Радіоелектронна апаратура
Радіоелектро́нний за́сіб (РЕЗ) — технічний засіб, призначений для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами (визначення терміна в Законі України «Про радіочастотний ресурс України»[1]).
Радіоелектро́нна апарату́ра (скорочено — РЕА) — технічні засоби, що створені на принципах електроніки та радіотехніки та призначені для передавання, приймання, перетворення та обробки інформації з використанням електромагнітної енергії.
Радіоелектронну апаратуру поділяють за такими ознаками:
- За галуззю застосування (наприклад, медична, зв'язку, космічна, військова, побутова та інша).
- За типом каналу передачі інформації — гідроакустична, оптоелектронна, радіотехнічна, інфрачервона тощо.
- За призначенням — діагностична, дистанційного керування, слідкування, розвідувальна та інша.
- За застосуванням:
- наземна: стаціонарна, пересувна, переносна;
- морська: для суден, для військових кораблів, буйкова;
- бортова: літакова, вертолітна, ракетна, космічна;
- За способом використання — мобільна, стаціонарна, корабельна, космічна, підводна та інша.
- За частотним діапазоном — низькочастотна, високочастотна, надвисокочастотна.
- За можливістю відновлення — відновлювальна, невідновлювальна.
Закон України «Про радіочастотний ресурс України» визначає термін радіоелектронний засіб спеціального призначення як радіоелектронний засіб, призначений для здійснення діяльності спеціальних користувачів відповідно до їх функціональних обов'язків[1].
До спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу в Україні віднесені підрозділи і організації:
- Міністерства оборони України,
- Служби безпеки України,
- Служби зовнішньої розвідки України,
- Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України,
- Міністерства внутрішніх справ України,
- Міністерства з надзвичайних ситуацій України та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,
- Адміністрації Державної прикордонної служби України,
- Управління державної охорони України,
- Державного департаменту з питань виконання покарань,
- Державної податкової адміністрації України (у частині застосування радіоелектронних засобів податковою міліцією), якщо їх діяльність пов'язана з використанням радіоелектронних засобів виключно для виконання функціональних обов'язків і за умови їх фінансування виключно за рахунок Державного бюджету України,
- центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в частині застосування радіоелектронних засобів об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України та забезпечення польотів і в частині застосування радіоелектронних засобів Державною спеціальною службою транспорту.
Загальні користувачі радіочастотного ресурсу України поділяються на такі групи:
- суб'єкти господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг, за винятком розповсюдження телерадіопрограм;
- суб'єкти господарювання, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних засобів;
- технологічні користувачі і радіоаматори — юридичні чи фізичні особи, які користуються радіочастотним ресурсом України без надання телекомунікаційних послуг.
Життєвий цикл РЕА складається з трьох циклів.
- науково-дослідна робота зі створення нової радіоапаратури;
- дослідно-конструкторська робота;
- конструкторська підготовка виробництва;
- технологічна підготовка виробництва;
- організаційна підготовка виробництва;
- відпрацювання в дослідному виробництві;
- освоєння в серійному виробництві;
- реалізації РЕА.
Експлуатація РЕА з моменту початку використання, обслуговування (при необхідності) до моменту утилізації.
- Основи надійності радіоелектронних пристроїв: Навч. посіб. для студ. радіотехн. спец. вузів України / Л. А. Недоступ, М. Д. Кіселичник, Ю. Я. Бобало; Держ. ун-т «Львів. політехніка». — Л., 1998. — 219 c. — Бібліогр.: 24 назв.
- Якість, надійність радіоелектронної апаратури. Елементи теорії і методи забезпечення: монографія / Ю. Я. Бобало, Л. А. Недоступ, М. Д. Кіселичник ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка» ; за ред. Л. А. Недоступа. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 192, [4] с. : іл. — Бібліогр.: с. 190—192 (52 назви). — ISBN 978-617-607-481-6
 |
|
Це незавершена стаття пов'язана з радіо. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |