Перейти до вмісту

Центральний стадіон (Алмати)

Координати: 43°14′18″ пн. ш. 76°55′28″ сх. д. / 43.238331° пн. ш. 76.92435° сх. д. / 43.238331; 76.92435
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Центральний стадіон
Країна Казахстан Казахстан
Розташування Алмата, пр-кт Абая, 48, (Казахстан)
Координати 43°14′18″ пн. ш. 76°55′28″ сх. д. / 43.238331° пн. ш. 76.92435° сх. д. / 43.238331; 76.92435
Побудовано 1958
Відкрито 1958
Реконструйовано 2010 — 2011
Власник Алмати
Команда (-и) Кайрат
Види спорту футбол
Вміщує 23 804
Розміри поля 105х68 метрів
Вебсайт centralstadium.kz

Мапа
Центральний стадіон (Алмати) у Вікісховищі

Центральний стадіон (каз. Орталық стадион) — алматинський стадіон і один з найбільших спортивних комплексів Республіки Казахстан.

Історія

[ред. | ред. код]

Спортивний комплекс складається з декількох спортивних об'єктів і був споруджений в 1955—1975 роки. На території у 22 га було побудовано: велику спортивну арену (стадіон), малу спортивну арену (стадіон), критий атлетичний манеж (зал для боротьби, універсальний спортивний зал), запасне футбольне поле з легкоатлетичними доріжками. Велика спортивна арена була побудована в 1955—1958 роки за проєктом архітектора Капанова Адамбека[ru] (головний архітектор проєкту) і А. Я. Косова, що складається з футбольного поля розміром 104х69 метрів, 8 бігових доріжок на 100 і 400 метрів, легкоатлетичних секторів для стрибків і метання снарядів. Трибуни великої спортивної арени були розраховані на 30 тисяч місць, під якими б розміщувалися зали для спортивних ігор, боротьби, боксу, кімнати тренерів, суддів і лікарів, готель на 200 місць. В малу арену входив стадіон на 5 тисяч місць, поле для стрільби з лука, тенісні корти та майданчики для ігор в м'яча руками. У 1975 році додатково побудована крита спортивна споруда — атлетичний манеж.

Реконструкція

[ред. | ред. код]

У 1997 році, в рамках підготовки до II-х Центральноазійських ігор[ru], була проведена реконструкція центрального стадіону. В процесі реконструкції було покладено новітнє, на той момент, покриття легкоатлетичних бігових доріжок італійської компанії Mondo, аналогічне покладене при проведенні Олімпійських ігор 1996 року в США. Дерев'яні лавки на трибунах замінили на пластикові сидіння, встановлено нове електронне табло.

У 2002 році Казахстан був прийнятий в члени УЄФА. Для проведення ігор стадіон мав відповідати стандартам УЄФА, з міського бюджету були виділені фінансові кошти на проведення ремонтно-будівельних робіт. Були здійснено зведення металевого навісу над західною трибуною, конструкція якого важить більш як 350 т, оновлення пластикових сидінь, приведення всієї інфраструктури стадіону до мінімальних норм УЄФА. В результаті виконаних заходів стадіон отримав ліцензію на право проведення міжнародних ігор.

У 2009—2010 роки у зв'язку з новими вимогами УЄФА і плануванням зимових Азійських ігор 2011 була проведена капітальна реконструкція Центрального стадіону вартістю в 3 мільярди тенге, яка була профінансована за рахунок бюджету міста[1]. 18 вересня 2010 стадіон був відкритий після капітальної реконструкції[2]. В ході капітальної реконструкції стадіону була проведена заміна газону його футбольного поля на новий сучасний газон, що складається з природної трави, з імплантацією синтетичних волокон. Для його експлуатації впроваджено програмне керування, підігрів поля та полив газону здійснюються в автоматичному режимі. Розмір самого поля був відкоректований відповідно до вимог УЄФА з наявних 104х69 метрів до 105х68 метрів. Також були встановлені нові сучасні бігові доріжки, які виконані з високоякісного матеріалу «Каніпур-М» новітнього швейцарського покриття Konica. Вперше такі бігові доріжки постелили на стадіоні в Берліні до чемпіонату світу з легкої атлетики у 2008 році, у 2009 році ними оновили стадіон в Барселоні. Крім цього, на Центральному стадіоні було оновлено спортивне обладнання, інвентар та прожекторні освітлювальні установки. Встановлено систему фотофінішу і хронометражу. Всі внутрішні розташовані під трибунами приміщення стадіону та комунікації пройшли капітальну реконструкцію.

У вересні 2011 року покриття бігових доріжок Центрального стадіону отримало Спеціальний Сертифікат від Міжнародної Асоціації легкої атлетики 2-ї категорії, що дає право проводити змагання з легкої атлетики міжнародного рівня.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Центральний стадіон міста Алмати побудований в 1958 році. Споруда є овальною за планом, розділеною вставками з 6 проходами на 4 трибуни: північну, західну, південну і східну. Загальна вмісткість трибун становить 23 804 місць. Всі місця індивідуальні, пластикові сидіння закріплені на металевих кутках, забезпечуючи малогабаритність і зручність глядачеві. Мінімальна висота спинки — 38 см.

