Білгорайський повіт
| Білгорайський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat biłgorajski | |||||||||||
 | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Люблінське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Білгорай | ||||||||||
| Населення: | 103 759 (2008[1]) | ||||||||||
| Площа: | 1681,1 | ||||||||||
| Густота: | 62 | ||||||||||
| Урбанізація: | 32,79 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | LBL | ||||||||||
| TERYT: 3.06.08.02.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Білгорайський (Білґорайський) повіт (пол. powiat biłgorajski) — один з 20 земських повітів Люблінського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.
Повіт розташований у південній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Білгорай. Станом на 1.01.2008 населення становить 103 759 осіб, площа 1681,1 км².
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 104 501 | 100 | 52 872 | 50,6 | 51 629 | 49,4 |
| Міста | 34 353 | 100 | 17 668 | 51,4 | 16 685 | 48,6 |
| Села | 70 148 | 100 | 35 204 | 50,2 | 34 944 | 49,8 |
Новопосталою польською владою у листопаді 1918 р. відтворений колишній Білгорайський повіт Люблінської губернії у межах до 1912 р. (до приєднання територій з переважним українським населенням до новоутвореної Холмської губернії). 14 серпня 1919 року повіт включений до новоутвореного Люблінського воєводства.
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року населення повіту становило 91 016 осіб (43 451 чоловіки та 47 565 жінок), налічувалося 16 162 будинків. Розподіл за релігією: 65 889 римо-католиків (72,39 %), 15 883 православних (17,45 %), 9056 юдеїв (9,95 %), 177 греко-католиків (0,19 %), 10 євангельських християн та 1 нерелігійний. Розподіл за національністю: 70 534 поляків (77,50 %), 12 621 українців (13,87 %), 7810 євреїв (8,58 %), 51 особа інших національностей (0,06 %)[2].
1 січня 1923 р. до повіту приєднані гміни (волості) Фрамполь і Горай, які були вилучені з Замойського повіту.[3]
1 квітня 1923 р. з повіту вилучена гміна (волость) Майдан Сопітський (за винятком сіл Довгий Кут, Гамерня, Ізбиці, Сідлиська і Станіславів, які залишені в повіті і включені до гміни Олександрів), яка була приєднана до Томашівського повіту.[4]
1 квітня 1927 р. з гміни Сіль село Марголі передане до гміни Олександрів, а села Бродаки, Корчів, Округле і Смольське — до гміни Пуща Сільська[5], з якої вилучені села Бояри і Рожнівка з фільварком Рожнівка та включені до міста Білгорай[6].
1 квітня 1930 р. ліквідована ґміна Горай, а її територія приєднана до ґміни Фрамполь, з якої вилучені 37,4 га лісу і включені до ґміни Пуща Сільська[7], а через 9 років рішенням міністра внутрішніх справ 11 липня 1939 р. ця ліквідація відмінена[8].
Відповідно до договору про радянсько-польський кордон 1945 року, Білгорайський повіт, як і вся Холмщина, залишився у складі Польщі[9]. 9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[10]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Білгорайського повіту було депортовано 16 523 осіб (з 18 034 взятих на облік до виселення)[11].
Втім, як пізніше з'ясувалося деяким українцям вдалося уникнути переселення, тому в 1947 році польська комуністична влада почала готувати вже нову депортацію, відому як операція «Вісла»[12]. За польськими підрахунками станом на 1 серпня 1947 року в повіті налічувалося 2130 українців (926 родин), які підлягали виселенню в північно-західні воєводства[12].
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. VIII. Tablica wojewódzka. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 września 1922 r. o włączeniu gmin Frampol i Gorej do powiatu biłgorajskiego. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 marca 1923 r. o włączeniu części gminy Majdan-Sopocki do powiatu tomaszewskiego. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 10 marca 1927 r. o zmianie granic gmin wiejskich Sól, Aleksandrów i Puszcza Solska w powiecie biłgorajskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 1 kwietnia 1927 r. o rozszerzeniu granic miasta Biłgoraja w powiecie biłgorajskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Goraj i o zmianie granic gmin wiejskich Frampol i Puszcza Polska w powiecie biłgorajskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 11 lipca 1939 r. o cofnięciu zniesienia gminy wiejskiej Goraj w powiecie biłgorajskim, województwie lubelskim. Dz.U. 1939 nr 66 poz. 449 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. М. Західні Українські Землі в межах Польщі 1920-1939 / Володимир Кубійович; Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т. — Чикаго; Нью-Йорк : Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т, 1963. — С. 28.
- ↑ Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
- ↑ Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
- ↑ а б Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 174. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
