  • Вальс до мажор «Запрошення»

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Hussey D. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  5. ↑ а б Доницетти Гаэтано // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ http://www.nytimes.com/2011/09/21/arts/21iht-LOOMIS21.html?pagewanted=all
  7. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  8. ↑ http://encyclopedia2.thefreedictionary.com/Gaetano+Donizetti
  9. ↑ Meloncelli R. Dizionario Biografico degli Italiani — 1992. — Vol. 41.
  10. ↑ CONOR.Sl
  11. ↑ Smart, Mary Ann; Budden, Julian. Donizetti, Gaetano. Grove Music Online. Oxford University Press. Процитовано 9 січня 2017.
  12. ↑ Allitt, 1991, с. 9.
  13. ↑ Osborne, 1994
  14. ↑ Weinstock, 1963, с. 13.
  15. ↑ а б в г Black, 1982
  16. ↑ Black, 1982, с. 52.
  17. ↑ Ashbrook та Hibberd, 2001, с. 225.
  18. ↑ Peschel та Peschel, 1992.
  19. ↑ опера семісеріа
  20. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Доніцетті [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] / УРЕ
  • «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті i вокальна реформа 30-40-х років століття / О. Г. Стахевич // Культура України. Вип. 5., 1999. — С. 63—70.
  • Гаэтано Доницетти / Д. Донати-Петтени; пер. с итал. — Л.: Музыка, 1980. — 192 с. (рос.)
  • Гаэтано Доницетти: биография / А. Фраккароли; пер. с итал. И. Константиновой; Библиотека Академии молодых певцов Мариинского театра. — Санкт-Петербург: Сад искусств, 2003. — 334 с.: ил., портр. — (Волшебный мир музыки). — Библиогр.: с. 329—331. — ISBN 5-94921-001-8. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаетано_Доніцетті&oldid=44003993