Немезида (грецька міфологія)
| Немезида дав.-гр. Νέμεσις | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька релігія |
| Покровитель для | покарання |
| Батько | Ереб[1][2] або Океан[3] |
| Мати | Нікс[4][5] або Тетія |
| Діти | Тельхіни і Єлена Троянська |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Немезида[6], або Немезі́да (грец. Νέμεσις) — богиня людської долі, покровителька суспільного порядку, уособлення кари богів у давньогрецькій міфології. Римляни називали її також Інвідія чи Рівалітас.
Атрибутами Немезиди були яблунева гілка, батіг, меч або терези[7], а також колесо[8]. У переносному значенні Немезида — кара, відплата.
У ранніх описах Немезида була уособленням почуття страху чи сорому за порушення закону[9]. В пізніших джерелах вона виступає богинею-заступницею справедливості, котра забирає у людей те, чого в них забагато, та додає те, чого бракує[10].
Немезида наглядала за богинею удачі Тіхе, здатною непередбачувано давати людям як блага, так і злигодні. Якщо Тіхе проявляла до когось прихильність, а ця людина не віддячувала жертвами чи не допомагала бідним, Немезида карала їх[8].
Ця богиня вважалася донькою Нікс, яку та народила без батька[11], або від Ереба[12] чи Океана[13]. У втраченій поемі «Кіпрії» її батьком називався Зевс[14].
Немезида згадується у зв'язку з народженням Єлени Троянської. Зевс, запалившись пристрастю до Немезиди, став переслідувати її, а та тікала, перетворюючись на різних тварин, останньою з яких була гуска. Зрештою Зевсу вдалося наздогнати Немезиду, перетворившись на лебедя, та зґвалтувати її. Немезида помстилася, знісши яйце[15]. Потім це яйце знайшла Леда — дружина спартанського царя Тіндарея, та сховала у скриню. З яйця з'явилася Єлена, котра стала приводом до Троянської війни[16].
За іншим міфом, Зевс обманув Немезиду, перетворившись на лебедя, котрого переслідував орел. Немезида прихистила лебедя в себе, а той зґвалтував її. Знесене Немезидою яйце Гермес потім закинув у лоно Леди. Зевс увіковічнив свою хитрість, помістивши лебедя та орла на небо як сузір'я[17].
Ще один варіант міфу стверджує, що Немезида — це сама Леда, що отримала нове ім'я, коли була піднесена в ранг божества[18].
Крім Єлени, Немезида народила від бога підземного світу Тартара тельхінів — божеств морських глибин[19].
Роберт Грейвс вважав, що первісно Немезида була богинею Місяця, що під час розігрування міфу в ритуалі на день сонцестояння наздоганяла царя-жерця, котрий перевтілювався в різних тварин, і з'їдала його[20]. Ритуал був щорічним і оскільки завершувався смертю жерця, Немезида стала уособлювати неминуче лихо. Звідси також її атрибут — колесо, що символізувало повним оборотом настання нового жертвопринесення. Батіг імовірно використовувався в ритуальних бичуваннях, метою яких було забезпечити гарний врожай. Яблунева гілка слугувала пропуском померлого царя-жерця в Елісій[21].
З настанням патріархату персонажі помінялися ролями і тепер Зевс у подобі царя-жерця переслідував Немезиду. Єлена та Селена, як вважав Грейвс, були іншими назвами тієї самої богині[20].
Епізод зі знесенням Немезидою яйця та його віднайденням Ледою може відображати великодній ритуал друїдів з пошуками фарбованого яйця. Варіант, де Гермес закидає яйце Леді в лоно можливо виник від зображення Леди/Лето при пологах, коли вона народжувала Аполлона[20].
Обман Зевсом Немезиди відображає прихід еллінів у міста критян і пеласгів. Спершу елліни поділяли місцевий культ богині Місяця та забезпечували її жриць консортами, але врешті позбавили їх головування[20].
Богинею божественної кари Немезида напевне (принаймні як вказує Павсаній) стала після завоювання Рамнунта персами. Оскільки перси слідом зазнали поразки свого флоту біля острова Саламін і були змушені відступити, греки використали завезений ворогами для спорудження тріумфального монумента мармур, щоб створити статую шанованої в місті Немезиди[22]. Грейвс виводив походження функції месниці також із того, що Немезида мала епітет Адрастея («невідворотна»), як називали і названу матір Зевса, німфу ясена. Німфи ясена разом з ериніями народилися з крові Урана, убитого його сином Кроносом, і виховавши Зевса, Адрастея помстилася Кроносу[21].
- Фортуна — римська богиня щастя, удачі.
- Еринії — богині помсти.
- 128 Немезида — астероїд, названий на честь богині.
- Немезида — гіпотетична зоря.
- ↑ Mythographus H. (unspecified title)
- ↑ Цицерон (unspecified title)
- ↑ Павсаній (unspecified title)
- ↑ Гесіод 223 // Θεογονία — 0700.
- ↑ Любкер Ф. Nemesis // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 912.
- ↑ Немезида. Електронна версія «Великої української енциклопедії». Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво».
- ↑ NEMESIS - Greek Goddess of Retribution & Indignation. www.theoi.com. Процитовано 11 жовтня 2021.
- ↑ а б Піндар. Олімпійські оди XII.1-2; Геродот I.34 і III.40; Аполлоній Родоський IV. 1042—1043; Софокл. Філоктет 512.
- ↑ Гесіод. Теогонія 223, Походження богів 183
- ↑ Геродот i. 34, iii. 40; Піндар, Олімпійці viii. та далі, Піфійські оди. x. 67
- ↑ Гесіод. Теогонія 223, Павсаній 7.5.3
- ↑ Гігін. Оповіді. Доповнення
- ↑ Цец. До Лікофрона. 88; Павсаній i. 33. § 3, vii. 5. § 1
- ↑ Кіпрії, фрагмент 8
- ↑ Павсаній I.33.3; Кіпрії цитовані Атенеєм с. 334 b; Аполлодор III.10.7.
- ↑ 1 Гомер. Кіпрія. Цит. за: Атеней с. 334; Аполлодор III.10.7; Сапфо. Фр. 105; Павсаній I.33.7.
- ↑ Гігін. Поетична астрономія II.8.
- ↑ Лактанцій 1.21; Гігін. Міфи 77.
- ↑ Вакхілідський фрагмент 52
- ↑ а б в г Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 162—164.
- ↑ а б Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 90—92.
- ↑ Павсаній. Опис Еллади 1.33.2-3
- Немезіда // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1119. — 1000 екз.