Перейти до вмісту

Іларіон (Шукало): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
 
(Не показані 39 проміжних версій 26 користувачів)
Рядок 43: Рядок 43:
| тезоіменитство =[[3 листопада]]
| тезоіменитство =[[3 листопада]]
| дата народження =[[3 травня]] [[1951]]
| дата народження =[[3 травня]] [[1951]]
| місце народження =м. [[Львів]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]
| місце народження =м. [[Рудне]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]
| дата смерті =
| дата смерті =
| місце смерті =
| місце смерті =
Рядок 57: Рядок 57:
| автограф =
| автограф =
| монограма =
| монограма =
| нагороди ={{{!}} style="background: transparent"
| нагороди ={{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден За заслуги I ступеня (Україна)}}
{{!}} {{Орден За заслуги I ступеня (Україна)}}
{{!}} {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}}
{{!}} {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}}
Рядок 63: Рядок 63:
{{!}}-
{{!}}-
{{!}} {{Орден Дружби (Російська Федерація)}}
{{!}} {{Орден Дружби (Російська Федерація)}}
{{!}}}
{{!)}}
| Commons =
| Commons =
}}
}}
'''Його високопреосвященство Іларіо́н''' (в миру '''Шукало Роман Васильович'''; [[3 травня]] [[1951]])&nbsp;— [[архієрей]] [[Українська Православна Церква (Московський Патріархат)|Української православної церкви (Московського патріархату)]]<ref>У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з [[Російська Православна Церква|Московським Патріархатом]] використовуються її офіційні назви&nbsp;— Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ</ref> з [[1991]] року, митрополит [[Донецька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Донецький і Маріупольський]]. З [[2011]] року&nbsp;— постійний член [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду Української православної церкви]]. З [[2009]] року&nbsp;— член [[Міжсоборна присутність Російської православної церкви|Міжсоборної присутності Російської православної церкви]].
'''Його високопреосвященство Іларіо́н''' (справжнє ім'я '''Шукало Роман Васильович'''; [[3 травня]] [[1951]], смт. [[Рудне]], [[Львівська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]])&nbsp;— [[архієрей]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|РПЦвУ]]<ref>У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з [[Російська Православна Церква|Московським Патріархатом]] використовуються її офіційні назви&nbsp;— Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ</ref> з [[1991]] року, митрополит [[Донецька єпархія УПЦ (МП)|Донецький і Маріупольський]] за версією РПЦ. З [[2011]] року&nbsp;— український колаборант з Росією, постійний член [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|синоду РПЦвУ]]. З [[2009]] року&nbsp;— член Міжсоборної присутності РПЦ.


За співпрацю з «ДНР» є фігурантом бази «[[Центр «Миротворець»|Миротворець]]»<ref name=":0">[https://myrotvorets.center/criminal/shukalo-roman-vasilevich/ Шукало Роман Васильович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191211000918/https://myrotvorets.center/criminal/shukalo-roman-vasilevich/ |date=11 грудня 2019 }} [[Центр «Миротворець»]]</ref>, живе в окупованому росіянами Донецьку . З 9 грудня 2018 року йому анульовано право на перетин лінії розмежування<ref name=":1">{{Cite web |url=https://www.pravda.com.ua/news/2018/12/10/7200783/ |title=Митрополита УПЦ МП не пустили через лінію розмежування, в церкві обурені |accessdate=11 грудня 2018 |archive-date=10 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181210132104/https://www.pravda.com.ua/news/2018/12/10/7200783/ }}</ref>.
== Біографія ==
Роман Васильович Шукало народився [[3 травня]] [[1951]] року в селищі [[Рудне]] на околиці [[Львів|Львова]] в сім'ї переселенців з [[Холмщина|Холмщини]]<ref>[http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/42480/ Будівничий православних храмів.] Георгій Гуляєв, Церковна православна газета, №&nbsp;9 (283), травень 2011</ref>.


== Життєпис ==
[[1968]] року після невдалої спроби вступити до [[Московська духовна семінарія|Московської духовної семінарії]] був зарахований до [[Львівський сільськогосподарський інститут|Львівського сільськогосподарського інституту]], після закінчення якого навчався в [[аспірантура|аспірантурі]] і захистив [[кандидат наук|кандидатську дисертацію]]. Викладав у [[Вишнянський сільськогосподарський технікум|Вишнянському сільськогосподарському технікумі]] у [[Львівська область|Львівській області]].
Роман Васильович Шукало народився [[3 травня]] [[1951]] року в селищі [[Рудне]] на околиці [[Львів|Львова]] в сім'ї переселенців з [[Холмщина|Холмщини]]<ref>[http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/42480/ Будівничий православних храмів.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130320025956/http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/42480/ |date=20 березня 2013 }} Георгій Гуляєв, Церковна православна газета, №&nbsp;9 (283), травень 2011</ref>.


[[1968]] року після невдалої спроби вступити до [[Московська духовна семінарія|Московської духовної семінарії]] був зарахований до [[Львівський національний університет природокористування|Львівського сільськогосподарського інституту]], після закінчення якого навчався в [[аспірантура|аспірантурі]] і захистив [[кандидат наук|кандидатську дисертацію]]. Викладав у [[Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету|Вишнянському сільськогосподарському технікумі]] у [[Львівська область|Львівській області]].
Під час навчання в інституті був [[іподиякон]]ом митрополита Львівського і Тернопільського [[Миколай (Юрик)|Миколая (Юрика)]]. У [[1979]] році переїхав в [[Донецьк]], де був [[псаломник]]ом Церкви Успіння Божої Матері в Будьонівці. [[1980]] року вступив до [[Одеська духовна семінарія|Одеської духовної семінарії]]. На [[Стрітення]], [[15 лютого]] [[1981]] року, під час [[Літургія|Служби Божої]] в [[Успенський собор (Одеса)|Успенському кафедральному соборі]] [[Одеса|Одеси]] був висвячений на диякона митрополитом Херсонським і Одеським [[Сергій (Петров)|Сергієм (Петровим)]], тимчасовим керівником Ворошиловградсько-Донецької єпархії, і направлений на служіння в [[Петропавлівський собор (Луганськ)|Петропавлівський кафедральний собор]] [[Ворошиловград]]а. [[2 жовтня]] наступного року митрополитом Львівським Миколаєм висвячений на [[священик]]а і призначений ключарем Петропавлівського собору.

Під час навчання в інституті був [[іподиякон]]ом митрополита Львівського і Тернопільського [[Миколай (Юрик)|Миколая (Юрика)]]. У [[1979]] році переїхав в [[Донецьк]], де був [[псаломник]]ом Церкви Успіння Божої Матері в Будьонівці. [[1980]] року вступив до [[Одеська духовна семінарія|Одеської духовної семінарії]]. На [[Стрітення]], [[15 лютого]] [[1981]] року, під час [[Літургія|Служби Божої]] в [[Успенський собор (Одеса)|Успенському кафедральному соборі]] [[Одеса|Одеси]] був висвячений на диякона митрополитом Херсонським і Одеським [[Сергій (Петров Сергій Васильович)|Сергієм (Петровим)]], тимчасовим керівником Ворошиловградсько-Донецької єпархії, і направлений на служіння в [[Петропавлівський собор (Луганськ)|Петропавлівський кафедральний собор]] [[Ворошиловград]]а. [[2 жовтня]] наступного року митрополитом Львівським Миколаєм висвячений на [[священик]]а і призначений ключарем Петропавлівського собору.


[[23 листопада]] [[1986]] року призначений настоятелем Церкви святого Миколая в [[Ровеньки|Ровеньках]]. [[1987]] року зарахований до [[Московська духовна академія|Московської духовної академії]], яку закінчив у [[1991]] році. У [[1988]] році призначений настоятелем Миколаївського собору [[Старобільськ]]а і благочинним Старобільського округу, членом Єпархіальної ради.
[[23 листопада]] [[1986]] року призначений настоятелем Церкви святого Миколая в [[Ровеньки|Ровеньках]]. [[1987]] року зарахований до [[Московська духовна академія|Московської духовної академії]], яку закінчив у [[1991]] році. У [[1988]] році призначений настоятелем Миколаївського собору [[Старобільськ]]а і благочинним Старобільського округу, членом Єпархіальної ради.
Рядок 79: Рядок 81:
До [[Великдень|Великодня]] [[1989]] року був зведений у сан [[протоієрей|протоієрея]].
До [[Великдень|Великодня]] [[1989]] року був зведений у сан [[протоієрей|протоієрея]].


Рішенням [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|Української православної церкви]] від [[5 вересня]] [[1991]] року призначений єпископом Івано-Франківським і Коломийським, керівником [[Івано-Франківська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Івано-Франківської єпархії]]. 21 вересня пострижений в чернецтво з ім'ям «Іларіон» на честь [[Іларіон Печерський|преподобного Іларіона, схимника Печерського]]. [[27 вересня]] за Літургією в [[Хрестовоздвиженська церква (Поділ)|Хрестовоздвиженському храмі]] на [[Поділ|Подолі]] зведений у сан [[архімандрит]]а. [[29 вересня]] у [[Володимирський собор (Київ)|Володимирському кафедральному соборі]] висвячений на єпископа Івано-Франківського і Коломийського.
Рішенням [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|синоду]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|РПЦвУ]] від [[5 вересня]] [[1991]] року призначений єпископом Івано-Франківським і Коломийським, керівником [[Івано-Франківська єпархія УПЦ (МП)|Івано-Франківської єпархії]] РПЦвУ. 21 вересня пострижений в чернецтво з ім'ям «Іларіон» на честь [[Іларіон Схимник|преподобного Іларіона, схимника Печерського]]. 27 вересня за Літургією в [[Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (Київ)|Хрестовоздвиженському храмі]] на [[Поділ|Подолі]] зведений у сан [[архімандрит]]а. [[29 вересня]] у [[Володимирський собор (Київ)|Володимирському кафедральному соборі]] висвячений на єпископа Івано-Франківського і Коломийського.


