Координати: 48°31′1.0119882770377e-07″ пн. ш. 25°2′9.8803730250074e-08″ сх. д. / 48.516666666695° пн. ш. 25.0333333333608° сх. д. / 48.516666666695; 25.0333333333608

Покуття: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Yevhen Avramov (обговорення | внесок)
1552 редагування
Скасування редагування № 42416922 користувача Аврам Гриневский (обговорення)
Мітки: Скасування Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
(Не показані 47 проміжних версій 37 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses}}
{{Otheruses}}
{{unibox}}
[[Файл:Ukraine. Pokutia 1648.jpg|300 px|thumb|Покуття 1648 ]]
[[Файл:Ukraine. Pokutia 1648.jpg|300 px|thumb|Покуття, 1648]]
⚫
[[Файл:Ukraine. Pokutia. Beuaplan 1648.jpg|300px|thumb|Покуття на мапі [[Боплан Ґійом Левассер де|Боплана]], 1648]]
⚫
[[Файл:Xrest-swastyka.jpg|thumb|210px|Ручний дерев'яний хрест у формі [[свастика|свастики]]. ('''''Покуття'''. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.'')]]
{{about|історико-географічну область|місце в хаті|Покуть}}


⚫
'''Поку́ття''' — [[історико-географічний регіон]] [[Україна|України]], південно-східна частина сучасної [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]].
⚫
[[Файл:Ukraine. Pokutia. Beuaplan 1648.jpg|300px|thumb| Покуття на мапі [[Боплан Ґійом Левассер де|Боплана]] 1648]]

⚫
[[Файл:Xrest-swastyka.jpg|thumb|210px|Ручний дерев'яний хрест у формі [[свастика|свастики]]. ('''''Покуття''' або [[Гуцульщина]]. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.'')]]
⚫
'''Поку́ття''' — історико-географічна область [[Україна|України]], східна частина сучасної [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]].


== Назва й межі ==
== Назва й межі ==
Походження назви має різні тлумачення. Найдостовірнішим є виведення її від слова «кут». Це може бути ім'я землі «в кутах», утворюваних крутими згинами річок (у цьому випадку [[Дністер|Дністра]], [[Прут]]а та [[Черемош]]а з притоками).
Походження назви має різні тлумачення. Найдостовірнішим є виведення її від слова «кут»<ref>[https://r2u.org.ua/s?w=покуття&scope=all&dicts=2&highlight=on Покуття] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201202065520/https://r2u.org.ua/s?w=покуття&scope=all&dicts=2&highlight=on |date=2 грудня 2020 }} // [[Ізюмов Овсій Прокопович|О. Ізюмов]]. Російсько-український словник (1930)</ref>. Це може бути ім'я землі «в кутах», утворюваних крутими згинами річок (у цьому випадку [[Дністер|Дністра]], [[Прут]]а та [[Черемош]]а з притоками).


Назва може походити і з того, що у джерелах 17—18 ст. Покуттям називали південно-західний «кут» [[Галичина|Галичини]] між річками Дністром, Черемошем та [[Українські Карпати|Карпатами]] (включно зі значною частиною [[Гуцульщина|Гуцульщини]], хоча з 19 ст. Покуття обіймає лише рівнинну частину цієї території).
Назва може походити і з того, що у джерелах 17—18 ст. Покуттям називали південно-західний «кут» [[Галичина|Галичини]] між річками Дністром, Черемошем та [[Українські Карпати|Карпатами]] (включно зі значною частиною [[Гуцульщина|Гуцульщини]], хоча з 19 ст. Покуття обіймає лише рівнинну частину цієї території).


Найімовірніше термін походить від назви містечка [[Кути]]. Так у 1501 році польська держава черговий раз відвоювала від Молдавського князівства територію між [[Бистриця (притока Дністра)|Бистрицею]] та [[Черемош]]ем. То крайнім польським містом на цій території стало містечко [[Кути]]. А навпроти нього, на правому березі [[Черемош]]а знаходиться містечко [[Вижниця]], яке вперше було згадане у Молдавському літописі саме 1501 року для окреслення молдавських кордонів. Отже територія від [[Бистриця|Бистриці]] по [[Кути]] і є Покуттям. З молдавської точки зору Покуттям є територія на північний захід після [[Кути|Кутів]].
Також може походити від назви містечка [[Кути]].


Слово «Покуття» виводиться подібно до назв [[Поділля]] (від ''діл''), [[Пониззя]] (від ''низ''), [[Полісся]] (від ''ліс'').
Слово «Покуття» виводиться подібно до назв [[Поділля]] (від ''діл''), [[Пониззя]] (від ''низ''), [[Полісся]] (від ''ліс'').


Визначення території з цією назвою у різних джерелах і авторів неоднакове. Але завжди назва Покуття стосується південно-східної частини теперішньої Івано-Франківської області. Його північною межею вважається Дністер, східною&nbsp;— кордон із [[Буковина|Буковиною]]. Певні розходження стосуються лише окреслення південної і західної меж. З урахуванням даних мовознавства й етнографії утвердилося окреслення покутського ареалу рівнинною територією правобережжя середнього Придністров'я до річок [[Бистриця Надвірнянська]] або [[Бистриця Солотвинська]] на північному заході та суміжної з етнографічною Гуцульщиною на південному заході. Це сучасні [[Городенківський район|Городенківський]], [[Коломийський район|Коломийський]], [[Снятинський район|Снятинський]], [[Тлумацький район|Тлумацький]], північно-східна смуга [[Богородчанський район|Богородчанського]], [[Надвірнянський район|Надвірнянського]], [[Косівський район|Косівського]] районів Івано-Франківської області.
Визначення території з цією назвою у різних джерелах і авторів неоднакове. Але завжди назва Покуття стосується південно-східної частини теперішньої Івано-Франківської області. Його північною межею вважається [[Дністер]], східною&nbsp;— кордон із [[Буковина|Буковиною]]. Певні розходження стосуються лише окреслення південної і західної меж. З урахуванням даних мовознавства й етнографії утвердилося окреслення покутського ареалу рівнинною територією правобережжя середнього Придністров'я до річок [[Бистриця Надвірнянська]] або [[Бистриця Солотвинська]] на північному заході та суміжної з етнографічною Гуцульщиною на південному заході. Це сучасний [[Коломийський район|Коломийський]] і частина [[Надвірнянський район|Надвірнянського]], [[Косівський район|Косівського]] та [[Івано-Франківський район|Івано-Франківського]] районів [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]].


== Історія ==
== Історія ==
[[Файл:Moldova Stefan cel Mare.png|міні|праворуч|280пкс|Князівство Молдавія під час правління [[Штефан III Великий|Стефана Великого]] (Покуття показане на північному заході)]]
[[Файл:Ștefan cel Mare - Modova.jpg|міні|праворуч|280пкс|Князівство Молдавія під час правління [[Штефан III Великий|Стефана Великого]] (Покуття показане на північному заході)]]
[[Файл:Pocutia.png|міні|праворуч|280пкс|Мапа історичної області Покуття (позначено синьо-зеленим), зроблена румуном [[Ністор Іон Янку|Іоном Янку Ністором]]. Відень 1910]]
[[Файл:Pocutia.png|міні|праворуч|280пкс|Мапа історичної області Покуття (позначено синьо-зеленим), зроблена румуном [[Ністор Іон Янку|Іоном Янку Ністором]]. Відень, 1910]]
Назва «Покуття» трапляється вже у джерелах XIV&nbsp;ст. як визначення адміністративно-територіальної одиниці.
Назва «Покуття» трапляється вже у джерелах XIV&nbsp;ст. як визначення адміністративно-територіальної одиниці.


[[1387]]–[[1772]]&nbsp;— Покуття було під владою [[Польща|Польщі]].
[[1387]]–[[1772]]&nbsp;— Покуття було під владою [[Польща|Польщі]]. У [[1388]] році Покуття було віддане королем [[Владислав II Ягайло|Владиславом II Ягайлом]] в заставу молдавському господарю [[Петру I|Петру I Мушату]] за надану позику у 4 тис. монет фрязьким сріблом.