Центральний стадіон обладнаний освітлювальними установками (комплексами прожекторів на вишках), що дозволяють проводити заходи у вечірній час. Рівень освітленості становить 1400 люкс.

Поверхня ігрового футбольного поля: природне трав'яне покриття, рівне і гладке, в хорошому стані. Ігрові матчі на полі можна проводити протягом всього сезону. Розміри поля — 105х68 м.

Для проїзду автотранспорту на територію стадіону є два в'їзди: головний — з боку пр. Абая[ru] і з вул. Сатпаєва[ru] (у манежу). Для проходу глядачів і спортсменів — 6 входів: з пр. Абая і вулиці Сатпаєва (широкі ворота) і по два проходи — з вул. Байтурсинова[ru] і з боку тренувального поля.

Будівля стадіону

[ред. | ред. код]

На східній стіні стадіону встановлена пам'ятна дошка альпіністові А. М. Букреєву (1958-1997), який загинув під час штурму 12-го восьмитисячники Анапурни.[3]

У перші роки його існування тут заливався лід і проводилися змагання на ковзанах. В 1964 році було встановлено сім радянських і два світові рекорди.[4]

Архітектура

[ред. | ред. код]

Еліпсоподібний за планом симетричний триповерховий стадіон розташований зі значним відходженням від червоної лінії забудови, в глибині кварталу. Центральна вісь споруди акцентована головним входом, спрямованим на північ. Бічні входи встановлені по поздовжній і поперечній осях комплексу. Злегка заглиблений монументальний портик, фланкований масивними пілонами, підтримується чотирма парами квадратних в перетині стовпів. По осях пілонів на облицьованих гранітними плитами постаментах встановлені скульптурні композиції на спортивну тему.[5]

Статус пам'ятки

[ред. | ред. код]

19 лютого 1987 року було прийнято рішення виконавчого комітету Алматинської міської Ради народних депутатів про включення стадіона в список пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Алмати. Цим рішенням передбачалося оформлення охоронного зобов'язання і розробки проєкту реставрації пам'яток.

10 листопада 2010 року був затверджений новий Державний список пам'яток історії та культури місцевого значення міста Алмати, одночасно з яким всі попередні рішення з цього приводу втратили силу[6]. У цій постанові був збережений статус пам'ятки місцевого значення Центрального стадіону. Межі охоронних зон були затверджені у 2014 році.[7]

Власність

[ред. | ред. код]

За часів СРСР перебував у державній власності. Після розпаду СРСР переданий в комунальне державне управління Акімата міста Алмата. У травні 2014 року стало відомо про затвердження Комплексного плану приватизації на 2014—2016 роки, за яким «Державне комунальне підприємство» «Центральний стадіон» буде продано у приватну власність.[8][9]

Чемпіонати

[ред. | ред. код]

Прилеглі споруди

[ред. | ред. код]

Поруч зі стадіоном знаходяться комплекси мініфутбольних полів, мала арена і манеж.

Секції та організації в стадіоні

[ред. | ред. код]

Стадіон оперезаний кільцем, всередині якого знаходяться готель, а також:

  • Федерація спортивного орієнтування Республіки Казахстан;
  • Алматинський клуб марафонців;
  • Секція боксу;
  • Секція боротьби;
  • Міні-поле.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Центральный» стадион Алматы готовится к реконструкции. Выделено 3 млрд тенге. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 31 травня 2014.
  2. В Алматы в рамках празднования Дня города состоялось открытие спортивной чаши Центрального стадиона. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  3. Достопримечательности г. Алма-Ата. Центральный стадион. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 грудня 2020. [Архівовано 2019-03-29 у Wayback Machine.]
  4. Энциклопедия Алматы. Центральный стадион
  5. Управление культуры г. Алматы. Центральный стадион. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 2 грудня 2020.
  6. Постановление Акимата города Алматы от 10 ноября 2010 года № 4/840 «Об утверждении Государственного списка памятников истории и культуры местного значения города Алматы». Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 2 грудня 2020.
  7. Решение XXXI сессии маслихата города Алматы V созыва от 10 сентября 2014 года № 261 «Об утверждении границ охранных зон, зон регулирования застройки и зон охраняемого природного ландшафта объектов историко-культурного наследия города Алматы». Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 2 грудня 2020.
  8. О внесении изменений и дополнений в постановление Правительства Республики Казахстан от 31 марта 2014 года № 280 "Об утверждении Комплексного плана приватизации на 2014 - 2016 годы". Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 грудня 2020.
  9. В Казахстане начинается массовая распродажа государственной собственности. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 грудня 2020. [Архівовано 2019-03-29 у Wayback Machine.]
  10. На юбилейном XXV Мемориале Гусмана Косанова было установлено пять высших достижений турнира. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2016-08-15 у Wayback Machine.]
  11. Определены все участники чемпионата мира по хоккею с мячом. bandynet.ru. 21 грудня 2011. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 24 січня 2012. [Архівовано 2012-03-04 у Wayback Machine.]