Гаетано Доніцетті: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м за запитом |
Jphwra (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
(Не показані 10 проміжних версій 5 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Особа}} |
{{Особа}} |
||
{{othernames|Доніцетті}} |
{{othernames|Доніцетті}} |
||
[[Файл:Gaetano_Donizetti_(portrait_by_Giuseppe_Rillosi).jpg|міні|праворуч|250пкс|Ґаетано Доніцетті, портрет роботи Джузеппе Ріллозі]] |
[[Файл:Gaetano_Donizetti_(portrait_by_Giuseppe_Rillosi).jpg|міні|праворуч|250пкс|Ґаетано Доніцетті, портрет роботи Джузеппе Ріллозі]] |
||
'''Доменіко Гаетано Марія Доніцетті''' ({{lang-it|Domenico Gaetano Maria Donizetti}}; [[29 листопада]] [[1797]], — [[8 квітня]] [[1848]]) — [[Італія|італійський]] [[композитор]]. Разом з [[Джоакіно Россіні]] та [[Вінченцо Белліні]], Доніцетті вважається провідним композитором оперного стилю бельканто в першій половині XIX століття і, ймовірно, вплинув на інших композиторів, таких як Джузеппе Верді<ref>{{Cite web|authorlink1=Mary Ann Smart|last=Smart|first=Mary Ann|last2=Budden|first2=Julian|title=Donizetti, Gaetano|url=http://www.oxfordmusiconline.com/subscriber/article/grove/music/51832|website=Grove Music Online|publisher=Oxford University Press|accessdate=9 січня 2017}}</ref>. |
|||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Доніцетті народився в [[Бергамо]] в [[Ломбардія|Ломбардії]]. У віці 9 років його взяв до своєї школи Саймон Майр{{Sfn|Allitt|1991|с=9}}, де він здобув початкову музичну освіту. Майр допоміг Доніцетті поступити до Болонської академії, де у віці 19 років<ref name="Osborne139">{{Harvnb|Osborne|1994}}</ref> композитор написав свою першу одноактну оперу, комедію ''«Пігмаліон»'', яка, однак, ніколи не була виконана за його життя. {{Sfn|Weinstock|1963|с=13}} |
|||
Народився в [[Бергамо]], [[Ломбардія]] у бідній сім'ї, є молодшим братом [[Джузеппе Доніцетті]]. З 9 років вчився у Благодійній музичній школі Симона Майра. Перші його опери — «[[Енріко, граф Бургундський]]» і «[[Ливонський тесляр]]» ([[1819]]), — були добре прийняті венеціанською публікою, однак широку популярність він здобув [[1831]] року після установки в [[Мілан]]і опери «[[Анна Болейн (опера)|Анна Болейн]]». |
|||
У 1822 році, вже будучи автором 9 опер, Доніцетті отримав запрошення на роботу від Доменіко Барбаха, імпресаріо [[Сан-Карло|Театру Сан-Карло]] в [[Неаполь|Неаполі]], де композитор працював до 1844 року<ref name="BLACK50-51">{{Harvnb|Black|1982}}</ref>. Загалом у Неаполі було представлено 51 оперу Доніцетті, останньою з яких була «Катерина Корнаро».<ref name="BLACK50-51"/> До 1830 року значний успіх переважно лише комічні опери композитора<ref name="BLACK50-51"/>, за винятком поставленої у Римі опери-серіа «Зоріада де Граната». У 1830 році, коли вперше була поставлена ''[[Анна Болейн (опера)|«Анна Болейн»]]'', Доніцетті здобув міжнародне визнання, і вже надалі не сприймався як автор лише комічних опер<ref name="BLACK50-51" />. Серед наступних опер, що мали значний успіх — історичні драми ''[[Лючія ді Ламмермур|«Лючію ді Ламмермур»]]'' (на лібрето [[Сальваторе Каммарано|Сальвадоре Каммарано]], поставлена в Неаполі в 1835 році) та ''«Роберто Деверо»'' (поставлена в 1837 році{{Sfn|Black|1982|с=52}}), серед комічних — ''[[Любовний напій]]'' (1832) і ''[[Дон Паскуале]]'' (1843). |
