Кисельов Євген Олексійович[ред. | ред. код]
Кисельов Євген Олексійович рос. Евгений Алексеевич Киселёв | |
---|---|
рос. Евгений Алексеевич Киселёв | |
Народився | 15 червня 1956[1] (68 років) Москва, СРСР |
Країна | СРСР Росія |
Національність | росіянин |
Діяльність | журналіст, телеведучий, радіоведучий, редактор |
Alma mater | Інститут країн Азії та Африки (1979) |
Знання мов | російська і перська |
Заклад | Державний комітет СРСР з телебачення та радіомовлення, 1-й канал Останкіно, НТВ, ТВ-6d, TVS[d], Московские новости, Ехо Москви, RTVi, ТВі, Інтер, NewsOne, Прямий, Radio NV, Україна 24 і Белсат |
Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989 |
Членство | Академія російського телебаченняd |
Посада | генеральний директор[d] |
Військове звання | капітан |
Партія | КПРС |
Батько | Кисельов Олексій Олександровичd |
У шлюбі з | Марія Шахова |
Діти | Олексій |
Нагороди | |
IMDb | ID 2612466 |
|
Євге́н Олексі́йович Кісєльо́в (рос. Евгений Алексеевич Киселёв; нар. 15 червня 1956, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський, російський і український журналіст, медіаменеджер, політичний оглядач та блогер. Ведучий телеканалів «Інтер», «Прямий», «Україна 24» тощо.
У 1979 році з відзнакою закінчив історико-філологічний факультет Інституту країн Азії та Африки при МДУ ім. М. В. Ломоносова за спеціальністю «історик-сходознавець», з 1977 по 1978 рік проходив стажування в Ірані.
З 1979 по 1981 рік проходив строкову службу в Афганістані, де працював перекладачем у групі радянських військових радників.
З 1981 по 1984 рік викладав перську мову у Вищій школі КДБ СРСР імені Ф. Е. Дзержинського.
У 1984 році почав працювати спочатку на радіо, у Головній редакції мовлення на країни Близького та Середнього Сходу Держтелерадіо СРСР, а з 1987 року — на телебаченні, у Головній редакції інформації ЦТ (програма «Час»). Незабаром став одним із ведучих ранкових інформаційних програм («90 хвилин» — «120 хвилин»), спеціальним кореспондентом, знімав репортажі для програм «Час», «До і після півночі», «Сім днів», «Міжнародна панорама». У добу гласності став першим радянським новинарем, який представив цілу серію репортажів з Ізраїлю.
У 1991 році став одним з творців телепрограми «Вести»[ru]. У січні 1992 року відбувся дебют авторської програми «Итоги» на першому каналі РДТРК «Останкино». З 1993 року програма «Итоги» виходила на каналі НТВ, а з квітня 2001 року — на ТВ-6.
Улітку 1993 року Євгеній Кісєльов разом з Володимиром Гусинським, Ігорем Малашенком, Олегом Добродєєвим та іншими став співзасновником нової телекомпанії НТВ. Восени того ж року Кисельов стає директором каналу, віце-президентом та головою ради директорів телекомпанії НТВ. У січні 2000 року обійняв посаду генерального директора.
14 квітня 2001 року після переходу НТВ під фактичний контроль держави в особі «Газпрому» Кісєльов з більшою частиною журналістського колективу телекомпанії перейшов на канал ТВ-6, де посів крісло генерального директора телекомпанії. ТВ-6 була закрита за ухвалою Вищого арбітражного суду РФ у січні 2002 року.
З 2002 по 2003 рік Кисельов був головним редактором телеканалу ТВС, який було закрито за наказом Міністерства друку РФ у червні 2003 року.
З 2003 по 2005 рік був головним редактором тижневика «Московские новости».
З вересня 2005 по жовтень 2006 року був ведучим авторської програми «Разбор полётов» на радіо «Ехо Москви».
З грудня 2006 року був ведучим програми «Власть с Евгением Киселёвым» на радіо «Ехо Москви» і супутниковому телеканалі RTVi. Одночасно — ведучий історико-просвітницької програми «Наше всё» на «Ехо Москви».
З червня 2008 по 4 жовтня 2009 року суміщав роботу на «Ехо Москви» і RTVi з обов'язками головного редактора-консультанта телекомпанії ТВі (Україна). В останньому випуску своєї авторської підсумкової програми «Наверху» повідомивши про те, що вирішив, після довгих роздумів, залишити телеканал. Це було обумовлено, на його думку, здійсненням в той день «силової спроби» тиску на канал з боку Костянтина Кагаловського.
З 25 вересня 2009 року по грудень 2012 року вів суспільно-політичне ток-шоу «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» на телеканалі «Інтер».
З 14 лютого по 2 жовтня 2013 року був директором компанії «Національні інформаційні системи» телеканалу «Інтер» — продакшену, який виробляв всі інформаційні програми і випуски новин для телеканалу.
З 9 червня[2] по 29 вересня 2013 року[3] був ведучим програми «Подробиці тижня» на «Інтері».
З 2 жовтня 2013 року був штатним радником керуючого директора Group DF Бориса Краснянського[4] та ведучий ток-шоу «Чорне дзеркало» на телеканалі «Інтер».
