Координати: 50°42′31″ пн. ш. 6°21′46″ сх. д. / 50.708611111111° пн. ш. 6.3627777777778° сх. д. / 50.708611111111; 6.3627777777778

Битва за Гюртгенвальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва за Гюртгенвальд
Battle of Hürtgen Forest
Західний фронт
Німецька обслуга веде артилерійський вогонь з важкої 150-мм піхотної гармати sIG 33. 22 листопада 1944
Німецька обслуга веде артилерійський вогонь з важкої 150-мм піхотної гармати sIG 33. 22 листопада 1944
Німецька обслуга веде артилерійський вогонь з важкої 150-мм піхотної гармати sIG 33. 22 листопада 1944
50°42′31″ пн. ш. 6°21′46″ сх. д. / 50.708611111111° пн. ш. 6.3627777777778° сх. д. / 50.708611111111; 6.3627777777778
Дата: 19 вересня 1944 – березень 1945
Місце: район німецько-бельгійського кордону, Рейнланд, Німеччина
Результат: тактична перемога німецького Вермахту, зрив планів наступу американських військ
Сторони
США США Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
США Кортні Ходжес
США Лоутон Коллінз
США Леонард Героу
Третій Рейх Вальтер Модель
Третій Рейх Ганс Шмідт
Військові формування
1-ша американська армія
* V корпус
* VII корпус
Група армій «B»
Карта боїв у лісі Гюртген

Битва за Гюртгенвальд (нім. Schlacht im Hürtgenwald) або Битва в Гюртгенвальдському лісі (англ. Battle of Hürtgen Forest) — серія запеклих боїв між американськими та німецькими військами в лісі Гюртген, що стали найтривалішою битвою на німецькій землі під час Другої світової війни і найдовшою з усіх битв, в якій коли-небудь брала участь армія США[1]. Основної напруги битва набула в період з 19 вересня по грудень 1944 року, але бойові дії в цьому районі в цілому велися з 14 вересня 1944 року по приблизно 10 лютого 1945 року, на площі у майже 130 км², на схід від німецько-бельгійського кордону.

Початковою метою наступу американського командування було скувати німецькі війська в районі Гюртгенвальдського лісу, щоб запобігти зміцненню лінії фронту північніше в районі, де тривала битва за Аахен, в якій союзники зав'язли в окопній війні в насиченій мережі укріплених міст і сіл, що були щільно пов'язані із суцільною системою польових укріплень, протитанкових ровів та мінних полів. Другою метою було обійти фронт з флангу. На другому етапі союзники планували просунутися до річки Рур у рамках операції «Квін» та захопити плацдарми.

Генерал-фельдмаршал Вальтер Модель мав намір зірвати наступ союзників та активними контрдіями загнати їх у глухий кут. Німецькі війська, постійно атакуючи та контратакуючи, сповільняли просування союзників, завдаючи ним важких втрат, у повній мірі спираючись на мережу фортифікаційних укріплень, відомої союзникам, як лінія Зігфрида.

Талановито побудована Моделем система оборони призвела до значних втрат серед американських військ: армія США в битві в Гюртгенвальдському лісі зазнала бойовими та небойовими втратами принаймні 33 000 осіб вбитими та пораненими; німецькі втрати склали від 12 000 до 16 000 військових. 22 жовтня 1944 Аахен врешті-решт впав, але знову ціною високих втрат для 9-ї американської армії. Подальшому просуванню 9-ї армії до річки Рур пощастило не більше, союзним військам не вдалося форсувати річку з ходу або вирвати контроль над річними греблями у німців. Битва за Гюртгенвальд далася союзникам настільки дорогою ціною, що вони визначали її як «Поразка першого ступеня», віддаючи належне таланту Моделя[2][3][4].

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Whiting, Charles, The Battle of Hurtgen Forest. Orion Books, New York, 1989.
  • Miller, Edward, A Dark and Bloody Ground: The Hürtgen Forest and the Roer River Dams, 1944—1945. College Station, TX: Texas A & M University Press, 1995.
  • Nash, Douglas, Victory was Beyond Their Grasp: with the 272nd Volks-Grenadier Division from the Hürtgen Forest to the Heart of the Reich. Bedford: The Aberjona Press, 2008.
  • Astor, Gerald. The Bloody Forest: Battle for Huertgen September 1944—January 1945. Presidio Press, 2000.
  • Rush, Robert Sterling, Hell in Hürtgen Forest: The Ordeal and Triumph of an American Infantry Regiment. University Press of Kansas, Lawrence, KS (2001) [1]
  • MacDonald, Charles B., The Siegfried Line campaign. Center of Military History, United States Army, 1984.
  • MacDonald, Charles B., and Sidney T. Mathews, Three battles: Arneville, Altuzzo, and Schmidt. Center of Military History, United States Army, 1993.
  • Zaloga, Steven J. (2007). Siegfried Line 1944-45: Battles on the German frontier. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84603-121-4.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Regan, More military blunders, p.178.
  2. Whiting (1989), pp. xi-xiv, 271—274.
  3. MacDonald (1963), pp. 102—103.
  4. Newton (2006), pp. 323—326.