|||
Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори. |
|||
Доніцетті все більше відчував розчарування цензурою в Італії (а особливо в Неаполі). З 1836 року він зацікавився роботою в [[Париж]]і, де відчув більшу свободу вибору для сюжетів та кращі фінансові перспективи.{{Sfn|Ashbrook|Hibberd|2001|с=225}} З 1838 року він отримав замовлення Паризької опери на два нових твори і з того часу впродовж наступних 10 років брав участь у постановках своїх опер на французькі тексти та наглядав за постановкою своїх італійських творів. Першою французькою оперою композитора стала ''опера Поліуто'', у 1840 року перероблена і представлена під назвою «Мученики». |
|||
'''<big>Основні опери</big>''' <small>(див. [[Опери Гаетано Доніцетті]])</small> |
|||
З 1843 року Доніцетті через важку хворобу припиняє творчу діяльність. На початку 1846 року він потрапив до лікарні для психічних хворих, а в 1847 року друзі перевезли його назад до Бергамо, де він помер у квітні 1848 року в стані психічного розладу через [[Прогресивний параліч|невросифіліс]]{{Sfn|Peschel|Peschel|1992}} |
|||
<br/> |
|||
== Творчість == |
|||
* '' «[[навіженство (опера)|Навіженство]]» (Una Follia) '', 1818 |
|||
* '' «[[Бідні мандрівні віртуози (опера)|Бідні мандрівні віртуози]]» (I piccoli virtuosi ambulanti) '', 1819 |
|||
Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори. |
|||
* '' «[[Петро Великий, цар російський, або Ливонський тесляр (опера)|Петро Великий, цар російський, або Ливонський тесляр]]» (Pietro il grande Czar delle Russie о II Falegname di Livonia) '', 1819 |
|||
* '' «[[Гувернер в скруті (опера)|Гувернер в скруті]]» (L'ajo nell'imbarazzo) ' ', 1824'' |
|||
'''<big>Основні опери</big>''' |
|||
* '' «[[Театральні зручності і незручності (опера)|Театральні зручності і незручності]]» (Le convenienze ed inconvenienze teatrali) '', 1827 |
|||
* '' «[[Анна Болейн (опера)|Анна Болейн]]» (Anna Bolena) '', 1830 |
|||
* '' |
* ''«[[навіженство (опера)|Навіженство]]» (Una Follia)'', 1818 |
||
* ''«[[Бідні мандрівні віртуози (опера)|Бідні мандрівні віртуози]]» (I piccoli virtuosi ambulanti)'', 1819 |
|||
* '' «[[Лукреція Борджіа (опера)|Лукреція Борджіа]]» (Lucrezia Borgia) '', 1833. Лібрето на основі однойменної п'єси [[Віктор Гюго|Віктора Гюго]] |
|||
* ''«[[Петро Великий, цар російський, або Ливонський тесляр (опера)|Петро Великий, цар російський, або Ливонський тесляр]]» (Pietro il grande Czar delle Russie о II Falegname di Livonia)'', 1819 |
|||
* '' «[[Марія Стюарт (опера)|Марія Стюарт]]» (Maria Stuarda) '', 1834. лібрето на основі однойменної п'єси [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Шиллера]] |
|||
* ''«[[Гувернер в скруті (опера)|Гувернер в скруті]]» (L'ajo nell'imbarazzo)'', 1824'' |
|||
* '' «[[Лючія ді Ламмермур]]» (Lucia di Lammermoor) '', 1835. Лібрето на основі роману [[Вальтер Скотт|Вальтера Скотта]] «Ламмемурська наречена». Одна з провідних опер бельканто. |
|||
* ''«[[Театральні зручності і незручності (опера)|Театральні зручності і незручності]]» (Le convenienze ed inconvenienze teatrali)'', 1827 |
|||
* '' «[[Велізарій (опера)|Велізарій]]» (Belisario) '', 1836. |
|||
* '' |
* ''«[[Анна Болейн (опера)|Анна Болейн]]» (Anna Bolena)'', 1830 |
||
* ''«[[Любовний напій]]» (L'elisir d'amore)'', 1832 |
|||
* '' «[[Роберто Девере (опера)|Роберто Девере]]» (Roberto Devereux) '', 1837. За трагедії [[Ансель, Жак-Арсен-Франсуа|Франсуа Ансель]] «Єлизавета Англійська». |
|||
* ''«[[Лукреція Борджіа (опера)|Лукреція Борджіа]]» (Lucrezia Borgia)'', 1833. Лібрето на основі однойменної п'єси [[Віктор Гюго|Віктора Гюго]] |
|||
* '' «[[Полієвкт (опера)|Полієвкт]]» (Poliuto),'' 1838. За однойменною трагедією [[П'єр Корнель|Корнеля]] |
|||
* '' |
* ''«[[Марія Стюарт (опера)|Марія Стюарт]]» (Maria Stuarda)'', 1834. лібрето на основі однойменної п'єси [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Шиллера]] |
||
* ''«[[Лючія ді Ламмермур]]» (Lucia di Lammermoor)'', 1835. Лібрето на основі роману [[Вальтер Скотт|Вальтера Скотта]] «Ламмемурська наречена». Одна з провідних опер бельканто. |
|||
* '' «[[Дочка полку]]» (La fille du régiment) '', 1840 |
|||
* '' |
* ''«[[Велізарій (опера)|Велізарій]]» (Belisario)'', 1836. |
||
* ''«[[Дзвіночок (опера)|Дзвіночок]]» (Il campanello'' або ''Il campanello di notte)'', 1836 |
|||
* '' «[[Фаворитка]]» (La favorite) '', 1840. За більш ранньою власною оперою «L'ange de Nisida». |
|||
* '' |
* ''«[[Роберто Девере (опера)|Роберто Девере]]» (Roberto Devereux)'', 1837. За трагедії [[Ансель, Жак-Арсен-Франсуа|Франсуа Ансель]] «Єлизавета Англійська». |
||
* ''«[[Полієвкт (опера)|Полієвкт]]» (Poliuto)'', 1838. За однойменною трагедією [[П'єр Корнель|Корнеля]] |
|||
* '' «[[Лінда ді Шамуні (опера)|Лінда ді Шамуні]]»<ref name="опера семісеріа">[[опера семісеріа]]</ref> (Linda di Chamounix) '', 1842 |
|||
* ''«[[Марія ді Руденц (опера)|Марія ді Руденц]]» (Maria de Rudenz)'', 1838 |
|||
* '' «[[Дон Паскуале]]» (Don Pasquale) '', 1843 |
|||
* ''«[[Дочка полку]]» (La fille du régiment)'', 1840 |
|||
* '' «[[Марія ді Роган (опера)|Марія ді Роган]]» (Maria di Rohan) '', 1843 |
|||
* ''«[[Мученики (опера)|Мученики]]» (Les martyrs)'', 1840. Початкова назва — «Полієвкт», 1840 |
|||
* ''«[[Фаворитка]]» (La favorite)'', 1840. За більш ранньою власною оперою «L'ange de Nisida». |
|||
* ''«[[Марія Паділья (опера)|Марія Паділья]]» (Maria Padilla)'', 1841. За трагедією [[Франсуа Ансель|Франсуа Анселя]] |
|||
* ''«[[Лінда ді Шамуні (опера)|Лінда ді Шамуні]]»<ref name="опера семісеріа">[[опера семісеріа]]</ref> (Linda di Chamounix)'', 1842 |
|||
* ''«[[Дон Паскуале]]» (Don Pasquale) '', 1843 |
|||
* ''«[[Марія ді Роган (опера)|Марія ді Роган]]» (Maria di Rohan)'', 1843 |
|||
* Катерина Корнаро |
* Катерина Корнаро |
||
* '' |
* ''«[[Дон Себастьян Португальський (опера)|Дон Себастьян Португальський]]» (Dom Sébastien)'', 1843. Лібрето [[Ежен Скріб|Ежена Скріба]] по п'єсі П.-А. Фуше |
||
{{2 стовбці}} |
|||
=== Хорові твори === |
|||
* Ave Maria |
|||
* Grande Offertori |
|||
* Il sospiro |
|||
* Messa da Requiem |
|||
* Messa di Gloria e Credo |
|||
* Miserere (Psalm 50) |
|||
=== Твори для оркестру === |
|||
* Allegro для струнних до мажор |
|||
* Larghetto, tema e variazioni мі-бемоль мажор |
|||
* Концертна симфонія ре мажор (1817) |
|||
* Симфонія ля мажор |
|||
* Симфонія ре мажор |
|||
* Симфонія ре мажор (1818) |
|||
* Симфонія ре мінор |
|||
=== Концерти === |
|||
* Концертино для кларнета сі-бемоль мажор |
|||
* Концертино для англійської валторни соль мажор (1816) |
|||
* Концертино до мінор для флейти та камерного оркестру (1819) |
|||
* Концертино для флейти з оркестром до мажор |
|||
* Концертино для флейти з оркестром ре мажор |
|||
* Концертино для гобоя фа мажор |
|||
* Концертино для скрипки та віолончелі ре мінор |
|||
* Концерт для скрипки та віолончелі ре мінор |
|||
* Концерт для 2 кларнетів «Марія Паділья» |
|||
=== Камерні твори === |
|||
* 17 струнних квартетів |
|||
* Andante sostenuto для гобоя та арфи фа мінор |
|||
* Вступ для струнних ре мажор |
|||
* Larghetto та Allegro для скрипки та арфи соль мінор |
|||
* Largo/Moderato для віолончелі та фортепіано соль мінор |
|||
* Ноктюрни (4) для духових інструментів та струнних |
|||
* Соната для флейти та арфи |
|||
* Соната для Флейта і фортепіано до мажор |
|||
* Симфонія для духових інструментів соль мінор (1817) |
|||
* Квінтет для гітари та струнних № 2 до мажор |
|||
* Етюд для кларнета № 1 сі-бемоль мажор |
|||
* Тріо для флейти, фагота та фортепіано фа мажор |
|||
=== Для фортепіано === |
|||
* Adagio ed Allegro соль мажор |
|||
* Allegro до мажор |
|||
* Allegro фа мінор |
|||
* Фуга соль мінор |
|||
* Великий вальс ля мажор |
|||
* Larghetto ля мінор «Una furtiva lagrima» |
|||
* Larghetto до мажор |
|||
* Пастораль мі мажор |
|||
* Presto фа мінор |
|||
* Симфонія ля мажор |
|||
* Симфонія № 1 до мажор |
|||
* Симфонія № 1 ре мажор |
|||
* Симфонія № 2 до мажор |
|||
* Симфонія № 2 ре мажор |
|||
* Соната до мажор |
|||
* Соната фа мажор |
|||
* Соната соль мажор |
|||
* Варіації мі мажор |
|||
* Варіації соль мажор |
|||
* Вальс ля мажор |
|||
* Вальс до мажор |
|||
* Вальс до мажор «Запрошення» |
|||
</div> |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Рядок 41: | Рядок 121: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist|2}} |
||
== Джерела та література == |
|||
* [http://leksika.com.ua/18090402/ure/donitsetti Доніцетті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161124143738/http://leksika.com.ua/18090402/ure/donitsetti |date=24 листопада 2016 }} / [[УРЕ]] |
|||
* «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті i вокальна реформа 30-40-х років століття / О. Г. Стахевич // Культура України. Вип. 5., 1999. — С. 63—70. |
|||
* Гаэтано Доницетти / Д. Донати-Петтени; пер. с итал. — Л.: Музыка, 1980. — 192 с. {{ref-ru}} |
