Осип-Юрій Адальбертович Федькович (повне ім'я і прізвище — Осип Домінік Гординський де Федькович; 1834—1888) — український письменник-романтик, представник українського національного відродження на Буковині.
Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать, -
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку, -
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Що Бог або Господь? Я сьвіта цар!
Я Бог усїм людям! я! Бельзацар!
Що хочу, те й робю, кого убою ся?
Махну — і половов і глави і душі
Летять-підлїтають! — Боги! — Я Біг! —
Рабами боги ви менї до ніг![3] — «Бельзацар».
Минула опівніч і ніч мина,
Немає нї гостий, нема й вина.
В востоцї поволи-поволи свитає,
Цар Бельзацар вбитий лежить на повалї, Єгови чаша єму в руці
Наллята кровйов…[4] — «Бельзацар».
Не українські форми, але попросту дух і манера Шевченка, котру Федькович без внутренного чувства наслідував, то позбавило ті твори вартості.[5] — Лист до Василя Давидяка (Дрогобич, 3 липня 1875).
↑Франко І. Зібрання творів: в 50 т. // за ред. Н. Л. Калениченко; АН УРСР. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1986. — Т. 48. — С. 31
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі