Роберт Крістгау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Robert Christgau)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Крістгау
Robert Christgau
Народився18 квітня 1942(1942-04-18)[1][2] (82 роки)
Гринвіч-Вілледж, Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3]
Країна США
Діяльністьжурналіст, репортер, есеїст, письменник, музичний критик
Alma materДартмутський коледж і Flushing High Schoold
ЗакладНью-Йоркський університет, The Village Voice, Newsdayd і The Village Voice
Мова творівАнглійська
Роки активності1960-ті — дотепер
Конфесіяатеїзм
Нагороди
Сайт: robertchristgau.com/index.php
CMNS: Роберт Крістгау у Вікісховищі

Роберт Крістгау (англ. Robert Christgau; 18 квітня 1942, Нью-Йорк) — американський публіцист, музичний журналіст, сам він себе називає «Деканом американських рок-критиків»[4][5].

Один з перших професійних рок-критиків, Крістгау відомий своїми короткими оглядами та резюме, які публікуються з 1969 року, в його колонках «Споживчого гіда» (англ. Consumer Guide). Крім того, він провів 37 років як музичний редактор «The Village Voice», під час якого він створив щорічне опитування «Pazz & Jop».

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Крістгау виріс в Нью-Йорку, де, за його словами, він і став шанувальником рок-н-ролу, коли диск-жокей Алан Фрід переїхав до міста в 1954 році[6]. Роберт покинув Нью-Йорк на чотири роки, щоб відвідувати Дартмутський коледж в Гановері, який він закінчив в 1962 році, здобувши вищу освіту на факультеті англійської мови. Хоча в коледжі музичні інтереси Крістгау звернулися до джазу, він швидко повернувся до року після повернення в Нью-Йорк.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Спочатку він писав оповідання, перш ніж відмовитися від белетристики в 1964 році, щоб стати спортивним оглядачем, і пізніше, поліцейським репортером для «Newark Star-Ledger»[7]. Крістгау став позаштатним автором, після того, як він написав історію про смерть жінки в Нью-Джерсі, яка була опублікована журналом «New York Magazine». Йому запропонували взяти на себе недіючу музичну колонку журналу «Esquire», для якої він і почав писати на початку 1967 року. Після закриття колонки Крістгау перебрався в «The Village Voice» в 1969 році, крім того, він також працював професором коледжу.

На початку 1972 року він влаштувався на повноцінну зайнятість як музичний критик в «Newsday». Крістгау повернувся в «The Village Voice» в 1974 році на посаду музичного редактора. Роберт пропрацював там до серпня 2006 року, коли він був звільнений, незабаром після придбання газети медіахолдингом «New Times Media».[5] Через два місяці Крістгау став сприяючим редактором в «Rolling Stone». Наприкінці 2007 року він був звільнений з «Rolling Stone»,[8] хоча він продовжував писати для журналу ще три місяці. Починаючи з березня 2008 року він працював у журналі «Blender, де він був вказаний як «старший критик» протягом трьох випусків, а потім «пишучий редактор»[9]. Крістгау був постійним співробітником «Blender», перш ніж він знову повернувся в «Rolling Stone». Він продовжував писати для Blender, поки журнал перестав видаватися в березні 2009 року.

Крістгау також часто писав для «Playboy», «Spin» та «Creem».

У ранні роки він викладав у Каліфорнійському інституті мистецтв. В 2005 році він був також додатковим професором в Департаменті запису музики Клайва Девіса в Нью-Йоркському університеті.

Стиль і смак

[ред. | ред. код]

Крістгау назвав Луї Армстронга, Телоніуса Монка, Чака Беррі, The Beatles і New York Dolls п'ятьма його найулюбленішими музикантами всіх часів[10]. У колах музичних критиків, він був раннім прихильником хіп-хопу і riot grrrl руху, поряд з іншими стилями музики. В 1980-х Крістгау був палким прихильником афро-попу, ця позиція віддалила його від деяких персон в колі критиків, оскільки він здавався недостатньо зацікавленим в американській та британській рок-музиці. В 1990-х, однак, інтерес Крістгау до інді-року, здавалося, збільшився.

Крістгау охоче зізнається, що не любить: хеві-метал[10], артрок, прогресивний рок, блюграс, госпел, ірландський фолк, і джаз-рок[11]. Так, рецензуючи в «The Village Voice» творчість Aerosmith, він єхидно називає їх спадкоємцями Grand Funk в тому сенсі, що гурт взмозі «забезпечити справжнє задоволення для людей із вадами слуху». В рідкісних випадках Крістгау все ж таки рекомендує деякі альбоми в більшості з цих жанрів.

У грудні 1980 року Крістгау спровокував широкий резонанс серед читачів, коли його колонка схвально цитувала реакцію його дружини Кароли Діббелл на вбивство Джона Леннона: «Чому це завжди Боббі Кеннеді або Джон Леннон? Чому не Річард Ніксон або Пол Маккартні?»[12].

Розен описує публікації Крістгау, як «часто нестерпні, завжди дають поживу для роздумів… З Полін Кейл, Крістгау — можливо, один з двох найважливіших американських критиків масової культури другої половини 20-го століття…. Всі рок-критики працюють сьогодні, принаймні, ті, хто хоче зробити більше ніж, переписувати PR копії, в деякому сенсі є Christgauians»[5].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Дружина: Кароліна Діббелл (англ. Carola Dibbell)[10]
  • Дочка: Ніна Крістгау (англ. Nina Christgau)[10]

Нинішня класифікація

[ред. | ред. код]
Рейтинг Формулювання
* Honorable mention — «Заохочувальний відгук»
** Honorable mention — «Заохочувальний відгук»
*** Honorable mention — «Заохочувальний відгук»
Neither — «Ні про що»
Choice cut — «Вибірковий трек» (Пісня, обрана Крістгау)
Dud — «Бомба» (Невдала платівка)
Turkey — «Індичка» (Провальна платівка)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #172510503 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Robert Christgau, Dean of American Rock Critics (англ.) . robertchristgau.com. Процитовано 17 жовтня 2013.
  5. ↑ а б в Rosen, Judy. (5 вересня 2006), «X-ed Out: The Village Voice fires a famous music critic». Slate.com. Процитовано 17 жовтня 2013.
  6. ↑ Christgau, Robert (2004), «A Counter in Search of a Culture». Any Old Way You Choose It, Cooper Square Press, p.2.
  7. ↑ Christgau, Robert. (2004), «A Counter in Search of a Culture». Any Old Way You Choose It, Cooper Square Press, p.4.
  8. ↑ Christgau, Robert. (27 березня 2009), «Poptastic bye-bye [Архівовано 7 квітня 2011 у Wayback Machine.]». ARTicles. Процитовано 17 жовтня 2013.
  9. ↑ Blender, Червень 2008, p. 16
  10. ↑ а б в г O'Dair, Barbara (9 травня 2001). A conversation with Robert Christgau. Salon. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 17 жовтня 2013.
  11. ↑ Rubio, Steven (July 2002). Online exchange with Robert Christgau. Rockcritics Archives. rockcritics.com.
  12. ↑ Christgau, Robert (22 грудня 1980). John Lennon, 1940-1980. Robert Christgau: Dean of American Rock Critics. Процитовано 17 жовтня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Крістгау&oldid=36759007