Після того, як [[22 січня]] [[1992]] року єпископ Чернівецький [[Онуфрій (Березовський)]] не підписав Звернення єпископату України до патріарха Московського, Священного Синоду і всіх архієреїв Російської православної церкви з проханням надати УПЦ автокефалію, наступного дня [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священний Синод УПЦ]] змістив його з кафедри і призначив керівником Івано-Франківської єпархії; Іларіона, натомість,&nbsp;— єпископом Чернівецьким і Буковинським, керівником [[Чернівецька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Чернівецької єпархії]]<ref>[http://www.pravoslavie.ru/arhiv/060122134946.htm 22 января.] Православие. Ru {{ref-ru}}</ref>. Однак Онуфрій не виконав цього рішення і залишився в [[Чернівці|Чернівцях]], через що Іларіон (Шукало) не зміг зайняти нову кафедру. Тому [[6 квітня]] [[1992]] року [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священний Синод]] призначив його єпископом Херсонським і Таврійським, керівником [[Херсонська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Херсонської єпархії]].
Після того, як [[22 січня]] [[1992]] року єпископ Чернівецький [[Онуфрій (Березовський)|Онуфрій Березовський]] не підписав Звернення єпископату України до патріарха Московського, Священного Синоду і всіх архієреїв Російської православної церкви з проханням надати УПЦ автокефалію, наступного дня [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|синод РПЦвУ]] змістив його з кафедри і призначив керівником Івано-Франківської єпархії; Іларіона, натомість,&nbsp;— єпископом Чернівецьким і Буковинським, керівником [[Чернівецька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Чернівецької єпархії]]<ref>[http://www.pravoslavie.ru/arhiv/060122134946.htm 22 января.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140903083638/http://www.pravoslavie.ru/arhiv/060122134946.htm |date=3 вересня 2014 }} Православие. Ru {{ref-ru}}</ref>. Однак Онуфрій не виконав цього рішення і залишився в [[Чернівці|Чернівцях]], через що Іларіон (Шукало) не зміг зайняти нову кафедру. Тому [[6 квітня]] [[1992]] року [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|синод]] призначив його єпископом Херсонським і Таврійським, керівником [[Херсонська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Херсонської єпархії]].


[[23 листопада]] [[1995]] року був возведений у сан [[архієпископ]]а.
[[23 листопада]] [[1995]] року був возведений у сан [[архієпископ]]а.


[[12 вересня]] [[1996]] року призначений керівником [[Донецька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Донецької єпархії]] зі збереженням керівництва [[Херсонська єпархія Української православної церви (Московського патріархату)|Херсонською єпархією]]. [[11 червня]] [[1997]] року звільнений з херсонської кафедри, натомість призначений тимчасовим керівником [[Горлівська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Горлівської єпархії]].
[[12 вересня]] [[1996]] року призначений керівником [[Донецька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Донецької єпархії]] зі збереженням керівництва [[Херсонська єпархія УПЦ (МП)|Херсонською єпархією]]. [[11 червня]] [[1997]] року звільнений з херсонської кафедри, натомість призначений тимчасовим керівником [[Горлівська єпархія УПЦ (МП)|Горлівської єпархії]].


[[23 листопада]] [[2000]] року зведений у сан [[митрополит]]а.
[[23 листопада]] [[2000]] року зведений у сан [[митрополит]]а.


Митрополит Іларіон вважається близьким другом [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]], четвертого президента України, який у [[1997]]–[[2002]] роках був головою [[Донецька обласна державна адміністрація|Донецької ОДА]]<ref name="Турій">[http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/33861/ Церква і вибори: уроки 2004 року.] Олег Турій, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)</ref>. Іларіон активно підтримував Януковича під час [[Вибори Президента України 2004|президентських виборів 2004 року]] та [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]. [[12 листопада]] [[2004]] року під час єпархіальних зборів митрополит назвав Януковича «православним президентом», а його конкурента від опозиції [[Віктор Ющенко|Віктора Ющенка]]&nbsp;— «слугою сатани»<ref name="Турій"/>. В церквах Донецької єпархії розповсюджувалася агітація, а деякі священики закликали парафіян голосувати за провладного кандидата<ref name="Турій"/>.
Митрополит Іларіон вважається близьким другом [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]], четвертого президента України, який у [[1997]]–[[2002]] роках був головою [[Донецька обласна державна адміністрація|Донецької ОДА]]<ref name="Турій">[http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/33861/ Церква і вибори: уроки 2004 року.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111101154053/http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/33861/ |date=1 листопада 2011 }} Олег Турій, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)</ref>. Іларіон активно підтримував Януковича під час [[Вибори Президента України 2004|президентських виборів 2004 року]] та [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]. [[12 листопада]] [[2004]] року під час єпархіальних зборів митрополит назвав Януковича «православним президентом», а його конкурента [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]]&nbsp;— «слугою сатани»<ref name="Турій"/>. В церквах Донецької єпархії розповсюджувалася агітація, а деякі священики закликали парафіян голосувати за провладного кандидата<ref name="Турій"/>.


[[27 січня]] [[2007]] року звільнений від управління Горлівською єпархією, однак, залишився [[священноархімандрит]]ом [[Святогірська лавра|Святогірської лаври]]. [[31 травня]] [[2007]] року призначений відповідальним перед [[Священний Синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священним Синодом]] за будівництво [[Кафедральний собор Воскресіння Христового (Київ)|Кафедрального собору Воскресіння Христового]] в [[Київ|Києві]]<ref>[http://orthodox.org.ua/uk/svyashhenniy_sinod/2007/06/01/1417.html Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 року.] Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)</ref>. [[9 липня]] [[2009]] року його звільнено з цієї посади<ref>[http://orthodox.org.ua/uk/aktualne/2009/07/09/5293.html Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 липня 2009 року.] Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)</ref>
27 січня 2007 року звільнений від управління Горлівською єпархією, однак, залишився [[священноархімандрит]]ом [[Свято-Успенська Святогірська лавра|Святогірської лаври]]. 31 травня 2007 року призначений відповідальним перед [[Священний Синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священним Синодом]] за будівництво [[Собор Воскресіння Христового (Київ)|Кафедрального собору Воскресіння Христового]] в [[Київ|Києві]]<ref>[http://orthodox.org.ua/uk/svyashhenniy_sinod/2007/06/01/1417.html Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 року.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111015035522/http://orthodox.org.ua/uk/svyashhenniy_sinod/2007/06/01/1417.html |date=15 жовтня 2011 }} Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)</ref>. [[9 липня]] [[2009]] року його звільнено з цієї посади<ref>[http://orthodox.org.ua/uk/aktualne/2009/07/09/5293.html Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 липня 2009 року.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111010125833/http://orthodox.org.ua/uk/aktualne/2009/07/09/5293.html |date=10 жовтня 2011 }} Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)</ref>


[[27 липня]] [[2009]] року признечений членом [[Міжсоборна присутність Російської православної церкви|Міжсоборної присутності Російської православної церкви]]<ref>[http://www.patriarchia.ru/db/text/705058.html Состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви] {{ref-ru}}</ref>
[[27 липня]] [[2009]] року признечений членом [[Міжсоборна присутність Російської православної церкви|Міжсоборної присутності Російської православної церкви]]<ref>[http://www.patriarchia.ru/db/text/705058.html Состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181012184915/http://www.patriarchia.ru/db/text/705058.html |date=12 жовтня 2018 }} {{ref-ru}}</ref>


[[29 вересня]] [[2010]] року нагороджений правом носіння другої [[панагія|панагії]].
[[29 вересня]] [[2010]] року нагороджений правом носіння другої [[панагія|панагії]].


[[14 червня]] [[2011]] року призначений постійним членом Священного Синоду<ref>[http://orthodox.org.ua/uk/node/9391 Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 14 червня 2011 року.] Офіційний сайт Української православної церкви</ref>.
[[14 червня]] [[2011]] року призначений постійним членом Священного Синоду<ref>[http://orthodox.org.ua/uk/node/9391 Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 14 червня 2011 року.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110826231311/http://orthodox.org.ua/uk/node/9391 |date=26 серпня 2011 }} Офіційний сайт Української православної церкви</ref>.


Через те, що під час хвороби митрополита Київського [[Володимир (Сабодан)|Володимира (Сабодана)]] у [[2011]]–[[2012]] роках, Синод без його участі звільнив архієпископа Переяслав-Хмельницького [[Олександр (Драбинко)|Олександра (Драбинка)]], його секретаря і «праву руку», з кількох найвпливовіших в УПЦ посад, ЗМІ та незалежні оглядачі звинуватили групу постійних членів Синоду в складі митрополитів Іларіона, [[Павло (Лебідь)|Павла (Лебедя)]] та [[Агафангел (Саввін)|Агафангела (Саввіна)]] у спробі усунути від практичного управління церквою її предстоятеля, взяти владу в свої руки і ліквідувати самостійність УПЦ<ref name="Довженко">[http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/47313/ Конфлікт в УПЦ не дає спокою світським ЗМІ.] Марина Довженко, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)</ref>.
Через те, що під час хвороби митрополита Київського [[Володимир (Сабодан)|Володимира Сабодана]] у [[2011]]–[[2012]] роках, синод без його участі звільнив архієпископа Переяслав-Хмельницького [[Олександр (Драбинко)|Олександра Драбинка]], його секретаря і «праву руку», з кількох найвпливовіших в УПЦ МП посад, ЗМІ та оглядачі звинуватили групу членів синоду саме Іларіона, [[Павло (Лебідь)|Павла Лебедя]] та [[Агафангел (Саввін)|Агафангела Саввіна]]) у спробі усунути від управління РПЦвУ її керівника, взяти владу в свої руки<ref name="Довженко">[http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/47313/ Конфлікт в УПЦ не дає спокою світським ЗМІ.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120318142917/http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/47313/ |date=18 березня 2012 }} Марина Довженко, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)</ref>. Підтримував тісні зв'язки з колишнім Президентом України Януковичем.

Підтримував тісні зв'язки з колишнім Президентом України Януковичем.
10 жовтня 2021 року отримав право на служіння з виносним Хрестом.

2022 року, після [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|російського вторгнення до України]], почав співпрацювати із окупантами, війну проти України називає «братовбивчою війною»<ref>{{Cite web|url=https://risu.ua/mitropolit-doneckij-upc-mp-nazvav-vijnu-bratovbivchoyu-smutoyu_n126250|title=Митрополит Донецький УПЦ МП вважає війну на сході України "братовбивчою смутою" - РІСУ|website=Релігійно-інформаційна служба України|language=uk|access-date=2024-08-31}}</ref>. У серпні 2022 року Іларіон очолив «хрестну ходу» в окупованому Маріуполі, де був присутній голова окупаційної «адміністрації» міста [[Іващенко Костянтин Володимирович|Костянтин Іващенко]]<ref>{{Cite web|title=Російська церква перестала соромитись своєї назви. В Маріуполі відбулась третя за літо хресна хода РПЦ, - ФОТО|url=https://www.0629.com.ua/news/3442239/rosijska-cerkva-perestala-soromitis-svoei-nazvi-v-mariupoli-vidbulas-treta-za-lito-hresna-hoda-rpc-foto|website=0629.com.ua - Сайт города Мариуполя|accessdate=2023-01-24|language=uk}}</ref>. У вітальних повідомленнях з нагоди дійства вживалась назва «<nowiki/>[[Російська православна церква]]<nowiki/>» замість «УПЦ» чи УПЦ МП. У документах Донецької єпархії УПЦ МП Шукало вказує, що це саме Російська правовласна церква<ref>{{Cite web|url=https://risu.ua/u-dokumentah-doneckoyi-yeparhiyi-upc-mp-vzhe-vkazuyetsya-shcho-ce-rosijska-cerkva_n141789|title=У документах Донецької єпархії УПЦ МП вже вказується, що це Російська Церква - РІСУ|website=Релігійно-інформаційна служба України|language=uk|access-date=2024-08-31}}</ref>.


