Перейти до вмісту

Циліарний м'яз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Війковий м'яз)
1 — Склера. 2 — Судинна оболонка. 3 — Шлеммів канал. 4 — Корінь райдужки. 5 — Рогівка. 6 — Райдужка. 7 — Зіниця. 8 — Передня камера ока. 9 — Задня камера ока. 10 — Війчасте тіло. 11 — Кришталик. 12 — Скловидне тіло. 13 — Сітківка. 14 — Зоровий нерв. 15 — Зонулярні волокна.
Сагітальний переріз верхньої частини очного яблука

Циліарний м'яз, або війчастий м'яз, війковий м'яз, акомодаційний м'яз (лат. musculus ciliaris) — внутрішній парний м'яз ока, м'яз, що забезпечує акомодацію, містить гладкі м'язові волокна.

Будова

[ред. | ред. код]

Циліарний м'яз має кільцевидну форму й становить основну частину циліарного тіла. Розташований навколо кришталика.

У товщі м'яза розрізняють 3 типи гладком'язових волокон:

  • Меридіональні волокна (м'яз Брюке) прилягають безпосередньо до склери і кріпляться до внутрішньої частини лімба, частково вплітаються в трабекулярну сітку. При скороченні м'яза Брюке відбувається переміщення циліарного м'язу вперед. М'яз Брюке бере участь в фокусуванні на далеких предметах, його діяльність необхідна для процесу дезакомодації. Дезакомодація забезпечує проєкцію чіткого зображення на сітківку при переміщенні в просторі, їзді, поворотах голови та ін. Не має такого великого значення як м'яз Мюллера. Крім того, скорочення і розслаблення меридіональних волокон викликає збільшення і зменшення розмірів пор трабекулярної сітки, а відповідно і змінюєть швидкість відтоку водянистої вологи в шлеммів канал.
  • Радіальні волокна (м'яз Іванова) відходять від склеральної шпори в сторону циліарних відростків. Як і м'яз Брюке забезпечує дезакомодацію.
  • Циркулярні волокна (м'яз Мюллера) розташовані у внутрішній частині циліарного м'яза. При їх скороченні звужується внутрішній простір, натяг волокон циннової зв'язки послаблюється і еластичний кришталик набуває більш сферичної форми. Зміна кривизни кришталика призводить до зміни його оптичної сили і переміщення фокусу на близькі предмети. Таким чином здійснюється процес акомодації.

Процес акомодації — це складний процес, що забезпечується скороченням всіх трьох вищеназваних видів волокон.

В місця прикріплення до склери війчастий м'яз сильно стоншується.

Іннервація

[ред. | ред. код]

Радіальні і циркулярні волокна отримують парасимпатичну іннервацію в складі коротких циліарних гілок (nn.ciliaris breves) від циліарного вузла. Парасимпатичні волокна беруть початок від додаткового ядра окорухового нерва (nucleus oculomotorius accessories) і в складі корінця окорухового нерву (radix oculomotoria, окоруховий нерв, ІІІ пара черепно-мозкових нервів) вступають в циліарний вузол.

Меридіальні волокна отримують симпатичну іннервацію від внутрішнього сонного сплетення, яке розташоване навколо внутрішньої сонної артерії.

Чутлива іннервація забезпечується циліарним сплетенням, що утворюється з довгих і коротких гілок циліарного нерва, які направляються в центральну нервову систему в складі трійчастого нерва (V пара черепно-мозкових нервів).

Медичне значення

[ред. | ред. код]

Пошкодження циліарного м'яза призводить до паралічу акомодації (циклоплегія). Тривале напруження акомодації (напр. тривале читання чи висока нескорегована далекозорість) призводить до судомного скорочення циліарного м'яза (спазм акомодації).

Ослаблення акомодаційної здатності з віком (пресбіопія) пов'язана не з втратою функціональної здатності м'яза, а зі зниженням власної еластичності кришталика.

Відкрито- і закрито-кутову глаукому можна лікувати агоністами мускаринових рецепторів (напр. пілокарпіном), який викликає міоз, скорочення циліарного м'яза і збільшення пор трабекулярної сітки, полегшення дренажу водянистої вологи в шлеммів канал і врешті зниження внутрішньоочного тиску.

Кровопостачання

[ред. | ред. код]

Кровопостачання м'яза здійснюється з чотирьох передніх циліарних артерій. Вони є гілками очної артерії. Венозний відтік здійснюється через передні циліарні вени.

Література

[ред. | ред. код]
  • Синельников Р. Д., Синельников Я. Р. Атлас анатомии человека в 4 томах. Т.3. — М.: Медицина, 1996. — ISBN 5-225-02723-7