Чайка Варвара Пилипівна
| Чайка Варвара Пилипівна | |
|---|---|
| Народилася | 17 грудня 1897 Перекіп |
| Померла | 27 червня 1976 (78 років) Пуща-Водиця, Київ, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського |
| Вчителі | Юхименко Іван Якович |
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка |
| Родичі | Дехта Наталія Іванівна |
| Брати, сестри | Дехта-Лісова Меланія Пилипівна |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 1538559 |
Варва́ра Пили́півна Ча́йка (справжнє прізвище — Рубашка; 17 грудня 1897, с. Перекіп, нині Валківського району Харківської області — 27 червня 1976, Пуща-Водиця) — українська акторка театру і кіно, заслужена артистка Української РСР[1].
Народилася 17 грудня 1897 року у селі Перекіп на Харківщині в родині хліборобів. Три сестри — Меланія, Ганна, Варвара — мали прекрасні голоси, чудово співали.
Закінчила Перекопську церковно-парафіяльну школу. Далі було навчання в студії при харківському театрі «Муссурі»[2], Харківському музично-драматичному інституті. Учениця Івана Юхименка[3]. У 1930-х роках виступала у театрах Харкова і Херсона.
З 1939 року — акторка Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка. Під час війни, з 1941 по 1943 роки жила у Перекопі. Чоловік — Ісаак Георгійович Рапопорт (театральний адміністратор) — розстріляний у Бабиному Яру. З 1945 знову працює у театрі ім. Івана Франка.
Знімалася у кіно, удостоєна звання заслуженої артистки УРСР.
Після смерті чоловіка жила самотньо, дітей не мала. Літню акторку доглядала її племінниця — донька брата Василя — вчителька Лариса Василівна Тихонова, яка проживає в селі Шишаки на Полтавщині, та сестра Ганна Пилипівна Соколова.
Померла під Києвом, у Пущі Водиці 27 червня 1976 року.
В родині до театру, окрім Варвари Чайки, дотичні сестри Меланія та Ганна. Меланія Дехта-Лісова (нар. 1911) — заслужена артистка УРСР (1960). Спогади про своїх рідних тіток залишила вчителька Лариса Василівна Тихонова[4]. Племінниця Наталія Дехта (нар. 1951) — акторка Сумського театру ім. Михайла Щепкіна. Соколова Ганна Пилипівна була акторкою Київського театру ім. І. Франка.[5][6]
- «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (аматорський гурток на Харківщині)[1]
- 1920 — «За двома зайцями» Михайла Старицького (Харків) — Химка (грала разом із Панасом Саксаганським — Голохвостим)[1]
- «Затоплений дзвін» Ґергарта Гауптмана (Харківська драматична студія) — Відьма[1]
- «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці…» Михайла Старицького; реж. Гнат Юра — Вустя Шураіха[1]
- «В степах України»
- «Украдене щастя»
- «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого
- «Сто тисяч»
- «Свіччинє весілля»
- Аудіовистава
- 1962 — «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого — «Театр перед мікрофоном». Ролі виконували: Гнат Юра, Варвара Чайка, Ольга Кусенко, Сергій Олексієнко, Валентина Святенко, Олексій Омельчук, Микола Панасьєв, Семен Лихогоденко, Ігор Мурашко.
- 1939 — «Сорочинський ярмарок» — Хівря (перший український кольоровий фільм)
- 1946 — «Центр нападу» — епізод
- 1952 — «В степах України» (фільм-спектакль) — Параска, дружина Галушки
- 1952 — «Украдене щастя» (фільм-спектакль) — сусідка перша
- 1953 — «Мартин Боруля» (фільм-спектакль) — Палажка
- 1953 — «Доля Марини» — Ївга Степанівна Деркач
- 1956 — «Кривавий світанок» — баба
- 1956 — «Павло Корчагін» — тітка на станції
- 1956 — «Суєта» (фільм-спектакль) — Тетяна
- 1957 — «Гори, моя зоре» — дружина шахтаря
- 1957 — «Штепсель одружує Тарапуньку» — матір Галі
- 1958 — «Перший парубок» — мати Одарки
- 1958 — «Сто тисяч» (фільм-спектакль) — Параська
- 1962 — «Свіччинє весілля» (фільм-спектакль) — епізод
- 1962 — «Серед добрих людей» — Мотря, тітка Роми
- 1965 — «Немає невідомих солдатів» — санітарка
- 1967 — «Ця тверда земля» — гостя
Відомостей про життя відомої акторки вкрай мало. Досліджував біографію Варвари Чайки Іван Лисенко, опублікував коротку статтю про неї у Валківській енциклопедії. Він же передав Валківському краєзнавчому музею унікальну світлину про приїзд Чайки на свою малу батьківщину, у село Перекіп.
Збором інформації про життя і творчість Варвари Чайки займається письменник і журналіст Олег Вергеліс: «я почав збирати крихти матеріалів про одну легендарну актрису франківської трупи. До речі, саме читачі мене і попросили зробити текст про актрису, інформації про яку дуже мало, а вона колись була улюбленою партнеркою Гната Юри, Дмитра Мілютенка, Юрія Шумського. Це актриса Варвара Пилипівна Чайка. Загугліть її їм'я та прізвище — й одразу згадаєте це виразне народне обличчя з українських кінокартин та фільмів-вистав 1950-х років»[7]. Основну інформацію вдалося почерпнути у спілкуванні із Тетяною Дмитрівною Болгарською, близькою родичкою актриси, знаменитим українським театральным педагогом[1].
- ↑ а б в г д е Олег ВЕРГЕЛІС (4 червня 2021). Повернення Чайки. 45 років тому, у червні, обірвався земний політ однієї з найпопулярніших і найзагадковіших актрис Театру імені Івана Франка (ua) . «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 2021-6-06.
- ↑ Спогади В. Минка // Вітчизна. — К.: Радянський письменник, 1971. — с. 30
- ↑ Покарана за кохання, або Життя, зрада і смерть, варті пера Шекспіра. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Вчителько моя, зоре світова… (Про вчительку Ларису Василівну Тихонову) / Борис Манжела // Газета «Полтавська Думка» № 2 (999), 9 січня 2014 року. — с. 14
- ↑ Лесь Танюк. Твори. Том 5. — С. 611
- ↑ Г. Соколова. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Любов БАЗІВ (15 липня 2020). Олег Вергеліс: Поле Театру велике. І не все оране. Місця вистачає усім (ua) . «Укрінформ». Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 2021-6-06.
- Чайка (Рубашка) Варвара Пилипівна / Іван Лисенко // Валківська енциклопедія. — К.: Рада, 2000. — с. 365
- Варвара Чайка [Архівовано 6 травня 2018 у Wayback Machine.] megogo.net
- Варвара Чайка. Акторка[недоступне посилання] toopics.com
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