== Критика ==
== Критика ==
Противник автокефалії ПЦУ<ref>{{Cite web|url=https://tsn.ua/ukrayina/v-upc-mp-rozgnivalisya-cherez-ekzarhiv-iz-konstantinopolya-ta-zaklikayut-yih-pokinuti-ukrayinu-1223070.html|title=В УПЦ МП розгнівалися через екзархів із Константинополя та закликають їх залишити Україну|date=2018-09-25|website=ТСН.ua|language=uk|access-date=2024-08-31}}</ref>, співпрацює з терористичним угрупованням ДНР, живе в окупованому росіянами Донецьку, включений до бази «[[Центр «Миротворець»|Миротворець]]»<ref name=":0" />. З 9 грудня 2018 року йому анульовано право на перетин лінії розмежування<ref name=":1" />.
Іларіона критикують за любов до розкоші. В липні [[2012]] року журналісти сфотографували в нього на руці [[годинник]] «[[Franck Muller]]» вартістю близько 150 тисяч доларів, що майже в п'ять разів дорожче за «[[Breguet]]» патріарха [[Кирил (Гундяєв)|Кирила]] за 30 тисяч євро<ref>[http://tyzhden.ua/News/55077 Донецький митрополит Іларіон носить годинник за 150 тисяч євро.] Тиждень.ua з посиланням на «Новости Донбасса»</ref><ref>[http://tsn.ua/ukrayina/doneckiy-mitropolit-svoyim-godinnikom-pereplyunuv-samogo-kirila.html Донецький митрополит своїм годинником «переплюнув» самого Кирила.] ТСН</ref><ref>[http://tabloid.pravda.com.ua/brand/4ffd3f7b06b4d/ Донецький митрополит носить годинник за 150 тисяч євро.] ТаблоID, [[Українська правда]]</ref>. На ялинку в [[Центр слов'янської культури імені Кирила і Мефодія|Центрі слов'янської культури імені Кирила і Мефодія]] в січні [[2013]] року митрополит приїхав на джипі «[[Cadillac Escalade]]», ціни на який у офіційних дилерів в Україні коливаються від 105 до 155 тисяч доларів в залежності від комплектації<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2013/01/8/6981088/ Донецький Митрополит приїхав до дітей на «Кадилаці».] [[Українська правда]]</ref>.

2012 року журналісти виявили в Іларіона годинник «[[Franck Muller]]» за 150 тис. євро<ref>[http://tyzhden.ua/News/55077 Донецький митрополит Іларіон носить годинник за 150 тисяч євро.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121130181439/http://tyzhden.ua/News/55077 |date=30 листопада 2012 }} Тиждень.ua з посиланням на «Новости Донбасса»</ref><ref>[http://tsn.ua/ukrayina/doneckiy-mitropolit-svoyim-godinnikom-pereplyunuv-samogo-kirila.html Донецький митрополит своїм годинником «переплюнув» самого Кирила.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121130165842/http://tsn.ua/ukrayina/doneckiy-mitropolit-svoyim-godinnikom-pereplyunuv-samogo-kirila.html |date=30 листопада 2012 }} ТСН</ref><ref>[http://tabloid.pravda.com.ua/brand/4ffd3f7b06b4d/ Донецький митрополит носить годинник за 150 тисяч євро.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130207085204/http://tabloid.pravda.com.ua/brand/4ffd3f7b06b4d/ |date=7 лютого 2013 }} ТаблоID, [[Українська правда]]</ref>. На ялинку в Центрі культури імені Кирила і Мефодія 2013 року Роман Васильович приїхав на джипі «[[Cadillac Escalade]]» ($105-155 тис.)<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2013/01/8/6981088/ Донецький Митрополит приїхав до дітей на «Кадилаці».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130108235200/http://www.pravda.com.ua/news/2013/01/8/6981088/ |date=8 січня 2013 }} [[Українська правда]]</ref><ref>{{Cite web|url=https://24tv.ua/vidpochinok-ilariona-yevropi-shho-vidomo-pro-mitropolita-donetskogo_n2400848|title=Любить багатство та комфорт: як митрополит УПЦ МП Іларіон хотів відпочити у Європі під час війни|date=2023-09-27|website=24 Канал|language=uk|access-date=2024-08-31}}</ref>. За інформацією [[народний депутат України|нардепа]] [[Бригинець Олександр Михайлович|Бригинця]], єдиний неушкоджений будинок у селі [[Піски (Покровський район)|Піски]] після російських бомбувань&nbsp;— садиба Романа<ref>{{Cite web |url=http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/58728/ |title=Єдиний уцілілий будинок у Пісках належить митрополиту УПЦ (МП) Ілларіону |accessdate=6 квітня 2015 |archive-date=11 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150411211237/http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/58728/ }}</ref>.


== Нагороди ==
== Нагороди ==
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] I&nbsp;ст. ([[3 травня]] [[2011]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок в утвердження ідеалів гуманізму і милосердя в суспільстві, багаторічну подвижницьку діяльність''<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/13522.html Указ Президента України №&nbsp;545/2011 від 3 травня 2011 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»]</ref>
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] I&nbsp;ст. ([[3 травня]] [[2011]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок в утвердження ідеалів гуманізму і милосердя в суспільстві, багаторічну подвижницьку діяльність''<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/13522.html |title=Указ Президента України № 545/2011 від 3 травня 2011 року «Про нагородження орденом „За заслуги“» |accessdate=3 травня 2011 |archiveurl=https://www.webcitation.org/6CY9gs8KQ?url=http://www.president.gov.ua/documents/13522.html |archivedate=30 листопада 2012 |deadurl=yes }}</ref>
* Орден «За заслуги» II ст. ([[2 липня]] [[2007]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Донецької області, вагомі трудові досягнення та з нагоди 75-річчя утворення області''<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=582%2F2007 Указ Президента України №&nbsp;582/2007 від 2 липня 2007 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Донецької області»]</ref>
* Орден «За заслуги» II&nbsp;ст. ([[2 липня]] [[2007]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Донецької області, вагомі трудові досягнення та з нагоди 75-річчя утворення області''<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=582%2F2007 Указ Президента України №&nbsp;582/2007 від 2 липня 2007 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Донецької області»]</ref>
* Орден «За заслуги» III ст. ([[2 травня]] [[2001]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність''<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=291%2F2001 Указ Президента України №&nbsp;291/2001 від 2 травня 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»]</ref>
* Орден «За заслуги» III&nbsp;ст. ([[2 травня]] [[2001]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність''<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=291%2F2001 Указ Президента України №&nbsp;291/2001 від 2 травня 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»]</ref>
* [[Орден Дружби (Російська Федерація)|Орден Дружби]] ([[Російська Федерація]], [[11 липня]] [[2013]])&nbsp;— ''за великий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення духовних традицій''<ref>[http://pravo.gov.ru:8080/page.aspx?52918 Указ Президента Российской Федерации №&nbsp;619 от 11 июля 2013 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации»]{{ref-ru}}</ref>
* [[Орден Дружби (Російська Федерація)|Орден Дружби]] ([[Росія|РФ]], [[11 липня]] [[2013]])&nbsp;— ''за великий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення духовних традицій''<ref>[http://pravo.gov.ru:8080/page.aspx?52918 Указ Президента Российской Федерации №&nbsp;619 от 11 июля 2013 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131224104553/http://pravo.gov.ru:8080/page.aspx?52918 |date=24 грудня 2013 }}{{ref-ru}}</ref>.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://orthodox.org.ua/article/%D1%96lar%D1%96-mitropolit-donetskii-%D1%96-mar%D1%96upolskii Біографія на офіційному сайті УПЦ]
* [http://orthodox.org.ua/article/іlarі-mitropolit-donetskii-і-marіupolskii Біографія на офіційному сайті РПЦвУ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120427131348/http://orthodox.org.ua/article/іlarі-mitropolit-donetskii-і-marіupolskii |date=27 квітня 2012 }}
* [http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/42480/ Будівничий православних храмів.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130320025956/http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/42480/ |date=20 березня 2013 }} Георгій Гуляєв, Церковна православна газета, №&nbsp;9 (283), травень 2011
* [http://orthodox.org.ua/article/%D1%96lar%D1%96on-mitropolit-donetskii-%D1%96-mar%D1%96upolskii Слово на вручення жезла Преосвященному Іларіону, єпископу Івано-Франківському і Коломийському]
{{Єпископат УПЦ МП}}
* [http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/42480/ Будівничий православних храмів.] Георгій Гуляєв, Церковна православна газета, №&nbsp;9 (283), травень 2011
{{Бібліоінформація}}


{{Єпископат УПЦ}}


{{DEFAULTSORT:Шукало Іларіон}}
{{DEFAULTSORT:Шукало Іларіон}}
[[Категорія:Єпископи Української православної церкви (Московського патріархату)]]
[[Категорія:Єпископи Української православної церкви Московського патріархату]]
[[Категорія:Народились 3 травня]]
[[Категорія:Народились 3 травня]]
[[Категорія:Народились 1951]]
[[Категорія:Народились 1951]]
Рядок 129: Рядок 134:
[[Категорія:Нагороджені почесною грамотою КМУ]]
[[Категорія:Нагороджені почесною грамотою КМУ]]
[[Категорія:Уродженці Львова]]
[[Категорія:Уродженці Львова]]
[[Категорія:Українці єпископи РПЦ (з 1943)]]
[[Категорія:Випускники Московської духовної академії]]
[[Категорія:Фігуранти бази «Миротворець»]]

Поточна версія на 06:59, 31 серпня 2024

Митрополит Іларіон
На відкритті реконструйованого Монумента жертвам фашизму в Донецьку 9 грудня 2011 року
Митрополит Донецький і Маріупольський
до 13 листопада 2000 — архієпископ
з 12 вересня 1996
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Іполит (Хилько)
Тимчасовий керівник Горлівської єпархії
11 червня 1997 — 24 січня 2007
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Аліпій (Погребняк)
Наступник: Митрофан (Нікітін)
Архієпископ Херсонський і Таврійський
до 23 листопада 1995 — єпископ
6 квітня 1992 — 11 червня 1997
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Леонтій (Гудімов)
Наступник: Іов (Смакоуз)
Єпископ Чернівецький і Буковинський
23 січня — 6 квітня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Онуфрій (Березовський)
Наступник: Онуфрій (Березовський)
Єпископ Івано-Франківський і Коломийський
29 вересня 1991 — 23 січня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Агафангел (Саввін)
Наступник: Онуфрій (Березовський)
 
Альма-матер: Одеська духовна семінарія
Московська духовна академія
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 3 листопада
Ім'я при народженні: Шукало Роман Васильович
Народження: 3 травня 1951
м. Рудне, Українська РСР, СРСР
Чернецтво: 22 вересня 1991
Єп. хіротонія: 29 вересня 1991

Нагороди:

Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби
Орден Дружби

CMNS: Іларіон у Вікісховищі

Його високопреосвященство Іларіо́н (справжнє ім'я Шукало Роман Васильович; 3 травня 1951, смт. Рудне, Львівська область, УРСР) — архієрей РПЦвУ[1] з 1991 року, митрополит Донецький і Маріупольський за версією РПЦ. З 2011 року — український колаборант з Росією, постійний член синоду РПЦвУ. З 2009 року — член Міжсоборної присутності РПЦ.

За співпрацю з «ДНР» є фігурантом бази «Миротворець»[2], живе в окупованому росіянами Донецьку . З 9 грудня 2018 року йому анульовано право на перетин лінії розмежування[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Роман Васильович Шукало народився 3 травня 1951 року в селищі Рудне на околиці Львова в сім'ї переселенців з Холмщини[4].

1968 року після невдалої спроби вступити до Московської духовної семінарії був зарахований до Львівського сільськогосподарського інституту, після закінчення якого навчався в аспірантурі і захистив кандидатську дисертацію. Викладав у Вишнянському сільськогосподарському технікумі у Львівській області.

Під час навчання в інституті був іподияконом митрополита Львівського і Тернопільського Миколая (Юрика). У 1979 році переїхав в Донецьк, де був псаломником Церкви Успіння Божої Матері в Будьонівці. 1980 року вступив до Одеської духовної семінарії. На Стрітення, 15 лютого 1981 року, під час Служби Божої в Успенському кафедральному соборі Одеси був висвячений на диякона митрополитом Херсонським і Одеським Сергієм (Петровим), тимчасовим керівником Ворошиловградсько-Донецької єпархії, і направлений на служіння в Петропавлівський кафедральний собор Ворошиловграда. 2 жовтня наступного року митрополитом Львівським Миколаєм висвячений на священика і призначений ключарем Петропавлівського собору.

23 листопада 1986 року призначений настоятелем Церкви святого Миколая в Ровеньках. 1987 року зарахований до Московської духовної академії, яку закінчив у 1991 році. У 1988 році призначений настоятелем Миколаївського собору Старобільська і благочинним Старобільського округу, членом Єпархіальної ради.

До Великодня 1989 року був зведений у сан протоієрея.

Рішенням синоду РПЦвУ від 5 вересня 1991 року призначений єпископом Івано-Франківським і Коломийським, керівником Івано-Франківської єпархії РПЦвУ. 21 вересня пострижений в чернецтво з ім'ям «Іларіон» на честь преподобного Іларіона, схимника Печерського. 27 вересня за Літургією в Хрестовоздвиженському храмі на Подолі зведений у сан архімандрита. 29 вересня у Володимирському кафедральному соборі висвячений на єпископа Івано-Франківського і Коломийського.

Після того, як 22 січня 1992 року єпископ Чернівецький Онуфрій Березовський не підписав Звернення єпископату України до патріарха Московського, Священного Синоду і всіх архієреїв Російської православної церкви з проханням надати УПЦ автокефалію, наступного дня синод РПЦвУ змістив його з кафедри і призначив керівником Івано-Франківської єпархії; Іларіона, натомість, — єпископом Чернівецьким і Буковинським, керівником Чернівецької єпархії[5]. Однак Онуфрій не виконав цього рішення і залишився в Чернівцях, через що Іларіон (Шукало) не зміг зайняти нову кафедру. Тому 6 квітня 1992 року синод призначив його єпископом Херсонським і Таврійським, керівником Херсонської єпархії.

23 листопада 1995 року був возведений у сан архієпископа.

12 вересня 1996 року призначений керівником Донецької єпархії зі збереженням керівництва Херсонською єпархією. 11 червня 1997 року звільнений з херсонської кафедри, натомість призначений тимчасовим керівником Горлівської єпархії.

23 листопада 2000 року зведений у сан митрополита.

Митрополит Іларіон вважається близьким другом Віктора Януковича, четвертого президента України, який у 19972002 роках був головою Донецької ОДА[6]. Іларіон активно підтримував Януковича під час президентських виборів 2004 року та Помаранчевої революції. 12 листопада 2004 року під час єпархіальних зборів митрополит назвав Януковича «православним президентом», а його конкурента Віктора Ющенка — «слугою сатани»[6]. В церквах Донецької єпархії розповсюджувалася агітація, а деякі священики закликали парафіян голосувати за провладного кандидата[6].

27 січня 2007 року звільнений від управління Горлівською єпархією, однак, залишився священноархімандритом Святогірської лаври. 31 травня 2007 року призначений відповідальним перед Священним Синодом за будівництво Кафедрального собору Воскресіння Христового в Києві[7]. 9 липня 2009 року його звільнено з цієї посади[8]

27 липня 2009 року признечений членом Міжсоборної присутності Російської православної церкви[9]

29 вересня 2010 року нагороджений правом носіння другої панагії.

14 червня 2011 року призначений постійним членом Священного Синоду[10].

Через те, що під час хвороби митрополита Київського Володимира Сабодана у 20112012 роках, синод без його участі звільнив архієпископа Переяслав-Хмельницького Олександра Драбинка, його секретаря і «праву руку», з кількох найвпливовіших в УПЦ МП посад, ЗМІ та оглядачі звинуватили групу членів синоду (а саме Іларіона, Павла Лебедя та Агафангела Саввіна) у спробі усунути від управління РПЦвУ її керівника, взяти владу в свої руки[11]. Підтримував тісні зв'язки з колишнім Президентом України Януковичем.

10 жовтня 2021 року отримав право на служіння з виносним Хрестом.

2022 року, після російського вторгнення до України, почав співпрацювати із окупантами, війну проти України називає «братовбивчою війною»[12]. У серпні 2022 року Іларіон очолив «хрестну ходу» в окупованому Маріуполі, де був присутній голова окупаційної «адміністрації» міста Костянтин Іващенко[13]. У вітальних повідомленнях з нагоди дійства вживалась назва «Російська православна церква» замість «УПЦ» чи УПЦ МП. У документах Донецької єпархії УПЦ МП Шукало вказує, що це саме Російська правовласна церква[14].

Критика

[ред. | ред. код]

Противник автокефалії ПЦУ[15], співпрацює з терористичним угрупованням ДНР, живе в окупованому росіянами Донецьку, включений до бази «Миротворець»[2]. З 9 грудня 2018 року йому анульовано право на перетин лінії розмежування[3].

2012 року журналісти виявили в Іларіона годинник «Franck Muller» за 150 тис. євро[16][17][18]. На ялинку в Центрі культури імені Кирила і Мефодія 2013 року Роман Васильович приїхав на джипі «Cadillac Escalade» ($105-155 тис.)[19][20]. За інформацією нардепа Бригинця, єдиний неушкоджений будинок у селі Піски після російських бомбувань — садиба Романа[21].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» I ст. (3 травня 2011) — за вагомий особистий внесок в утвердження ідеалів гуманізму і милосердя в суспільстві, багаторічну подвижницьку діяльність[22]
  • Орден «За заслуги» II ст. (2 липня 2007) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Донецької області, вагомі трудові досягнення та з нагоди 75-річчя утворення області[23]
  • Орден «За заслуги» III ст. (2 травня 2001) — за вагомий особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність[24]
  • Орден Дружби (РФ, 11 липня 2013) — за великий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення духовних традицій[25].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
  2. а б Шукало Роман Васильович [Архівовано 11 грудня 2019 у Wayback Machine.] Центр «Миротворець»
  3. а б Митрополита УПЦ МП не пустили через лінію розмежування, в церкві обурені. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
  4. Будівничий православних храмів. [Архівовано 20 березня 2013 у Wayback Machine.] Георгій Гуляєв, Церковна православна газета, № 9 (283), травень 2011
  5. 22 января. [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] Православие. Ru (рос.)
  6. а б в Церква і вибори: уроки 2004 року. [Архівовано 1 листопада 2011 у Wayback Machine.] Олег Турій, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  7. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 року. [Архівовано 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  8. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 липня 2009 року. [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  9. Состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 14 червня 2011 року. [Архівовано 26 серпня 2011 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Української православної церкви
  11. Конфлікт в УПЦ не дає спокою світським ЗМІ. [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.] Марина Довженко, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  12. Митрополит Донецький УПЦ МП вважає війну на сході України "братовбивчою смутою" - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 31 серпня 2024.
  13. Російська церква перестала соромитись своєї назви. В Маріуполі відбулась третя за літо хресна хода РПЦ, - ФОТО. 0629.com.ua - Сайт города Мариуполя (укр.). Процитовано 24 січня 2023.
  14. У документах Донецької єпархії УПЦ МП вже вказується, що це Російська Церква - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 31 серпня 2024.
  15. В УПЦ МП розгнівалися через екзархів із Константинополя та закликають їх залишити Україну. ТСН.ua (укр.). 25 вересня 2018. Процитовано 31 серпня 2024.
  16. Донецький митрополит Іларіон носить годинник за 150 тисяч євро. [Архівовано 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] Тиждень.ua з посиланням на «Новости Донбасса»
  17. Донецький митрополит своїм годинником «переплюнув» самого Кирила. [Архівовано 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] ТСН
  18. Донецький митрополит носить годинник за 150 тисяч євро. [Архівовано 7 лютого 2013 у Wayback Machine.] ТаблоID, Українська правда
  19. Донецький Митрополит приїхав до дітей на «Кадилаці». [Архівовано 8 січня 2013 у Wayback Machine.] Українська правда
  20. Любить багатство та комфорт: як митрополит УПЦ МП Іларіон хотів відпочити у Європі під час війни. 24 Канал (укр.). 27 вересня 2023. Процитовано 31 серпня 2024.
  21. Єдиний уцілілий будинок у Пісках належить митрополиту УПЦ (МП) Ілларіону. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
  22. Указ Президента України № 545/2011 від 3 травня 2011 року «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 3 травня 2011.
  23. Указ Президента України № 582/2007 від 2 липня 2007 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Донецької області»
  24. Указ Президента України № 291/2001 від 2 травня 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»
  25. Указ Президента Российской Федерации № 619 от 11 июля 2013 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]