Очікує на перевірку

Яценко Володимир Федосійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Яценко.
Яценко Володимир Федосійович
Народження21 квітня 1915(1915-04-21) або 21 квітня 1915(1915-04-21)[1]
Чорнобаївський район, Україна або Черкаська область, СРСР[1]
Смерть23 жовтня 2010(2010-10-23)[1][2] (95 років)
 Київ, Україна[3][2]
Національністьукраїнець
КраїнаУкраїна Україна
Жанрживопис
НавчанняХарківський мистецький технікум, Харківський художній інститут
Діяльністьхудожник, митець
Напрямокпейзаж
ВпливМ. Самокиш
ВчительСамокиш Микола Семенович[1][2], Бєсєдін Станіслав Олексійович[1], Кокель Олексій Опанасович[1], Q28099118?[1][2] і Joseph Vladimirovd[2]
Відомі учніКобиленков Михайло Васильович
ПрацівникНаціональний художній музей України[3], Харківський художній музей, Харківський художній музей[2], Харківський художній інститут[2] і Державний музей українського образотворчого мистецтва[2]
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяКПРС[1]
У шлюбі зКрижанівська Маргарита Миколаївна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Яце́нко Володи́мир Федосі́йович (нар. 21 квітня 1915, с.Савківка Черкаської області — пом. 23 жовтня 2010, Київ) — український художник, майстер пейзажу, автор мистецтвознавчих праць. Член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Чоловік художниці Маргарити Крижанівської, батько художниці Марини Яценко.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Мистецьку освіту здобув у Харківському мистецькому технікумі (1937) і Харківському художньому інституті (1942, в Самарканді[4], клас М. Самокиша). У 1944 — 1952 роках обіймав посаду директора Харківського художнього музею[5], з 1970 по 1989 — директора Державного музею українського образотворчого мистецтва в Києві.

Працював в галузі жанрового і пейзажного малярства: «Над Дніпром» (1957), «На Чернечій горі» (1960), «Новобудови Києва» (1965), «На Запоріжжі» (1964 — 1965), «Вітер» (1969), «Літній день» (1970), «Вершники революції» (1977) та ін. Автор монографії «М. С. Самокиш» (1945) і альбому «Микола Самокиш» (1979).

Роботи Володимира Яценка представлені в художній колекції Острозького державного історико-культурного заповідника (Рівненська обл.)[6].

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Заслужений діяч мистецтв України (1960).

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями, Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1964, 1975), Почесною грамотою Ради Міністрів України (1999)[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/iatsenko-vf-1915
  2. ↑ а б в г д е ж и https://art-nostalgie.com.ua/Yatsenko.html
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1076044638 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Алавердова Г. Самаркандська епопея українських художників (1941—1944) / Галина Алавердова // Антиквар. — 2023. — № 6 (133). — С. 39 : іл
  5. ↑ Ніколаєва, Марина (21 квітня 2023). Володимир Яценко: майстер пейзажної лірики. Накипіло. Процитовано 28 вересня 2024.
  6. ↑ Козловська, Людмила; Данилюк, Марія (21 квітня 2020). Пейзажист-лірик Володимир Яценко. Державний історико-культурний заповідник міста Острога. Процитовано 29 вересня 2024.
  7. ↑ Яценко Володимир Федосійович. Київська організація Національної спілки художників України. Процитовано 29 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яценко_Володимир_Федосійович&oldid=43588360