Кук Ілярій Степанович
Ілярій Степанович Кук | |
---|---|
Загальна інформація | |
Народження | 1915 смт. Красне, Буський район, Львівська область |
Смерть | 25 серпня 1938 м. Львів (повішення[1]) |
Поховання | Янівський цвинтар[1] |
Військова служба | |
Ілярій Степанович Кук (* 1915, Красне, Золочівський повіт, Тернопільське воєводство, нині Буський район, Львівська область — † 25 серпня 1938, Львів) — український політичний діяч, член ОУН, страчений польською владою. Брат командувача УПА Василя Кука.
Народився 1915 у селищі Красне Золочівського повіту Тернопільського воєводства (тепер Красненська селищна громада, Золочівський район, Львівська область).
Батько Степан Матвійович — залізничник. Мати Парасковія Федорівна — селянка.
Усі діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів. За радянської влади всі члени родини були засуджені до позбавлення волі, а майно батьків конфісковано.
Навчався у Золочівській гімназії, був членом Пласту.
1932 — був заарештований польською поліцією за діяльність в ОУН.
6 травня 1937 Ілярій Кук був керівником нападу групи оунівців на власників фільварку Ясінських у Золочівському повіті. Історик Петро Мірчук так описує подробиці цієї акції:
До помешкання Марії Ясінської та її брата Мечислава прийшло п'ять осіб, між ними один у поліцейській уніформі, провели ревізію й після того наказали згаданим власникам фільварку всісти до повозки й поїхати з ними на поліційну станицю. Але Ясінським, як польським патріотам, видалася справа підозрілою, що їх арештовує якраз польська поліція, тому вони під час їзди намагалися втекти. Через це дійшло до перестрілки, в якій обоє Ясінські згинули. Нападники повернулися до фільварку й забрали там 4.000 злотих, 600 долярів та різні дорогоцінності. Але постріли заалярмували поліцію й вона стала переслідувати нападників. У сутичці з поліцією один із нападників згинув і на підставі його ідентифікації поліція довідалася, що напад на польських землевласників виконали члени ОУН на власну руку й всупереч забороні ОУН переводити експропріяції приватного майна. Незабаром їх арештовано й поставлено під суд [2]
Натомість Богдан Казанівський стверджує, що брат Ілярія, золочівський повітовий провідник ОУН Василь Кук отримав на цю акцію дозвіл від свого організаційного зверхника[3][4].
На лаві підсудних опинилось 6 членів ОУН: Ілярій Кук, Володимир Качор, Петро Цица, Ярослав Дзядига, Василь Галапа та Володимир Івахів. Адвокатом Кука на даному процесі у Золочеві був Степан Шухевич.
15 березня 1938 оголошено вирок суду. Ілярій Кук та Володимир Качор засуджені на кару смерті, Петро Цица на довічне ув'язнення, а інші учасники процесу отримали по 2 роки тюремного ув'язнення[5]. Президент Польської держави помилував Володимира Качора, замінивши йому смертну кару на довічне ув'язнення, а Ілярію Куку смертний присуд затверджено.
Стратили Ілярія Кука 25 серпня 1938 року о 4 годині ранку на подвір'ї львівської тюрми Бригідки[6]. Перед стратою Ілярія Кука відвідала його мати Парасковія, що своєю мужньою поведінкою вразила адвоката Степана Шухевича, про що він написав в оповіданні «Mater Dolorosa. Скорботна мати».
- ↑ а б в г Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe — Щецин: 2017. — Т. 1. — С. 418.
- ↑ Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007.
- ↑ Богдан Казанівський. Шляхом «Леґенди», с. 8. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 12 березня 2013.
- ↑ Богдан Казанівський. Шляхом «Леґенди», с. 9. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 12 серпня 2012.
- ↑ Газета «Діло», 11-18 березня 1938. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 21 березня 2013.
- ↑ Ілярій Кук згинув // Діло, ч. 187, 26.08.1938. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2013.
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920–1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст. ISBN 966-410-001-3
- Петро Мірчук. Нарис історії ОУН
- Степан Шухевич. Моє життя. Спогади". — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] — книга у е-бібліотеці «Чтиво».
- Богдан Казанівський. Шляхом «Легенди». [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Ілярій Кук згинув // Діло, ч. 187, 26.08.1938 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]