15 квітня 2016 року, закінчуючи черговий випуск ток-шоу, повідомив в прямому ефірі, що залишає телеканал, щоб спробувати себе у нових проектах в незалежній політичній журналістиці.
10 червня 2016 року Євген Кисельов повідомив про порушення проти нього кримінальної справи у Російській Федерації через його висловлювання на підтримку Надії Савченко[5][6]. За його словами справа відкрита за ст. 205.2 Кримінального кодексу РФ (публічні заклики до здійснення терористичної діяльності або публічне виправдання тероризму) з максимальною мірою покарання 7 років позбавлення волі. Євген Кисельов у відкритому зверненні до Президента України Петра Порошенка закликав на державному рівні вирішити питання про надання політичного притулку російським опозиціонерам.
Із серпня 2017 року з моменту запуску українського телеканалу «Прямий» працював там ведучим інформаційних програм і ток-шоу. За словами журналіста, з телекомпанії його намагалися звільнити і на два місяці відсторонили від ефіру за відмову підтримувати Петра Порошенка на президентських виборах.[7] У серпні 2019 року ведучий заявив про звільнення із телеканалу[8]. У листопаді 2019 року журналіст запустив власний канал на Youtube. Перший випуск програми вийшов 1 листопада 2019 року[9] і з того часу Кисельов розміщує власні програми, паралельно працюючи ведучим Радіо «НВ»[10].
З вересня 2019 року був ведучим авторської програми інтерв'ю «Особистий код» на Радіо «НВ»[11].
19 січня 2020 року в ефірі інформаційного телеканалу «Україна 24» стартувала авторська аналітична програма про події в Україні та світі «Реальна політика з Євгеном Кисельовим»[12]. Проект виходив з 19 січня 2020 року по 20 лютого 2022 року.
З 11 червня по 27 серпня 2021 року[13] — ведучий підсумкової програми "Велика п`ятниця" на каналі "Україна 24".
З 10 березня по 21 липня 2022 року — ведучий інформаційного блоку телеканалу «Україна 24» у російськомовному телемарафоні «FREEДОМ».
- У 1995 році — Міжнародна премія за свободу преси[en] від Комітету захисту журналістів[be].
- У 1996 році — премія «ТЕФІ» Російської національної телевізійної академії за найкращу телевізійну аналітичну програму («Итоги»).
- У 1999 році — лауреат премії «Телегранд», яку вручають за внесок у розвиток російського телебачення і радіомовлення.
- У 2000 році — лауреат премії «ТЕФІ» за ток-шоу «Глас народа». У тому самому році нагороджений премією «Золотое перо России» Спілки журналістів РФ.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Євген Кисельов вестиме «Подробности недели» замість Олега Панюти [Архівовано 2016-06-10 у Wayback Machine.] — «Телекритика»
- ↑ Євген Кисельов більше не вестиме «Подробности недели» на «Інтері». Архів оригіналу за 11 Березня 2016. Процитовано 6 Жовтня 2013.
- ↑ Євген Кисельов призначений радником Керуючого директора Group DF Бориса Краснянського. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 6 жовтня 2013.
- ↑ Открытое письмо президенту Украины Петру Порошенко. m.nv.ua. 10 червня 2016. Архів оригіналу за 14 Червня 2016.
- ↑ На Євгена Кисельова завели справу в ФСБ за підтримку Савченко. ukranews.com. Українські новини. 10 червня 2016. Архів оригіналу за 11 Червня 2016.
- ↑ Евгений Киселев рассказал, как его отстранили от эфира на телеканале "Прямой" за отказ поддержать Порошенко на выборах. ukranews_com (рос.). 8 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 Листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Киселев уходит с “Прямого” писать книгу. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 14 Вересня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Евгений Киселев перешел на YouTube и запустил собственную программу. ukranews_com (рос.). 2 листопада 2019. Архів оригіналу за 5 Листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ telekritika (1 листопада 2019). Евгений Киселев запускает собственный YouTube-канал. Telekritika (ru-RU) . Архів оригіналу за 5 Листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Киселев, Найем, Береза. На Радио НВ стартовал новый сезон. nv.ua. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ На телеканалі "Україна 24" стартує авторська програма "Реальна політика з Євгеном Кисельовим". www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 Грудня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Річниця незалежності, Кримська платформа, ситуація в Афганістані // ВЕЛИКА П'ЯТНИЦЯ – 27 серпня (укр.), процитовано 25 жовтня 2022
- Народились 15 червня
- Народились 1956
- Уродженці Москви
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Хреста землі Марії
- Лауреати премії ТЕФІ
- Лауреати Міжнародної премії за свободу преси
- Радянські журналісти
- Українські журналісти
- Російські журналісти
- Телеведучі СРСР
- Російські телеведучі
- Українські телеведучі
- Телеведучі каналу «Інтер»
- Телеведучі телеканалу «Прямий»
- Телеведучі каналу «Україна»
- Радіоведучі XXI століття
- Радіоведучі XX століття
- Українські ютубери
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Росіяни України
- Російські емігранти до України
- Російські ліберали