З територією Покуття пов'язане [[Мухи повстання|повстання Мухи]] ([[1490]]–[[1492]]).
З територією Покуття пов'язане [[Мухи повстання|повстання Мухи]] ([[1490]]–[[1492]]).
Наприкінці 15 ст. (бл. 1498) було захоплене молдаванами. 1505-го вони, після тривалих перемовин, повернули Покуття Королівству Польському.<ref>Frederyk Papeé. ''Aleksander Jagiellończyk (1461–1506)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Warszawa; Kraków; Łódź; Poznań; Wilno; Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Тоm 1, zeszyt 1. — Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. — S. 60. {{ref-pl}}</ref>
Наприкінці [[XV]] ст. (бл. 1498) було захоплене молдаванами. [[1505]]-го вони, після тривалих перемовин, повернули Покуття Королівству Польському<ref>Frederyk Papeé. ''Aleksander Jagiellończyk (1461—1506)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Warszawa; Kraków; Łódź; Poznań; Wilno; Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.&nbsp;— Тоm 1, zeszyt 1.&nbsp;— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.&nbsp;— ISBN 8304034840.&nbsp;— S. 60. {{ref-pl}}</ref>.


У серпні 1506 було захоплене молдавськими військами господаря [[Богдан III Сліпий|Богдана III Сліпого]]. Вислане за рішенням Сенату 4-тисячне наймане військо польської Корони під командуванням [[Станіслав Ходецький|Станіслава Ходецького]], [[Миколай Каменецький|Миколая Каменецького]] вигнало молдаван, потім розбило їх під Хотином.<ref>Władysław Pociecha. ''Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Kraków: PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 353. {{ref-pl}}</ref>
У серпні [[1506]] року було захоплене молдавськими військами господаря [[Богдан III Сліпий|Богдана III Сліпого]]. Вислане за рішенням Сенату 4-тисячне наймане військо польської Корони під командуванням [[Станіслав Ходецький|Станіслава Ходецького]], [[Миколай Каменецький|Миколая Каменецького]] вигнало молдаван, потім розбило їх під Хотином<ref>Władysław Pociecha. ''Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Kraków: PAU, 1937.&nbsp;— t. III/1, zeszyt 11.&nbsp;— S. 353. {{ref-pl}}</ref>.


[[1530]]–[[1531]]&nbsp;— Покуття займав господар [[Молдавія|Молдавії]] [[Петро IV Рареш]], підтримуваний частиною українського населення.
[[1530]]–[[1531]]&nbsp;— Покуття займав господар [[Молдавія|Молдавії]] [[Петро IV Рареш]], підтримуваний частиною українського населення.


У 16–18&nbsp;ст. на Покутті активно діяли загони [[опришки|опришків]].
У [[XVI]]–[[XVIII]] ст. на Покутті активно діяли загони [[опришки|опришків]].


⚫
У [[1772]]–[[1918]] рр. Покуття у складі Австрії (з [[1867]]&nbsp;— [[Австро-Угорщина]]).
[[1650]]&nbsp;— на карті України [[Гійом Левассер де Боплан|Ґійом де Боплана]], надрукованій у [[Гданськ|Ґданськ]]у, ці терени значаться як «''Ukraine pars quae '''Pocutia''' vulgo dieitur''»&nbsp;— «''частина України, яку народ називає '''Покуття'''».

⚫
У [[1772]]–[[1918]] Покуття у складі Австрії (з [[1867]]&nbsp;— [[Австро-Угорщина]]).


[[1919]]&nbsp;— землі Покуття знову захопила [[Польща]].
[[1919]]&nbsp;— землі Покуття знову захопила [[Польща]].


З [[1939]] Покуття разом із рештою Галичини ввійшло до складу [[УРСР]].
З [[1939]] року Покуття разом із рештою Галичини ввійшло до складу [[УРСР]].


