Перейти до вмісту

Бонайре: відмінності між версіями

Координати: 12°9′36″ пн. ш. 68°13′48″ зх. д. / 12.16000° пн. ш. 68.23000° зх. д. / 12.16000; -68.23000
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
 
(Не показано 23 проміжні версії 16 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Infobox_Country|
{{Infobox_Country|
native_name = {{lang-nl|Eilandgebied Bonaire}}<br>{{lang-pap|Teritorio Insular di Boneiru}}
native_name = {{lang-nl|Eilandgebied Bonaire}}<br/>{{lang-pap|Teritorio Insular di Boneiru}}|
conventional_long_name = Острівна територія Бонайре
conventional_long_name = Острівна територія Бонайре
| назва_род = Бонера
| назва_род = Бонера
Рядок 11: Рядок 11:
official_languages = [[Нідерландська мова|Нідерландська]], [[пап'яменто]]|
official_languages = [[Нідерландська мова|Нідерландська]], [[пап'яменто]]|
unofficial_languages = [[Англійська мова|Англійська]], [[Іспанська мова|іспанська]] |
unofficial_languages = [[Англійська мова|Англійська]], [[Іспанська мова|іспанська]] |
government_type = |
government_type = |
leader_title1 = Адміністратор Бонера |
leader_title1 = Адміністратор Бонера |
leader_name1 = Герберт Домакассе |
leader_name1 = Герберт Домакассе |
| суверенна_держава = {{flag|NED}} [[Королівство Нідерландів]]
| суверенна_держава = {{flag|NED}} [[Королівство Нідерландів]]
leader_title2 = Губернатор НА |
leader_title2 = Губернатор НА |
Рядок 23: Рядок 23:
area_magnitude = 1_E12 |
area_magnitude = 1_E12 |
area_km2=294 |
area_km2=294 |
area_sq_mi = 113 |
area_sq_mi = 113 |
population_census = 14,006|
population_census = 14,006|
population_census_year = 2006 |
population_census_year = 2006 |
Рядок 37: Рядок 37:
calling_code = 599 |
calling_code = 599 |
}}
}}
'''Бонайре''' ({{lang-nl|Eilandgebied Bonaire}}, {{МФА2|bɔˈnɛːrə}}; {{lang-pap|Teritorio Insular di Boneiru}})&nbsp;— острів в [[Карибське море|Карибському морі]] з групи [[Підвітряні острови|Підвітряних островів]], що входять до архіпелагу [[Малі Антильські острови]], за 80 км на північ від узбережжя [[Венесуела|Венесуели]].
'''Бона́йре''' ({{lang-nl|Eilandgebied Bonaire}}, {{МФА2|bɔˈnɛːrə}}; {{lang-pap|Teritorio Insular di Boneiru}})&nbsp;— острів у [[Карибське море|Карибському морі]] з групи [[Підвітряні острови|Підвітряних островів]], що входять до архіпелагу [[Малі Антильські острови]], за 80&nbsp;км на північ від узбережжя [[Венесуела|Венесуели]].


Назва ''Бонайре'', як вважають, походить від місцевого слова ''Bonay''. Перші іспанські та голландські колонізатори змінили його ім'я на ''Bojnaj'', а також ''Bonaire'' (''Бонайре''), що означає ''гарне повітря''.
Назва ''Бонайре'', як вважають, походить від місцевого слова ''Bonay''. Перші іспанські та голландські колонізатори змінили його ім'я на ''Bojnaj'', а також ''Bonaire'' (''Бонайре''), що означає ''гарне повітря''.


==Статус==
== Статус ==
З розпуском [[Нідерландські Антильські острови|Нідерландських Антильських островів]] [[10 жовтня]] [[2010]] року Бонайре, Саба і Сінт-Естатіус дістали особливий муніципальний статус у складі [[Нідерланди|Нідерландів]], у той час як острови [[Кюрасао]] і [[Сінт-Мартен]] стали незалежними державами у складі Королівства Нідерландів. Тепер Бонайре, як частина Нідерландів, залишається заморською територією [[Європейський Союз|Європейського Союзу]].
З розпуском [[Нідерландські Антильські острови|Нідерландських Антильських островів]] [[10 жовтня]] [[2010]] року Бонайре, Саба і [[Сінт-Естатіус]] дістали особливий муніципальний статус у складі [[Нідерланди|Нідерландів]], у той час як острови [[Аруба]], [[Кюрасао]] і [[Сінт-Мартен]] стали незалежними державами у складі Королівства Нідерландів. Тепер Бонайре, як частина Нідерландів, залишається заморською територією [[Європейський Союз|Європейського Союзу]].
Обирає власний законодавчий орган, Раду міністрів і віце-губернатора. Населення&nbsp;— 10&nbsp;791 чоловік ([[2001]]). Адміністративний центр і найбільше місто&nbsp;— [[Кралендейк]]. Найстаріше поселення&nbsp;— [[Рінкон (місто)|Рінкон]] (на північний захід від Кралендейка), засноване іспанцями на початку 16 століття.
Обирає власний законодавчий орган, Раду міністрів і віце-губернатора. Населення&nbsp;— 14&nbsp;006 осіб ([[2006]]). Адміністративний центр і найбільше місто&nbsp;— [[Кралендейк]]. Найстаріше поселення&nbsp;— [[Рінкон (місто)|Рінкон]] (на північний захід від Кралендейка), засноване іспанцями на початку 16 століття.


[[Файл:Bonaire_island.png|thumb|left|200px|Фотографія острову з космосу. У західного узбережжя&nbsp;— острівець [[Малий Бонер]]]]
[[Файл:Bonaire_island.png|thumb|left|200px|Фотографія острову з космосу. У західного узбережжя&nbsp;— острівець [[Клейн-Бонайре]]]]


==Географія==
== Географія ==
Протяжність з півночі на південь 40 км, із заходу на схід 8 км, площа 290 км². Острів фактично є вершиною підводного гірського хребта (продовження [[Прибережний хребет (Венесуела)|Венесуельського прибережного хребта]]), розташованому на материковому шельфі, що обрамляє південноамериканський материк. Низовинний рельєф Бонера на північ поволі підвищується, поступово переходячи в горбисту область, оточену лагунами і затоками національного парку «Вашингтон-Слагбай». Висота до 241 м (Брандаріс-Гілл). Поряд з островом Бонер знаходиться острівець [[Малий Бонер]].
Протяжність з півночі на південь 40&nbsp;км, із заходу на схід 8&nbsp;км, площа 290 км². Острів фактично є вершиною підводного гірського хребта (продовження [[Прибережний хребет (Венесуела)|Венесуельського прибережного хребта]]), розташованому на материковому шельфі, що обрамлює Південноамериканський материк. Низовинний рельєф Бонера на північ поволі підвищується, поступово переходячи в горбисту область, оточену лагунами і затоками національного парку «Вашингтон-Слагбай». Висота до 241 м (Брандаріс-Гілл). Поряд з островом Бонайре знаходиться острівець [[Клейн-Бонайре]].


==Фауна==
== Фауна ==
Парк «Вашингтон-Слагбай» був відкритий в [[1969]] році та займає 54,6 км² (20 % території острова), покритих чагарником пагорбів вкритих численними пішими стежками та озер. У парку охороняються природні комплекси арідних земель, чагарників, високих кактусів, місць гніздувань рожевих [[фламінго]], а також численних видів [[папуга|папуг]], [[кажанів]], [[ігуана|ігуан]] та інших [[ящірка|ящірок]]. Протяжний кораловий риф, який оточує острів, з [[1979]] року має статус національного морського парку, причому під охороною знаходиться вісь підводний мир від поверхні моря до глибини в 60 метрів. Заповідник Пекелмер на Бонере&nbsp;— найбільше гніздів'я [[фламінго]] в західній півкулі.
Парк «Вашингтон-Слагбай» був відкритий в [[1969]] році та займає 54,6 км² (20&nbsp;% території острова), покритих чагарником пагорбів вкритих численними пішими стежками та озерами. У парку охороняються природні комплекси арідних земель, чагарників, високих кактусів, місць гніздувань рожевих [[фламінго]], а також численних видів [[папуга|папуг]], [[кажан]]ів, [[ігуана|ігуан]] та інших [[ящірка|ящірок]]. Протяжний кораловий риф, який оточує острів, з [[1979]] року має статус національного морського парку, причому під охороною знаходиться вісь підводний світ від поверхні моря до глибини в 60 метрів. Заповідник Пекелмер на Бонере&nbsp;— найбільше гніздів'я [[фламінго]] в західній півкулі.


У фауні острова представлені ящірки, кажани, близько 200 видів птахів, здичавілі кози. У водах навколо острова зареєстровано понад 450 видів риб, чотири види морської черепахи і близько 70 видів водоростей.
У фауні острова представлені ящірки, кажани, близько 200 видів птахів, здичавілі кози. У водах навколо острова зареєстровано понад 450 видів риб, чотири види морської черепахи і близько 70 видів водоростей.


==Історія==
== Історія ==
Першими відомими його жителями були індіанці племені какетіос, що заселили Бонер, приблизно в 10 столітті до нашої ери. Протягом лише 20 років після їх першого контакту з європейцями, що з'явилися біля берегів Бонайре в [[1499]] році, більшість індійців вимерли від хвороб або були вивезені на [[Гаїті (острів)|Гаїті]]. Протягом майже ста років тут жили тільки засланці з країн [[Південна Америка|Південної Америки]] та бродили численні стада великої рогатої худоби з ранчо іспанського губернатора. З часом переселенці з [[Європа|Європи]] заснували невеликі поселення на місці сучасного Рінкона і в районі Антріол, на північ від сучасної столиці острова. У відповідь на захоплення іспанцями острова [[Острів Святого Мартина|Святого Мартина]], голландці окуповували Бонер в [[1633]] році, але лише в [[1791]] році він офіційно увійшов до складу володінь корони.
Першими відомими його жителями були індіанці племені какетіос, що заселили Бонайре, приблизно в X столітті до нашої ери. Протягом лише 20 років після їх першого контакту з європейцями, що з'явилися біля берегів Бонайре в [[1499]] році, більшість індійців вимерли від хвороб або були вивезені на [[Гаїті (острів)|Гаїті]]. Протягом майже ста років тут жили тільки засланці з країн [[Південна Америка|Південної Америки]] та бродили численні стада великої рогатої худоби з ранчо іспанського губернатора. З часом переселенці з [[Європа|Європи]] заснували невеликі поселення на місці сучасного Рінкона і в районі Антріол, на північ від сучасної столиці острова. У відповідь на захоплення іспанцями острова [[Острів Святого Мартина|Святого Мартина]], голландці окуповували Бонер в [[1633]] році, але лише в [[1791]] році він офіційно увійшов до складу володінь корони.

У 1816—1868 роках Бонайре населення в основному займалося роботою на плантаціях, які контролював уряд. У 1825 році на острові було близько 300 рабовласників. З&nbsp;30 вересня 1862&nbsp;р. після скасування рабства більшість рабів були звільнені, деякі залишалися працювати на плантаціях за оплату<ref name=":0">Van Der Helm, Rien (1987). Traveler's Handbook Bonaire. Rijswik, The Netherlands: Elmar Media Service. ISBN 90-6120-635-9.{{ref-nl}}</ref>.

У 1867 році уряд почав продавати більшу частину державних земель, включно з територіями на яких було розміщено соляні копальні. Місцеве населення стало залежним лише від двох великих приватних землевласників. Багато жителів були змушені шукати роботу на Арубі, Кюрасао або у Венесуелі<ref name=":0"/>.

Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Бонайре був під захистом Британії та США. Американська армія побудувала як місце дислокації авіабазу «Фламінго». Після того, як Німеччина 10 травня 1940 року захопила Нідерланди, багато німецьких та австрійських громадян були інтерновані в табори на Бонайре протягом усієї тривалості війни<ref>Sint Jago, Junnes E. (2007). Wuiven vanaf de waranda (in Dutch). Utrecht: Gopher. ISBN 9789051794960. OCLC 150262823.{{ref-nl}}</ref>. У 1944 році принцеса Нідерландів [[Юліана (королева Нідерландів)|Юліана]] та [[Елеонора Рузвельт]] організували візит до військових частин на острові Бонайре<ref name=":0"/>. 

Після війни економіка Бонайре почала відроджуватись. Військова авіабаза була перетворена на цивільний аеропорт, а колишній табір інтернованих було перетворено на перший готель на Бонайре<ref>[http://www.divibonaire.com/ «Divi Flamingo Beach Resort Bonaire»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200601090944/https://divibonaire.com/ |date=1 червня 2020 }}{{ref-nl}}</ref>. У 1966 році голландець Пієр Шенк разом з сім'єю заснував швейну фабрику «Kledingindustrie Bonaire Schunck»<ref> M.A. thesis by drs. Christine W.M. Schunck. This article is based on an extension of the 1966{{ref-nl}}</ref>. У 1962 році було зведено другий великий готель на острові «Bonaire Beach Hotel»<ref>[http://www.geographia.com/bonaire/sunset/sunhot.htm «Bonaire Beach Hotel»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304052216/http://www.geographia.com/bonaire/sunset/sunhot.htm |date=4 березня 2016 }}{{ref-nl}}</ref>. У 1964 році в Бонайре з'явилося власне радіо «Trans World Radio». У 1966 році відновився видобуток солі після того, як соляні копальні були розширені та модернізовані Міжнародною соляною компанією на Антильських островах<ref>[http://www.cargillsalt.com/ «Cargill Salt Company»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090221043625/http://www.cargillsalt.com/ |date=21 лютого 2009 }}{{ref-nl}}</ref>. У 1975 році було створено нафтовий термінал «Bonaire Petroleum Corporation» (BOPEC)<ref>[https://web.archive.org/web/20070301191150/http://www.rocargo.com/Bopec.html «Bonaire Petroleum Company»]{{ref-nl}}</ref>.


== Галерея ==
== Галерея ==
Рядок 76: Рядок 84:
* [[Боннер]]
* [[Боннер]]


== Примітки ==
{{Без джерел|дата=серпень 2008}}
{{reflist}}
{{Бібліоінформація}}

{{Адміністративний поділ Королівства Нідерландів}}
{{Нідерландські колонії}}
{{Нідерландські колонії}}


Рядок 83: Рядок 95:
[[Категорія:Нідерландські Антильські острови]]
[[Категорія:Нідерландські Антильські острови]]
[[Категорія:Германомовні країни і території]]
[[Категорія:Германомовні країни і території]]
[[Категорія:Бонайре]]

Поточна версія на 11:56, 15 липня 2024

Острівна територія Бонайре
нід. Eilandgebied Bonaire
пап'ям. Teritorio Insular di Boneiru

Прапор Герб
Гімн: Tera di Solo y suave biento
Розташування Бонайре
Розташування Бонайре
Столиця
(та найбільше місто) 		Кралендейк
12°15′ пн. ш. 68°28′ зх. д.country H G O
Офіційні мови Нідерландська, пап'яменто
Суверенна держава Нідерланди Королівство Нідерландів

leader_title2 = Губернатор НА

Форма правління
 - Адміністратор Бонера Герберт Домакассе
Конституційна монархія частина Нідерландських Карибів 
Площа
 - Загалом 294 км²
Населення
 - перепис 2006  14,006
 - Густота 49/км² (ranked as part of N. A.)
Валюта Долар США (USD)
Часовий пояс -4 (UTC-4)
Домен .an
Телефонний код +599
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Бонайре

Бона́йре (нід. Eilandgebied Bonaire, МФА: [bɔˈnɛːrə]; пап'ям. Teritorio Insular di Boneiru) — острів у Карибському морі з групи Підвітряних островів, що входять до архіпелагу Малі Антильські острови, за 80 км на північ від узбережжя Венесуели.

Назва Бонайре, як вважають, походить від місцевого слова Bonay. Перші іспанські та голландські колонізатори змінили його ім'я на Bojnaj, а також Bonaire (Бонайре), що означає гарне повітря.

Статус

[ред. | ред. код]

З розпуском Нідерландських Антильських островів 10 жовтня 2010 року Бонайре, Саба і Сінт-Естатіус дістали особливий муніципальний статус у складі Нідерландів, у той час як острови Аруба, Кюрасао і Сінт-Мартен стали незалежними державами у складі Королівства Нідерландів. Тепер Бонайре, як частина Нідерландів, залишається заморською територією Європейського Союзу. Обирає власний законодавчий орган, Раду міністрів і віце-губернатора. Населення — 14 006 осіб (2006). Адміністративний центр і найбільше місто — Кралендейк. Найстаріше поселення — Рінкон (на північний захід від Кралендейка), засноване іспанцями на початку 16 століття.

Фотографія острову з космосу. У західного узбережжя — острівець Клейн-Бонайре

Географія

[ред. | ред. код]

Протяжність з півночі на південь 40 км, із заходу на схід 8 км, площа 290 км². Острів фактично є вершиною підводного гірського хребта (продовження Венесуельського прибережного хребта), розташованому на материковому шельфі, що обрамлює Південноамериканський материк. Низовинний рельєф Бонера на північ поволі підвищується, поступово переходячи в горбисту область, оточену лагунами і затоками національного парку «Вашингтон-Слагбай». Висота до 241 м (Брандаріс-Гілл). Поряд з островом Бонайре знаходиться острівець Клейн-Бонайре.

Фауна

[ред. | ред. код]

Парк «Вашингтон-Слагбай» був відкритий в 1969 році та займає 54,6 км² (20 % території острова), покритих чагарником пагорбів вкритих численними пішими стежками та озерами. У парку охороняються природні комплекси арідних земель, чагарників, високих кактусів, місць гніздувань рожевих фламінго, а також численних видів папуг, кажанів, ігуан та інших ящірок. Протяжний кораловий риф, який оточує острів, з 1979 року має статус національного морського парку, причому під охороною знаходиться вісь підводний світ від поверхні моря до глибини в 60 метрів. Заповідник Пекелмер на Бонере — найбільше гніздів'я фламінго в західній півкулі.

У фауні острова представлені ящірки, кажани, близько 200 видів птахів, здичавілі кози. У водах навколо острова зареєстровано понад 450 видів риб, чотири види морської черепахи і близько 70 видів водоростей.

Історія

[ред. | ред. код]

Першими відомими його жителями були індіанці племені какетіос, що заселили Бонайре, приблизно в X столітті до нашої ери. Протягом лише 20 років після їх першого контакту з європейцями, що з'явилися біля берегів Бонайре в 1499 році, більшість індійців вимерли від хвороб або були вивезені на Гаїті. Протягом майже ста років тут жили тільки засланці з країн Південної Америки та бродили численні стада великої рогатої худоби з ранчо іспанського губернатора. З часом переселенці з Європи заснували невеликі поселення на місці сучасного Рінкона і в районі Антріол, на північ від сучасної столиці острова. У відповідь на захоплення іспанцями острова Святого Мартина, голландці окуповували Бонер в 1633 році, але лише в 1791 році він офіційно увійшов до складу володінь корони.

У 1816—1868 роках Бонайре населення в основному займалося роботою на плантаціях, які контролював уряд. У 1825 році на острові було близько 300 рабовласників. З 30 вересня 1862 р. після скасування рабства більшість рабів були звільнені, деякі залишалися працювати на плантаціях за оплату[1].

У 1867 році уряд почав продавати більшу частину державних земель, включно з територіями на яких було розміщено соляні копальні. Місцеве населення стало залежним лише від двох великих приватних землевласників. Багато жителів були змушені шукати роботу на Арубі, Кюрасао або у Венесуелі[1].

Під час Другої світової війни Бонайре був під захистом Британії та США. Американська армія побудувала як місце дислокації авіабазу «Фламінго». Після того, як Німеччина 10 травня 1940 року захопила Нідерланди, багато німецьких та австрійських громадян були інтерновані в табори на Бонайре протягом усієї тривалості війни[2]. У 1944 році принцеса Нідерландів Юліана та Елеонора Рузвельт організували візит до військових частин на острові Бонайре[1]. 

Після війни економіка Бонайре почала відроджуватись. Військова авіабаза була перетворена на цивільний аеропорт, а колишній табір інтернованих було перетворено на перший готель на Бонайре[3]. У 1966 році голландець Пієр Шенк разом з сім'єю заснував швейну фабрику «Kledingindustrie Bonaire Schunck»[4]. У 1962 році було зведено другий великий готель на острові «Bonaire Beach Hotel»[5]. У 1964 році в Бонайре з'явилося власне радіо «Trans World Radio». У 1966 році відновився видобуток солі після того, як соляні копальні були розширені та модернізовані Міжнародною соляною компанією на Антильських островах[6]. У 1975 році було створено нафтовий термінал «Bonaire Petroleum Corporation» (BOPEC)[7].

Галерея

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бонайре

12°9′36″ пн. ш. 68°13′48″ зх. д. / 12.16000° пн. ш. 68.23000° зх. д. / 12.16000; -68.23000

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Van Der Helm, Rien (1987). Traveler's Handbook Bonaire. Rijswik, The Netherlands: Elmar Media Service. ISBN 90-6120-635-9.(нід.)
  2. ↑ Sint Jago, Junnes E. (2007). Wuiven vanaf de waranda (in Dutch). Utrecht: Gopher. ISBN 9789051794960. OCLC 150262823.(нід.)
  3. ↑ «Divi Flamingo Beach Resort Bonaire» [Архівовано 1 червня 2020 у Wayback Machine.](нід.)
  4. ↑ M.A. thesis by drs. Christine W.M. Schunck. This article is based on an extension of the 1966(нід.)
  5. ↑ «Bonaire Beach Hotel» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](нід.)
  6. ↑ «Cargill Salt Company» [Архівовано 21 лютого 2009 у Wayback Machine.](нід.)
  7. ↑ «Bonaire Petroleum Company»(нід.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бонайре&oldid=43060614