Полова
Поло́ва — відходи при обмолочуванні й очищуванні (провіюванні) зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур[1], що складаються з колоскових лусок, квіткових плівок, остюків та ін.
Слово «полова» походить від прасл. *pelva, спорідненого з *pelvelъ («бур'ян», «плевел») і *pelti («полоти»)[2].
Полова утворюється при обмолочуванні колосся і відділяється від зерна віянням, що може здійснюватися вручну, віялкою, складною (обладнаною віялками) молотаркою або зернозбиральним комбайном.
Для зберігання полови будували пелевні («половні», «пелевники», «половники») — прибудови до стодол або окремі споруди. Полову могли також зберігати в стодолах (які в деяких місцевостях також звалися пелевнями). Засіки для полови називалися половниками[3].
Полова використовується як корм для тварин. При цьому застосовується метод термічної або механічної переробки полови. Разом з соломою полова називається токовими кормами[4]. Необроблена полова в жуйних тварин може спричинити засмічення книжки (що призводить до смерті), тому її піддають термічній обробці — пропарюванню. Для цього пересипану пошарово висівками або макухою в особливих чанах полову заливають окропом. Застосовується також силосування, іноді разом із соковитими кормами.
Полова використовується як наповнювач при виготовленні саманної цегли, а також (разом з соломою) — як добриво для поповнення вмісту органічної речовини в ґрунті.
Оскільки полова є відходом при обробці зерна, слово «полова» можуть вживати в переносному значенні, коли йдеться про щось непотрібне, погане, нікудишнє, нікчемне.
У Євангелії від Матвія (3:12) правидників та грішників порівнюють з пшеницею та половою, Бога — з господарем току, який провіюватиме пшеницю. Іван Хреститель каже фарисеям і садукеям наступне:
|
У Псалмі (1:4) грішників теж порівнюють з половою:
|
У Псалмі (35:5) перемогу над супротивниками порівнюють з розпорошенням полови на вітрі:
|
У Книзі пророка Ісаї (17:13) втечу ворогів порівнюють з розпорошенням полови на вітрі:
|
- Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
- Слово — не полова, язик — не помело.
- Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
- Слова — полова, а праця — диво.
- Мудрої книги мова — не полова.
- Старого горобця на полові не обдуриш.
- Полову їсть, а фасону не втрачає (не теря).
- З дурнем вести розмову — що віять полову.
- ↑ Новий словник української мови. Тт. 1-4 — К.: «Аконіт», 1998.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ Половник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Токовий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Полова // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1423. — 1000 екз.