Ітигілов Олександр Атайович

Олександр Атайович Ітигілов
Александр Атаевич Итыгилов
Зображення
Дата народження	6 серпня 1944(1944-08-06)
Місце народження	с. Петропавлівка, Бурятська АРСР, РРФСР, СРСР
Дата смерті	25 червня 1990(1990-06-25) (45 років)
Місце смерті	Київ, УРСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1967)
Професія	кінооператор, кінорежисер
Заклад	Білорусьфільм і Кіностудія ім. О. Довженка
Нагороди
IMDb	ID 0411850

Олекса́ндр Ата́йович Ітигі́лов (6 серпня 1944, с. Петропавлівка, Бурятська АРСР, РРФСР, СРСР — 25 червня 1990, Київ, УРСР, СРСР) — радянський і український кінооператор, кінорежисер, сценарист. Лауреат премії імені Ленінського комсомолу (1974). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988).

Біографічні відомості

Місце поховання Олександра Ітигілова

Народився 1944 року в селі Петропавловці Бурятської АРСР в родині службовців. В 1967 році закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, в 1978 році — Вищі режисерські курси (майстерня Гліба Панфілова).

Працював на кіностудії «Білорусьфільм», в 1967–1969 роках — на Пермському телебаченні, в 1970–1990 роках — оператором і режисером Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка.

Жив у Києві. Помер 25 червня 1990 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Сім'я:

• Дружина: Матешко Ольга Миколаївна — українська актриса. Заслужена артистка УРСР (1978).
• Син: Ітигілов Олександр Олександрович (нар. 24.09.1974) — кінорежисер, актор, сценарист.

Фільмографія

Оператор

• «Іду до тебе…» (1971)
• «Як гартувалась сталь» (1973, т/ф, 6 с, Премія Ленінського комсомолу, 1974, Головний приз і Приз ЦК ЛКСМ Грузії VI Всесоюзного фестивалю телефільмів, Тбілісі, 1975, Приз телебачення НДР «Золота лаврова гілка», 1974)
• «Каштанка» (1975, т/ф, реж. Р. Балаян)
• «Театр невідомого актора» (1976)
• «Продається ведмежа шкура» (1980, т/ф, у співавт. з Е. Тімліним)
• «Це ми, Господи!..» (1990, т/ф, у співавт. з С. Рябцем)

Режисер-постановник

• «Зустріч» (1980, к/м, з кіноальманаху «Молодість». Випуск 3-й) — картина удостоєна Головного призу МКФ короткометражних фільмів у Ліллі—80.
• «Продається ведмежа шкура» (1980, т/ф, також автор сценарію)
• «Побачення» (1982)
• «Якщо можеш, прости...» (1984)
• «Звинувачується весілля» (1986)
• «Смиренний цвинтар» (1989, за повістю С. Каледіна. На кінофестивалі акторів радянського кіно «Сузір'я» (Тверь, Росія, 1990) — приз В. Гостюхіну «За найкращу чоловічу роль»)
• «Це ми, Господи!..» (1990, за повістю К. Воробйова, т/ф. Також співавт. сценар. з В. Залотухою)

Посилання

• Олександр Ітигілов на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія (kino-teatr.ru) [Архівовано 13 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 67;
• Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 162;
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 66—67;
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 278;
• Кинословарь. — Т. 1. — СПб., 2001. — С. 463-464.