|||
* Гаэтано Доницетти: биография / А. Фраккароли; пер. с итал. И. Константиновой; Библиотека Академии молодых певцов Мариинского театра. — Санкт-Петербург: Сад искусств, 2003. — 334 с.: ил., портр. — (Волшебный мир музыки). — Библиогр.: с. 329—331. — ISBN 5-94921-001-8. {{ref-ru}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* {{IMSLP|id=Donizetti, Gaetano|cname=Доніцетті}} |
* {{IMSLP|id=Donizetti, Gaetano|cname=Доніцетті}} |
||
* [http://www.donizettisociety.com/index.html |
* [http://www.donizettisociety.com/index.html Donizetti Society] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100105111938/http://donizettisociety.com/index.html |date=5 січня 2010 }} {{ref-en}} |
||
== Джерела та література == |
|||
* [http://leksika.com.ua/18090402/ure/donitsetti Доніцетті] / [[УРЕ]] |
|||
* «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті i вокальна реформа 30-40-х років століття / О. Г. Стахевич // Культура України. Вип. 5. , 1999. — С. 63-70. |
|||
* Гаэтано Доницетти / Д. Донати-Петтени; пер. с итал. — Л. : Музыка, 1980. — 192 с. |
|||
* Гаэтано Доницетти: [биография] / А. Фраккароли ; пер. с итал. И. Константиновой ; Библиотека Академии молодых певцов Мариинского театра. — Санкт-Петербург: Сад искусств, 2003. — 334 с. : ил., портр. — (Волшебный мир музыки). — Библиогр.: с. 329—331. — ISBN 5-94921-001-8 |
|||
{{бібліоінформація}} |
{{бібліоінформація}} |
||
{{Музика-доробити}} |
{{Музика-доробити}} |
||
{{DEFAULTSORT:Доніцетті}} |
|||
{{DEFAULTSORT:Доніцетті Гаетано}} |
|||
[[Категорія:Італійські композитори]] |
[[Категорія:Італійські композитори]] |
||
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]] |
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]] |
Поточна версія на 17:50, 26 листопада 2024
Гаетано Доніцетті | |
---|---|
італ. Gaetano Donizetti | |
Ім'я при народженні | італ. Domenico Gaetano Maria Donizetti |
Народився | 29 листопада 1797[1][4][…] Бергамо, Ломбардія[5][6][7] |
Помер | 8 квітня 1848[1][2][…] (50 років) Бергамо, Ломбардія, Ломбардо-Венеційське королівство, Австрійська імперія[5][8][7] ·менінгіт |
Поховання | Grave of Gaetano Donizettid[9] і Santa Maria Maggiored |
Країна | Ломбардо-Венеційське королівство |
Діяльність | композитор |
Alma mater | Conservatorio Giovanni Battista Martinid |
Вчителі | Johann Simon Mayrd і Станіслао Маттеї |
Відомі учні | Michele Puccinid |
Знання мов | італійська[1][10] |
Жанр | опера, Меса і кантата |
Magnum opus | Любовний напій, Лючія ді Ламмермур, Дон Паскуале, Дочка полкуd і Марія Стюарт |
Посада | капельмейстер |
Брати, сестри | Джузеппе Доніцетті |
Автограф | |
Нагороди | |
IMDb | ID 0006044 |
Доменіко Гаетано Марія Доніцетті (італ. Domenico Gaetano Maria Donizetti; 29 листопада 1797, — 8 квітня 1848) — італійський композитор. Разом з Джоакіно Россіні та Вінченцо Белліні, Доніцетті вважається провідним композитором оперного стилю бельканто в першій половині XIX століття і, ймовірно, вплинув на інших композиторів, таких як Джузеппе Верді[11].