== Етнографія ==
== Етнографія ==
[[Файл:0505 Die Sammlung pokutischer Keramik-Geschirr aus dem 19. Jahrhundert im Stadtmuseum in Sanok.JPG|thumb|300px|Покутська кераміка XIX&nbsp;ст. Музей міста [[Сянік|Санок]]. Порівняйте з [[Гуцульська кераміка|гуцульською керамікою]] ]]
[[Файл:0505 Die Sammlung pokutischer Keramik-Geschirr aus dem 19. Jahrhundert im Stadtmuseum in Sanok.JPG|thumb|300px|Покутська кераміка XIX&nbsp;ст. Музей міста [[Сянік|Сянок]]. Порівняйте з [[Гуцульська кераміка|гуцульською керамікою]] ]]


Поряд з історико-географічними особливостями територіально Покуття вирізняється і як своєрідний локальний етнографічний район України, населення якого називають [[покутяни|покутянами]]. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі) і Гуцульщини (на південному заході), Буковини (на південному сході). Це не тільки цікаві риси етнографічної перехідності прикордонних зон, а й самобутні етнокультурні реалії, які простежуються в традиційному покутському будівництві, народному одязі з особливо багатим розмаїттям головних жіночих уборів, [[орнамент]]иці й [[колорит]]і вишивки, у багатьох звичаях, обрядах, словесному й музичному фольклорі, танцях, місцевих ремеслах і промислах. За багатьма показниками галицько-покутський етнографічний ареал продовжується на сході також на суміжну Буковину. Ця спільність є і в народній мові ([[покутсько-буковинський говір|покутсько-буковинському говорі]]).
Поряд з історико-географічними особливостями територіально Покуття вирізняється і як своєрідний локальний етнографічний район України, населення якого називають [[покутяни|покутянами]]. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі) і Гуцульщини (на південному заході), Буковини (на південному сході). Це не тільки цікаві риси етнографічної перехідності прикордонних зон, а й самобутні етнокультурні реалії, які простежуються в традиційному покутському будівництві, народному одязі з особливо багатим розмаїттям головних жіночих уборів, [[орнамент]]иці й [[колорит]]і вишивки, у багатьох звичаях, обрядах, словесному й музичному фольклорі, танцях, місцевих ремеслах і промислах. За багатьма показниками галицько-покутський етнографічний ареал продовжується на сході також на суміжну Буковину. Ця спільність є і в народній мові ([[покутсько-буковинський говір|покутсько-буковинському говорі]]).


Отже, назва покутяни є не лише похідною від історико-географічного чи адміністративного поняття, а й має етнографічний зміст, виступає як найменування одного з локальних етнографічних підрозділів українського народу.
Отже, назва покутяни є не лише похідною від історико-географічного чи адміністративного поняття, а й має етнографічний зміст, виступає як найменування одного з локальних етнографічних підрозділів українського народу.

== Покуття на географічних картах ==
[[1540]]&nbsp;р. (з 1568&nbsp;р. нова редакція) [[Себастьян Мюнстер]]; карта&nbsp;— «POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA» (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в «Географії Птолемея» (редакція Себастьяна Мюнстера). Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: '''Pokutze''' (Покуття), Rvssia ([[Русь]]; між р. [[Західний Буг]] та р. [[Сян]]) зі Львовом (Leopol), Podolia ([[Поділля]]), Volhinia ([[Волинь]]), Codimia ([[Кодимія]]), Bessarabia ([[Бессарабія]]), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор'я і Кримського півострова).<ref>[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]].Українські землі на картах Себастьяна Мюнстера (XVI&nbsp;ст.) http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171227221657/http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html |date=27 грудня 2017 }}</ref>.

[[1548]]&nbsp;р. [[Джакомо Гастальді]]. Карта «Polonia et Hungaria Nova Tabula» (Нова карта Польщі та Угорщини). На мапі виділено українські етнічні землі: Poichze ('''Покуття'''),[[Поділля]] (Podolia), Rossia Rossa ([[Червона Русь]]), Volhinia ([[Волинь]]), Codimia ([[Кодимія]]).<ref name=":0">[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]].Назва «Покуття» на європейських картах (XVI—XIX&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181002065012/https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html |date=2 жовтня 2018 }}</ref>.

[[1613]]&nbsp;р. [[Радзивіллівська мапа|Карта Радзивіла]] (Карта Великого князівства Литовського). Це&nbsp;— перше картографічне джерело у XVII&nbsp;ст., де використана назва «Україна». В тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: [[Полісся]] (Polesia), Західна Волинь (Wolynia citerior), Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), '''Покуття''' (Pokutiœ Pars),[[Підляшшя]] (Podlachia), [[Червона Русь]] (Rufsia rubra), [[Поділля]] (Podolia), частина Сіверськоґо князівства (Severiensis Pars).<ref>[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]].Назва '''Покуття''' на європейських картах (XVI—XIX&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181002065012/https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html |date=2 жовтня 2018 }}</ref>.

[[1670]]&nbsp;р. [[Гійом Левассер де Боплан|Ґійом де Боплана]]. [[Ян Блау]]. «Ukrainae pars quae Pokutia vulgo dicitur» (Частина України, Покуття). Карта&nbsp;— «Ukrainae pars quae Pokutia vulgo dicitur» (Частина України, '''Покуття''').<ref name=":0"/>.

[[1675]]&nbsp;р. [[Фредерік де Вітт]]. Карта&nbsp;— «Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae Podoliae Vcraniae Prussiae Livoniae, et Curlandiae» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Пруссії, Лівонії та Курляндії). На цій карті територія по обидва боки Дніпра має напис Vkrainia (Україна). Західна Україна на карті –[[Червона Русь]] (RUBRA RUSSIA) в межах якої виділено '''Покуття''' (POKUTIA).<ref name=":0"/>.

[[1710]]&nbsp;р. [[Герард ван Кюлен ]]. Карта Польщі «REGNI POLONIÆ et DUCATUS LITHUANIÆ,». Правобережна та Лівобережна Україна&nbsp;— Ukrania (Україна). До України належить Волинь (Volhinia). Західна Україна&nbsp;— [[Червона Русь]] (Russia Rubra) в межах якої виділено '''Покуття''' (Pokutia). Окремо виділено Поділля (Podolia).<ref name=":0"/>.

[[1711]]&nbsp;р. [[Йоганн-Баптист Гоманн]]. Карта&nbsp;— «Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae» (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Від Галичини до Слобожанщини&nbsp;— написи Russia Rubra [[Червона Русь]] та Ukraina (Україна) (проведені паралельно). На карті виділено українські історико-географічні землі: '''Покуття''' (Pokutia), Volhynia ([[Волинь]]), Podolia ([[Поділля]]), Podlachiae ([[Підляшшя]]) та ін.<ref name=":0"/>.


<center><gallery>
<center><gallery>
Рядок 61: Рядок 75:
* [[Покутське низькогір'я]]
* [[Покутське низькогір'я]]
* [[Покутське повстання]]
* [[Покутське повстання]]
* [[Підгір'я (регіон)]]
{{Commons|Pokuttya}}


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2}}


== Джерела та література ==
== Джерела та література ==
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]].Українські землі на картах Себастьяна Мюнстера (XVI&nbsp;ст.) http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171227221657/http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html |date=27 грудня 2017 }}
⚫
* ''Ісаєвич Я. Д.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pokuttia Покуття, Покутє] // {{ЕІУ|8|320}}
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]].Назва «Покуття» на європейських картах (XVI—XIX&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181002065012/https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html |date=2 жовтня 2018 }}
⚫
* Історія Покутської землі XV–XVII&nbsp;ст. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша.&nbsp;— 2-ге вид., допов.&nbsp;— Івано-Франківськ: [б. в.], 2011.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— 253 с. : іл.
⚫
* ''Ісаєвич Я. Д.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pokuttia Покуття, Покутє] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161109220950/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pokuttia |date=9 листопада 2016 }} // {{ЕІУ|8|320}}
⚫
* Історія Покутської землі XV—XVII&nbsp;ст. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша.&nbsp;— 2-ге вид., допов.&nbsp;— Івано-Франківськ: [б. в.], 2011.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— 253 с. : іл.
* Історія Покутської Хмельниччини 1648—1655&nbsp;рр. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша.&nbsp;— 2-ге вид., допов.&nbsp;— Івано-Франківськ: [б. в.], [2011].&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— 237 с. : іл.
* Історія Покутської Хмельниччини 1648—1655&nbsp;рр. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша.&nbsp;— 2-ге вид., допов.&nbsp;— Івано-Франківськ: [б. в.], [2011].&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— 237 с. : іл.
* Історія Покутської землі XVII–XVIII&nbsp;ст. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша.&nbsp;— 2-ге вид., допов.&nbsp;— Івано-Франківськ: [б. в.], [2011] .&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— 299 с. : іл.
* Історія Покутської землі XVII—XVIII&nbsp;ст. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша.&nbsp;— 2-ге вид., допов.&nbsp;— Івано-Франківськ: [б. в.], [2011].&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— 299 с. : іл.
* ''С.&nbsp;А.&nbsp;Макарчук.'' Етнографія України. Навчальний посібник
* ''С.&nbsp;А.&nbsp;Макарчук.'' Етнографія України. Навчальний посібник
* [https://r2u.org.ua/s?w=%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%83%CC%81%D1%82%D1%82%D1%8F&scope=all&dicts=all&highlight=on Значення слова Покуття: красний кут, почесне місце]. / Російсько-українські словники на сайті r2u.org.ua
* [https://r2u.org.ua/s?w=поку%CC%81ття&scope=all&dicts=all&highlight=on Значення слова Покуття: красний кут, почесне місце] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171222162438/https://r2u.org.ua/s?w=поку%CC%81ття&scope=all&dicts=all&highlight=on |date=22 грудня 2017 }}. / Російсько-українські словники на сайті r2u.org.ua


== Посилання ==
== Інтернет-ресурси ==
* [http://leksika.com.ua/14890410/legal/pokuttya Покуття] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201201111540/https://leksika.com.ua/14890410/legal/pokuttya |date=1 грудня 2020 }} // {{Юридична енциклопедія|4}}
{{Вікіпосилання
|Тема = Покуття
|Портал = Україна
|Портал-зображення = Flag of Ukraine.svg
|Портал1 = Галичина
|Портал1-зображення = Alex K Halych-Volhynia.svg
|Портал2 =
|Портал2-зображення =
|Вікісловник =
|Вікіпідручник =
|Вікіцитати =
|Вікіджерела =
|Віківиди =
|Вікіновини =
|Вікісховище =
|Метавікі =
|Проект =
|Родовід =
}}
⚫
'''Польською мовою:'''


⚫
'''Польською мовою:'''
* {{SgKP|VIII|550|o Pokuciu}}
* {{SgKP|VIII|550|o Pokuciu}}
* [http://zecernia.com/html/?p=217 Rumuńska okupacja Pokucia w 1919 r.]
* [http://zecernia.com/html/?p=217 Rumuńska okupacja Pokucia w 1919 r.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100309144119/http://zecernia.com/html/?p=217 |date=9 березня 2010 }}
* [http://top.turystyka.pl/?s=galeria&id=439 Współczesne zdjęcia z Pokucia]
* [http://top.turystyka.pl/?s=galeria&id=439 Współczesne zdjęcia z Pokucia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120315224112/http://www.top.turystyka.pl//?s=galeria&id=439 |date=15 березня 2012 }}


{{Бібліоінформація}}
{{Етнокультурні регіони України}}
{{Етнокультурні регіони України}}
{{Портали|Галичина|Географія України|Культура}}


⚫
[[Категорія:Покуття| ]]
[[Категорія:Історичні землі України]]
[[Категорія:Історичні землі України]]
[[Категорія:Галичина]]
[[Категорія:Галичина]]
⚫
[[Категорія:Покуття|*]]
[[Категорія:Історія Івано-Франківської області]]
[[Категорія:Історія Івано-Франківської області]]

Версія за 21:00, 3 липня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Покуття (значення).
Покуття
Герб
Зображення
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Покуття у Вікісховищі

48°31′1.0119882770377e-07″ пн. ш. 25°2′9.8803730250074e-08″ сх. д. / 48.516666666695° пн. ш. 25.0333333333608° сх. д. / 48.516666666695; 25.0333333333608

Покуття, 1648
Покуття на мапі Боплана, 1648
Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. (Покуття. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.)
Ця стаття про історико-географічну область. Про місце в хаті див. Покуть.

Поку́ття — історико-географічний регіон України, південно-східна частина сучасної Івано-Франківської області.

Назва й межі

Походження назви має різні тлумачення. Найдостовірнішим є виведення її від слова «кут»[1]. Це може бути ім'я землі «в кутах», утворюваних крутими згинами річок (у цьому випадку Дністра, Прута та Черемоша з притоками).

Назва може походити і з того, що у джерелах 17—18 ст. Покуттям називали південно-західний «кут» Галичини між річками Дністром, Черемошем та Карпатами (включно зі значною частиною Гуцульщини, хоча з 19 ст. Покуття обіймає лише рівнинну частину цієї території).

Найімовірніше термін походить від назви містечка Кути. Так у 1501 році польська держава черговий раз відвоювала від Молдавського князівства територію між Бистрицею та Черемошем. То крайнім польським містом на цій території стало містечко Кути. А навпроти нього, на правому березі Черемоша знаходиться містечко Вижниця, яке вперше було згадане у Молдавському літописі саме 1501 року для окреслення молдавських кордонів. Отже територія від Бистриці по Кути і є Покуттям. З молдавської точки зору Покуттям є територія на північний захід після Кутів.

Слово «Покуття» виводиться подібно до назв Поділля (від діл), Пониззя (від низ), Полісся (від ліс).

Визначення території з цією назвою у різних джерелах і авторів неоднакове. Але завжди назва Покуття стосується південно-східної частини теперішньої Івано-Франківської області. Його північною межею вважається Дністер, східною — кордон із Буковиною. Певні розходження стосуються лише окреслення південної і західної меж. З урахуванням даних мовознавства й етнографії утвердилося окреслення покутського ареалу рівнинною територією правобережжя середнього Придністров'я до річок Бистриця Надвірнянська або Бистриця Солотвинська на північному заході та суміжної з етнографічною Гуцульщиною на південному заході. Це сучасний Коломийський і частина Надвірнянського, Косівського та Івано-Франківського районів Івано-Франківської області.

Історія

Князівство Молдавія під час правління Стефана Великого (Покуття показане на північному заході)
Мапа історичної області Покуття (позначено синьо-зеленим), зроблена румуном Іоном Янку Ністором. Відень, 1910

Назва «Покуття» трапляється вже у джерелах XIV ст. як визначення адміністративно-територіальної одиниці.

1387–1772 — Покуття було під владою Польщі. У 1388 році Покуття було віддане королем Владиславом II Ягайлом в заставу молдавському господарю Петру I Мушату за надану позику у 4 тис. монет фрязьким сріблом.

З територією Покуття пов'язане повстання Мухи (1490–1492). Наприкінці XV ст. (бл. 1498) було захоплене молдаванами. 1505-го вони, після тривалих перемовин, повернули Покуття Королівству Польському[2].

У серпні 1506 року було захоплене молдавськими військами господаря Богдана III Сліпого. Вислане за рішенням Сенату 4-тисячне наймане військо польської Корони під командуванням Станіслава Ходецького, Миколая Каменецького вигнало молдаван, потім розбило їх під Хотином[3].

1530–1531 — Покуття займав господар Молдавії Петро IV Рареш, підтримуваний частиною українського населення.

У XVI–XVIII ст. на Покутті активно діяли загони опришків.

У 1772–1918 рр. Покуття у складі Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина).

1919 — землі Покуття знову захопила Польща.

З 1939 року Покуття разом із рештою Галичини ввійшло до складу УРСР.

Етнографія

Покутська кераміка XIX ст. Музей міста Сянок. Порівняйте з гуцульською керамікою

Поряд з історико-географічними особливостями територіально Покуття вирізняється і як своєрідний локальний етнографічний район України, населення якого називають покутянами. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі) і Гуцульщини (на південному заході), Буковини (на південному сході). Це не тільки цікаві риси етнографічної перехідності прикордонних зон, а й самобутні етнокультурні реалії, які простежуються в традиційному покутському будівництві, народному одязі з особливо багатим розмаїттям головних жіночих уборів, орнаментиці й колориті вишивки, у багатьох звичаях, обрядах, словесному й музичному фольклорі, танцях, місцевих ремеслах і промислах. За багатьма показниками галицько-покутський етнографічний ареал продовжується на сході також на суміжну Буковину. Ця спільність є і в народній мові (покутсько-буковинському говорі).

Отже, назва покутяни є не лише похідною від історико-географічного чи адміністративного поняття, а й має етнографічний зміст, виступає як найменування одного з локальних етнографічних підрозділів українського народу.

Покуття на географічних картах

1540 р. (з 1568 р. нова редакція) Себастьян Мюнстер; карта — «POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA» (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в «Географії Птолемея» (редакція Себастьяна Мюнстера). Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Pokutze (Покуття), Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян) зі Львовом (Leopol), Podolia (Поділля), Volhinia (Волинь), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор'я і Кримського півострова).[4].

1548 р. Джакомо Гастальді. Карта «Polonia et Hungaria Nova Tabula» (Нова карта Польщі та Угорщини). На мапі виділено українські етнічні землі: Poichze (Покуття),Поділля (Podolia), Rossia Rossa (Червона Русь), Volhinia (Волинь), Codimia (Кодимія).[5].

1613 р. Карта Радзивіла (Карта Великого князівства Литовського). Це — перше картографічне джерело у XVII ст., де використана назва «Україна». В тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: Полісся (Polesia), Західна Волинь (Wolynia citerior), Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), Покуття (Pokutiœ Pars),Підляшшя (Podlachia), Червона Русь (Rufsia rubra), Поділля (Podolia), частина Сіверськоґо князівства (Severiensis Pars).[6].

1670 р. Ґійом де Боплана. Ян Блау. «Ukrainae pars quae Pokutia vulgo dicitur» (Частина України, Покуття). Карта — «Ukrainae pars quae Pokutia vulgo dicitur» (Частина України, Покуття).[5].

1675 р. Фредерік де Вітт. Карта — «Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae Podoliae Vcraniae Prussiae Livoniae, et Curlandiae» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Пруссії, Лівонії та Курляндії). На цій карті територія по обидва боки Дніпра має напис Vkrainia (Україна). Західна Україна на карті –Червона Русь (RUBRA RUSSIA) в межах якої виділено Покуття (POKUTIA).[5].

1710 р. Герард ван Кюлен . Карта Польщі «REGNI POLONIÆ et DUCATUS LITHUANIÆ,». Правобережна та Лівобережна Україна — Ukrania (Україна). До України належить Волинь (Volhinia). Західна Україна — Червона Русь (Russia Rubra) в межах якої виділено Покуття (Pokutia). Окремо виділено Поділля (Podolia).[5].

1711 р. Йоганн-Баптист Гоманн. Карта — «Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae» (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Від Галичини до Слобожанщини — написи Russia Rubra Червона Русь та Ukraina (Україна) (проведені паралельно). На карті виділено українські історико-географічні землі: Покуття (Pokutia), Volhynia (Волинь), Podolia (Поділля), Podlachiae (Підляшшя) та ін.[5].

  • Покуття. Нижнів. 1834.
    Покуття. Нижнів. 1834.
  • Покуття. Під Нижневом. 1839.
    Покуття. Під Нижневом. 1839.
  • Палагичі 1867. Війт Микола
    Палагичі 1867. Війт Микола

Див. також

Примітки

  1. ↑ Покуття [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.] // О. Ізюмов. Російсько-український словник (1930)
  2. ↑ Frederyk Papeé. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa; Kraków; Łódź; Poznań; Wilno; Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Тоm 1, zeszyt 1. — Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. — S. 60. (пол.)
  3. ↑ Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 353. (пол.)
  4. ↑ Байцар Андрій.Українські землі на картах Себастьяна Мюнстера (XVI ст.) http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б в г д Байцар Андрій.Назва «Покуття» на європейських картах (XVI—XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html [Архівовано 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Байцар Андрій.Назва Покуття на європейських картах (XVI—XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html [Архівовано 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела та література

Посилання

Польською мовою:

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Покуття&oldid=42963434