Перейти до вмісту

Хорватська демократична співдружність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хорватська демократична співдружність

Hrvatska demokratska zajednica
Країна Хорватія
Голова партіїАндрей Пленкович
ЗасновникФраньо Туджман
Дата заснування17 червня 1989
Штаб-квартираЗагреб, Площа жертв фашизму, 4
ІдеологіяНинішня:
Консерватизм,
Християнська демократія
Історична:
Хорватський націоналізм
Союзники та блокиСоціал-ліберальна партія
Кількість членів 208 277[1] (2016)
Офіційний сайтhdz.hr

Хорватська демократична співдружність, Хорватський демократичний союз, скорочено ХДС (хорв. Hrvatska demokratska zajednica, HDZ) — хорватська парламентська правоцентристська політична партія консервативного та християнсько-демократичного спрямування. Асоційований член Європейської народної партії. На світовому рівні представлена в Центристському демократичному інтернаціоналі та Міжнародному демократичному союзі. Нинішній голова партії — Андрей Пленкович. Раніше партією керував колишній силовик в уряді Хорватії Томіслав Карамарко.

Історія і сьогодення

[ред. | ред. код]

Партію засновано 17 червня 1989 р., а офіційно зареєстровано як політичну партію 5 лютого 1990 р. ХДС на чолі з її засновником, доктором Франьо Туджманом, пізніше першим Президентом Хорватії, перемогла на перших багатопартійних виборах до хорватського парламенту, що відбулися в 1990 році в час розпаду СФРЮ.

Відтоді це одна з найсильніших політичних партій Хорватії. ХДС була при владі від перших багатопартійних виборів 1990 р. до парламентських виборів у 2000 р., коли програла вибори на користь коаліції з шістьох партій.

На хорватських парламентських виборах у 2003 році партія знову перемагає і урядує в коаліції з дрібнішими партіями та національними меншинами. Прем'єр-міністром стає д-р Іво Санадер, який призначається на другий строк повноважень голови уряду, після того, як ХДС виграє парламентські вибори 2007 року, сформувавши коаліцію з Хорватською селянською партією, Соціал-ліберальною партією, Хорватською партією пенсіонерів та меншинами.

ХДС разом зі своїми партнерами по коаліції ХСП і ХСЛП на місцевих і регіональних виборах у Хорватії в 2009 р. здобула владу в 13 хорватських округах і 69 містах. ХДС у 2010 році мала десять жупанів, і ще три — її партнер ХСП [2] Тоді ж ХДС мала своїх міських голів у 57 хорватських містах і голів громад у 232 муніципалітетах Хорватії. [3] ХДС з партнерами має більшість у радах 14 жупаній.

За результатами хорватських парламентських виборів, які відбулися в грудні 2011 року, ХДС перейшла в опозицію після 8 років, проведених при владі. На цих виборах ХДС здобула найменшу кількість голосів із моменту свого заснування (за неї проголосувало лише 563 215 виборців).

20 травня 2012 ХДС провела вибори голови партії, переможцем на яких на день пізніше став Томіслав Карамарко,[4] таким чином змінивши Косор на посту лідера парламентської опозиції Хорватії. Карамарко оголосив, що він поновить зв'язки з хорватською діаспорою.[4]

Ще раніше Карамарко оголосив, що після завершення процесу детуджманізації в ХДС він повернеться до політики Франьо Туджмана. Він також заявив, що не буде основувати свою політику на доктринах Анте Павелича або Йосипа Броз Тіто, позаяк вони обидва представляли тоталітарні режими.[5]

1 липня 2013 ХДС отримав статус повноправного члена Європейської народної партії.[6] 11 березня 2014 року ХДС та Іво Санадер були визнані винними в корупції.[7]

Із 21 червня 2016 року партію очолив Андрей Пленкович.

Голови партії

[ред. | ред. код]
  1. Франьо Туджман (17 червня 1989 — 10 грудня 1999)
  2. Виконувач обов'язків Владимир Шекс (5 січня 2000 — 29 квітня 2000, обраний на Головному комітеті ХДС виконувачем обов'язків)
  3. Іво Санадер (29 квітня 2000 — 4 липня 2009)
  4. Ядранка Косор (4 липня 2009 року — 21 травня 2012)
  5. Томіслав Карамарко (21 травня 2012 — 21 червня 2016)
  6. Андрей Пленкович (21 червня 2016 — донині)

Центральні партійні органи

[ред. | ред. код]
  1. Загальні збори ХДС
  2. Президія ХДС
  3. Національна рада ХДС
  4. ЦК ХДС
  5. Клуб депутатів від ХДС до хорватського парламенту
  6. Почесний Високий Суд ХДС
  7. Наглядовий комітет ХДС

Кандидати в президенти

[ред. | ред. код]

Голови хорватського уряду від ХДС

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [vijesti (хор.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 17 серпня 2016. vijesti (хор.)]
  2. ↑ HDZ: Dobro smo prošli, ali Šuice su se zasitili. Архів оригіналу за 7 червня 2009. Процитовано 7 квітня 2011.
  3. ↑ Nerazvijena mjesta i sela biraju HDZ, urbani glasači vjerni SDP-u. Архів оригіналу за 5 червня 2009. Процитовано 7 квітня 2011. [Архівовано 2009-06-05 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б Grubišić, petar; Ivanković, Davor; Balija, Petra; Kožul, Dijana; Capar Luka (21 травня 2012). 'Prošlo je vrijeme komocije i eksperimentiranja s Hrvatskom'. Večernji list (хорватською) . Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  5. ↑ Opačak-Klobučar, Tamara (8 травня 2012). Karamarko: Ni za Pavelića ni za Tita, moramo se vratiti Tuđmanu. Večernji list (хорватською) . Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  6. ↑ Croatia’s EU accession brings stability to the region; HDZ becomes full member party of the EPP. 1 липня 2013. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
  7. ↑ Former Croatia PM Ivo Sanader convicted of corruption. 11 березня 2014. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 17 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хорватська_демократична_співдружність&oldid=43930182