HMS Urge (N17)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HMS Urge)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Ардж»
HMS Urge (N17)
Британський ПЧ «Ардж». 1941
Верф Велика Британія Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернесс
Під прапором Велика Британія Велика Британія
Належність Військово-морські сили Великої Британії Королівський ВМФ Великої Британії
Порт приписки Гібралтар, Валлетта
Замовлення 4 вересня 1939
Закладений 30 жовтня 1939
Спуск на воду 19 серпня 1940
Введений до складу флоту 12 грудня 1940
На службі 1940—1942
Загибель після 29 квітня 1942 року підірвався на міні неподалік від Великої гавані
Сучасний статус затоплений
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва на Середземному морі
* Мальтійські конвої
** Операція «Сабстанс»
Нагороди 2 бойових відзнаки[Прим. 1]
Проєкт
Тип ПЧ малий торпедний ДПЧ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 11,25 вузлів (20,8 км/год)
Швидкість (підводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна)
Робоча глибина занурення 61 м
Гранична глибина занурення 70 м
Дальність плавання 4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна)
70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна)
Екіпаж 31 офіцер та матрос
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 58,22 м
Ширина корпусу найб. 4,9 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,62 м
Водотоннажність надводна 540—630 т
Силова установка
дизель-електрична; 2 × дизельних двигуни Paxman Ricardo
2 × електродвигуни
Гвинти 2
Потужність 2 500 к.с. (дизель)
1 450 к.с. (електродвигун)
Озброєння
Артилерія 1 × 76-мм гармата QF 3-inch 20 cwt
Торпедно-
мінне озброєння
6 × 533-мм торпедних апаратів
8-10 торпед
Історія служби
У складі 10-та флотилія ПЧ
Командувачі Lt. Едвард Філіп Томкінсон, Lt. Комптон Патрик Норман, Lt. Джон Мартін
Операції 20 походів
HMS Urge (N17). Карта розташування: Середземне море
«Ардж»
«Ардж»
Район загибелі «Ардж»

«Ардж» (англ. HMS Urge (N17) — британський дизель-електричний малий підводний човен типу «U», друга серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії у роки Другої світової війни.

«Ардж» був закладений 30 жовтня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернесс. 19 серпня 1940 року він був спущений на воду, а 12 грудня 1940 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.

Історія

[ред. | ред. код]

«Ардж» мав інтенсивну кар'єру з 20 патрулів, яка тривала трохи більше року до загибелі підводного човна. Напередодні переводу для дій у Середземному морі, у квітні 1941 року, «Ардж» потопив 10 750-тонний італійський танкер Franco Martelli в Біскайській затоці під час проходження з Великої Британії на Гібралтар. Британський човен також торпедував і пошкодив італійське торгове судно Aquitania, яке ледве повернулося в порт із залитими палубами. Він також потопив італійське торгове судно «Марігола», яке вже було пошкоджено після торпедування літаками 24 вересня 1941 року. Потім 14 грудня «Ардж» торпедував і пошкодив італійський лінкор «Вітторіо Венето» під час операцій Першої битви у затоці Сидра. Під час тієї ж атаки італійський лінійний корабель «Літторіо» ледь уникнув торпед «Арджа».

1 квітня 1942 року «Ардж» торпедував і потопив італійський крейсер «Джованні делле Банде Нере». Атаку провів лейтенант-командор Томкінсон з відстані 5000 ярдів, і від удару двох торпед італійський військовий корабель розламався на дві частини та швидко затонув.

У липні 1941 року човен брав участь у забезпеченні операції «Сабстанс» з прикриття мальтійського конвою[Прим. 2].

«Ардж» був одним з перших британських підводних човнів, який висадив командос на каное (або складному каяку), і з човна було здійснено кілька успішних рейдів британські командос. Ці рейди були спрямовані на об'єкти ворожої інфраструктури, такі як залізниці та опробування новаторських методів, які використовувалися в подальшій роботі Спеціальної човнової служби. Однак спеціальні операції були небезпечними, і в жовтні 1941 року член екіпажу «Арджа» (сублейтенант Брайан Ллойд) загинув від ворожого вогню, коли намагався врятувати агента союзників з берега.

У міру посилення облоги Мальти бомбардування британської бази 10-ї флотилії підводних човнів призвело до важкого рішення вивести свої субмарини з Мальти, щоб створити нову базу для операцій в Александрії в Єгипті. 27 квітня 1942 року «Ардж» відплив до Александрії з 32 членами екіпажу, 11 морськими пасажирами та військовим кореспондентом на борту. 6 травня 1942 року човен не прибув до Александрії. До виявлення його уламків у 2019 році остаточна доля «Арджа» не була повністю визначеною. Як з'ясували дослідники, британський човен підірвався на міні, коли ще був на поверхні, невдовзі після виходу з Великої Гавані. Вибух був сильним, і ніс підводного човна відірвало (можливо, після удару об морське дно), коли підводний човен раптово затонув, і ніхто на борту не вижив. Серед загиблих був військовий кореспондент Бернард Грей.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. 2 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за Мальтійські конвої (1941), за битву в Середземному морі (1941-1942)
  2. Підводні човни, що забезпечували прикриття проходження конвою до обложеної Мальти: «Юнік», «Олімпус», «Апхолдер», «Апрайт», «Ардж», «Атмост», P32, O 21
Джерела

Посилання

[ред. | ред. код]
  • HMS Urge (N 17). на uboat.net. (англ.)
  • HMS URGE - U-class Submarine. на naval-history.net. (англ.)
  • Untiring to Urge(англ.)
  • WW2 submarine Urge found off Malta(англ.)
  • HMS Urge (N-17) [+1942](англ.)

Література

[ред. | ред. код]