Доніцетті народився в Бергамо в Ломбардії. У віці 9 років його взяв до своєї школи Саймон Майр[12], де він здобув початкову музичну освіту. Майр допоміг Доніцетті поступити до Болонської академії, де у віці 19 років[13] композитор написав свою першу одноактну оперу, комедію «Пігмаліон», яка, однак, ніколи не була виконана за його життя. [14]
У 1822 році, вже будучи автором 9 опер, Доніцетті отримав запрошення на роботу від Доменіко Барбаха, імпресаріо Театру Сан-Карло в Неаполі, де композитор працював до 1844 року[15]. Загалом у Неаполі було представлено 51 оперу Доніцетті, останньою з яких була «Катерина Корнаро».[15] До 1830 року значний успіх переважно лише комічні опери композитора[15], за винятком поставленої у Римі опери-серіа «Зоріада де Граната». У 1830 році, коли вперше була поставлена «Анна Болейн», Доніцетті здобув міжнародне визнання, і вже надалі не сприймався як автор лише комічних опер[15]. Серед наступних опер, що мали значний успіх — історичні драми «Лючію ді Ламмермур» (на лібрето Сальвадоре Каммарано, поставлена в Неаполі в 1835 році) та «Роберто Деверо» (поставлена в 1837 році[16]), серед комічних — Любовний напій (1832) і Дон Паскуале (1843).
Доніцетті все більше відчував розчарування цензурою в Італії (а особливо в Неаполі). З 1836 року він зацікавився роботою в Парижі, де відчув більшу свободу вибору для сюжетів та кращі фінансові перспективи.[17] З 1838 року він отримав замовлення Паризької опери на два нових твори і з того часу впродовж наступних 10 років брав участь у постановках своїх опер на французькі тексти та наглядав за постановкою своїх італійських творів. Першою французькою оперою композитора стала опера Поліуто, у 1840 року перероблена і представлена під назвою «Мученики».
З 1843 року Доніцетті через важку хворобу припиняє творчу діяльність. На початку 1846 року він потрапив до лікарні для психічних хворих, а в 1847 року друзі перевезли його назад до Бергамо, де він помер у квітні 1848 року в стані психічного розладу через невросифіліс[18]
Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори.
Основні опери
- «Навіженство» (Una Follia), 1818
- «Бідні мандрівні віртуози» (I piccoli virtuosi ambulanti), 1819
- «Петро Великий, цар російський, або Ливонський тесляр» (Pietro il grande Czar delle Russie о II Falegname di Livonia), 1819
- «Гувернер в скруті» (L'ajo nell'imbarazzo), 1824
- «Театральні зручності і незручності» (Le convenienze ed inconvenienze teatrali), 1827
- «Анна Болейн» (Anna Bolena), 1830
- «Любовний напій» (L'elisir d'amore), 1832
- «Лукреція Борджіа» (Lucrezia Borgia), 1833. Лібрето на основі однойменної п'єси Віктора Гюго
- «Марія Стюарт» (Maria Stuarda), 1834. лібрето на основі однойменної п'єси Шиллера
- «Лючія ді Ламмермур» (Lucia di Lammermoor), 1835. Лібрето на основі роману Вальтера Скотта «Ламмемурська наречена». Одна з провідних опер бельканто.
- «Велізарій» (Belisario), 1836.
- «Дзвіночок» (Il campanello або Il campanello di notte), 1836
- «Роберто Девере» (Roberto Devereux), 1837. За трагедії Франсуа Ансель «Єлизавета Англійська».
- «Полієвкт» (Poliuto), 1838. За однойменною трагедією Корнеля
- «Марія ді Руденц» (Maria de Rudenz), 1838
- «Дочка полку» (La fille du régiment), 1840
- «Мученики» (Les martyrs), 1840. Початкова назва — «Полієвкт», 1840
- «Фаворитка» (La favorite), 1840. За більш ранньою власною оперою «L'ange de Nisida».
- «Марія Паділья» (Maria Padilla), 1841. За трагедією Франсуа Анселя
- «Лінда ді Шамуні»[19] (Linda di Chamounix), 1842
- «Дон Паскуале» (Don Pasquale) , 1843
- «Марія ді Роган» (Maria di Rohan), 1843
- Катерина Корнаро
- «Дон Себастьян Португальський» (Dom Sébastien), 1843. Лібрето Ежена Скріба по п'єсі П.-А. Фуше
- Ave Maria
- Grande Offertori
- Il sospiro
- Messa da Requiem
- Messa di Gloria e Credo
- Miserere (Psalm 50)
- Allegro для струнних до мажор
- Larghetto, tema e variazioni мі-бемоль мажор
- Концертна симфонія ре мажор (1817)
- Симфонія ля мажор
- Симфонія ре мажор
- Симфонія ре мажор (1818)
- Симфонія ре мінор
- Концертино для кларнета сі-бемоль мажор
- Концертино для англійської валторни соль мажор (1816)
- Концертино до мінор для флейти та камерного оркестру (1819)
- Концертино для флейти з оркестром до мажор
- Концертино для флейти з оркестром ре мажор
- Концертино для гобоя фа мажор
- Концертино для скрипки та віолончелі ре мінор
- Концерт для скрипки та віолончелі ре мінор
- Концерт для 2 кларнетів «Марія Паділья»
- 17 струнних квартетів
- Andante sostenuto для гобоя та арфи фа мінор
- Вступ для струнних ре мажор
- Larghetto та Allegro для скрипки та арфи соль мінор
- Largo/Moderato для віолончелі та фортепіано соль мінор
- Ноктюрни (4) для духових інструментів та струнних
- Соната для флейти та арфи
- Соната для Флейта і фортепіано до мажор
- Симфонія для духових інструментів соль мінор (1817)
- Квінтет для гітари та струнних № 2 до мажор
- Етюд для кларнета № 1 сі-бемоль мажор
- Тріо для флейти, фагота та фортепіано фа мажор
- Adagio ed Allegro соль мажор
- Allegro до мажор
- Allegro фа мінор
- Фуга соль мінор
- Великий вальс ля мажор
- Larghetto ля мінор «Una furtiva lagrima»
- Larghetto до мажор
- Пастораль мі мажор
- Presto фа мінор
- Симфонія ля мажор
- Симфонія № 1 до мажор
- Симфонія № 1 ре мажор
- Симфонія № 2 до мажор
- Симфонія № 2 ре мажор
- Соната до мажор
- Соната фа мажор
- Соната соль мажор
- Варіації мі мажор
- Варіації соль мажор
- Вальс ля мажор
- Вальс до мажор
- Вальс до мажор «Запрошення»
- 9912 Доніцетті — астероїд, названий на честь композитора[20].
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Hussey D. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б Доницетти Гаэтано // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ http://www.nytimes.com/2011/09/21/arts/21iht-LOOMIS21.html?pagewanted=all
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ http://encyclopedia2.thefreedictionary.com/Gaetano+Donizetti
- ↑ Meloncelli R. Dizionario Biografico degli Italiani — 1992. — Vol. 41.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Smart, Mary Ann; Budden, Julian. Donizetti, Gaetano. Grove Music Online. Oxford University Press. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Allitt, 1991, с. 9.
- ↑ Osborne, 1994
- ↑ Weinstock, 1963, с. 13.
- ↑ а б в г Black, 1982
- ↑ Black, 1982, с. 52.
- ↑ Ashbrook та Hibberd, 2001, с. 225.
- ↑ Peschel та Peschel, 1992.
- ↑ опера семісеріа
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Доніцетті [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] / УРЕ
- «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті i вокальна реформа 30-40-х років століття / О. Г. Стахевич // Культура України. Вип. 5., 1999. — С. 63—70.
- Гаэтано Доницетти / Д. Донати-Петтени; пер. с итал. — Л.: Музыка, 1980. — 192 с. (рос.)
- Гаэтано Доницетти: биография / А. Фраккароли; пер. с итал. И. Константиновой; Библиотека Академии молодых певцов Мариинского театра. — Санкт-Петербург: Сад искусств, 2003. — 334 с.: ил., портр. — (Волшебный мир музыки). — Библиогр.: с. 329—331. — ISBN 5-94921-001-8. (рос.)
- Вільні ноти авторства Доніцетті на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Donizetti Society [Архівовано 5 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |