Хуту: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7
 
Рядок 19: Рядок 19:
Хуту переселились в район [[Великі Африканські озера|Великих Африканських озер]] у [[I століття|I столітті]] з півночі, витісняючи пігмеїв [[тва]], які до того часу займали панівне становище в області.
Хуту переселились в район [[Великі Африканські озера|Великих Африканських озер]] у [[I століття|I столітті]] з півночі, витісняючи пігмеїв [[тва]], які до того часу займали панівне становище в області.


У [[XV століття|XV]] столітті хуту були підкорені [[тутсі]]. Влада тутсі над хуту підтримувалась [[Бельгія|Бельгією]] до [[1962]] року, поки регіон не було поділено на Руанду й Бурунді. Хуту отримали повний контроль над Руандою, що [[1994]] року призвело до [[геноцид]]у тутсі, 800 000 були вбиті,<ref name="BBC">{{cite news | title = How the genocide happened | url = http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/africa/1288230.stm | publisher = BBC| date = 2004-04-01}}</ref>. В результаті конфлікту загинуло близько мільйона осіб (14&nbsp;% населення Руанди).<ref name="irin">{{cite news | title = Minorities Under Siege: Pygmies today in Africa | url = http://www.irinnews.org/webspecials/pygmy/52529.asp | publisher = UN Office for the Coordination of Humanitarian Affairs| date = 2006}}</ref>
У [[XV століття|XV]] столітті хуту були підкорені [[тутсі]]. Влада тутсі над хуту підтримувалась [[Бельгія|Бельгією]] до [[1962]] року, поки регіон не було поділено на Руанду й Бурунді. Хуту отримали повний контроль над Руандою, що [[1994]] року призвело до [[геноцид]]у тутсі, 800 000 були вбиті,<ref name="BBC">{{cite news | title = How the genocide happened | url = http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/africa/1288230.stm | publisher = BBC | date = 2004-04-01 | accessdate = 7 грудня 2012 | archive-date = 21 лютого 2009 | archive-url = https://web.archive.org/web/20090221233819/http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/africa/1288230.stm }}</ref>. В результаті конфлікту загинуло близько мільйона осіб (14&nbsp;% населення Руанди).<ref name="irin">{{cite news | title = Minorities Under Siege: Pygmies today in Africa | url = http://www.irinnews.org/webspecials/pygmy/52529.asp | publisher = UN Office for the Coordination of Humanitarian Affairs | date = 2006 | accessdate = 7 грудня 2012 | archive-date = 1 грудня 2006 | archive-url = https://web.archive.org/web/20061201053605/http://www.irinnews.org/webspecials/pygmy/52529.asp }}</ref>


До початку [[геноцид у Руанді|геноциду в Руанді]] поділ на хуту й тутсі мав здебільшого соціальний характер, між цими етнічними групами вже не було мовних і культурних розбіжностей, а фізичні відмінності багато в чому стерлись через міжетнічні шлюби, хоча донині поширено уявлення, що хуту нижчі за зростом, та що їхня шкіра є темнішою.<ref name="wilkens">''Carl H. Wilkens'', «I'm not leaving», 2011. ISBN 978-1-4507-8080-3</ref> За часів бельгійського колоніального правління національність була записана в ідентифікаційній картці руандійця, при цьому запис про національність дитини відповідав запису про національність його батька<ref name="wilkens" />.
До початку [[геноцид у Руанді|геноциду в Руанді]] поділ на хуту й тутсі мав здебільшого соціальний характер, між цими етнічними групами вже не було мовних і культурних розбіжностей, а фізичні відмінності багато в чому стерлись через міжетнічні шлюби, хоча донині поширено уявлення, що хуту нижчі за зростом, та що їхня шкіра є темнішою.<ref name="wilkens">''Carl H. Wilkens'', «I'm not leaving», 2011. ISBN 978-1-4507-8080-3</ref> За часів бельгійського колоніального правління національність була записана в ідентифікаційній картці руандійця, при цьому запис про національність дитини відповідав запису про національність його батька<ref name="wilkens" />.

Поточна версія на 16:57, 6 квітня 2022

Хуту
Кількість5–9.5 мільйонів
АреалРуанда Руанда
Бурунді Бурунді
ДР Конго ДР Конго
Близькі доТутсі, тва
МоваКірунді, кіньяруанда

Ху́ту (також бху́тту) — народ у центральній Африці, основне населення Руанди й Бурунді. Відповідно до даних ЦРУ США 84 % населення Руанди й 85 % населення Бурунді є хуту. Історично основним заняттям хуту було землеробство. Розмовляють, в основному, мовами групи банту, панівна нині релігія — католицизм.

Історія

[ред. | ред. код]

Хуту переселились в район Великих Африканських озер у I столітті з півночі, витісняючи пігмеїв тва, які до того часу займали панівне становище в області.

У XV столітті хуту були підкорені тутсі. Влада тутсі над хуту підтримувалась Бельгією до 1962 року, поки регіон не було поділено на Руанду й Бурунді. Хуту отримали повний контроль над Руандою, що 1994 року призвело до геноциду тутсі, 800 000 були вбиті,[1]. В результаті конфлікту загинуло близько мільйона осіб (14 % населення Руанди).[2]

До початку геноциду в Руанді поділ на хуту й тутсі мав здебільшого соціальний характер, між цими етнічними групами вже не було мовних і культурних розбіжностей, а фізичні відмінності багато в чому стерлись через міжетнічні шлюби, хоча донині поширено уявлення, що хуту нижчі за зростом, та що їхня шкіра є темнішою.[3] За часів бельгійського колоніального правління національність була записана в ідентифікаційній картці руандійця, при цьому запис про національність дитини відповідав запису про національність його батька[3].

Через конфлікти між хуту й тутсі обстановка в регіоні Великих Африканських озер залишається напруженою[джерело?].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. How the genocide happened. BBC. 1 квітня 2004. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 7 грудня 2012.
  2. Minorities Under Siege: Pygmies today in Africa. UN Office for the Coordination of Humanitarian Affairs. 2006. Архів оригіналу за 1 грудня 2006. Процитовано 7 грудня 2012.
  3. а б Carl H. Wilkens, «I'm not leaving», 2011. ISBN 978-1-4507-8080-3

Посилання

[ред. | ред. код]