Печінка по-албанському
 | |
| Походження |  Туреччина |
|---|---|
Печі́нка по-алба́нському, або печі́нка по-алба́нськи (тур. arnavut ciğeri) — страва албанської й турецької кухні, обсмажені в олії кубики ягнячої чи телячої печінки, приправлені гострим перцем, яку традиційно подають до столу з цибулею та петрушкою.
Назва страви стамбульської кухні, відомої як «арнаут джієрі» (тур. arnavut ciğeri, дослівно «албанська печінка»), включає слово «арнаут» (тур. arnavut, «албанець»)[1][2].
Умовами для появи цієї страви була імміграція албанців до Стамбулу внаслідок воєн у п'ятнадцятому столітті на території, яка стала османськими Балканами (Румелія)[2]. Народи, які переселялися з Балкан до османської Анатолії, залишили тут слід, зокрема, албанці, яких наймали розносити та продавати сиру печінку. Османський мандрівник Евлія Челебі в записах кінця сімнадцятого століття зазначає про албанців як м'ясників у Стамбулі родом із Охриду, Корчі та Hurupişte (нині — Аргос Орестіко[el]), які продають ягнячі м'ясні обрізки, такі як печінка, серце та нирки[1]. Печінка по-албанському стала частиною турецької кухні в османський період, коли османи запозичували кулінарні традиції в народів, з якими вони стикалися, та пристосовували їх до власної кухні, кулінарних практик і звичаїв[3].
- ↑ а б 1453: İstanbul kültür ve sanat dergisi (тур.) . № 14-15. İstanbul Büyükşehir Belediyesi Kültür A.Ş. Yayınları. 2012. с. 32. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
- ↑ а б Coşkun, Burhanettin; Yolcu, Tuğba (28–29 квітня 2016). Küreselleşen dünyada göç sorunları ve Türkiye'nin bölgesel rolü [Міграційні проблеми у світовій глобалізації та роль Туреччини в регіоні] (PDF) (тур.) . Aralik University: 97. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 12 червня 2019. «Kültürümüzün temel taşlarından olan semtlere (Arnavutköy, Arnavutkaldırımı), yemeklerimize (Arnavut ciğeri), kişilik özelliklerine (Arnavut inadı) adını verdiğimiz Arnavutların, Anadolu'ya ilk göçleri, yaşadıkları Arnavutluk toprağının Osmanlı Devleti yönetimine geçmesiyle başlamıştır.»
- ↑ Kia, Mehrdad (2011). Daily Life in the Ottoman Empire [Буденне життя в Османські Імперії] (англ.) . ABC-CLIO. с. 225. ISBN 9780313064029. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 13 травня 2020. «As with their political and administrative practices, the Ottomans managed to assimilate the best of the culinary traditions they encountered and merge them with their own cooking customs and practices in such a way as to bring about the enrichment of their own cuisine. In this fashion, Albanian liver (Arnavut cigeri), Circassian chicken (Çerkes tavugu), Kurdish meatballs (Kürt köftesi), and Arab meatballs (Arap köftesi), were assimilated into the Ottoman Turkish cuisine, while kebabs, pilafs, böreks, dolmas (stuffed grape leaves), yogurt meals, biscuits, meals with olive oil, and syrupy desserts were introduced by the Turks to the countries they conquered.»
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
