Перейти до вмісту

Адміністративний поділ Греції

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
7 децентралізованих одиниць Греції за Програмою «Каллікратіс», що стала чинною 1 січня 2011 року

Адміністративний поділ Греції набрав чинності 1 січня 2011 року, відповідно до Програми «Каллікратіс»[1]. Адміністративний поділ від 1997 року із 13 периферіями, 54 номами і 1 033 (демами) та комунами, замінений на 7 децентралізованих адміністрацій, 13 периферій і від 325 (2011) до 332 (2019)[en][2][3]демів[4]. Периферії і деми (муніципалітети) стали повністю самокерованими. Керівництво адміністраціями відтепер буде здійснюватись генеральним секретаріатом у підпорядкуванні уряду Греції. Автономна чернеча держава Святої Гори, як автономна самоврядна одиниця, звільняється від цих реформ і зберігає свій особливий статус.

Рівні самоврядування

[ред. | ред. код]

Перший

[ред. | ред. код]

Перший, найнижчий, рівень самоврядування складатимуть муніципалітети, або деми (δήμοι), в результаті злиття низки нині існуючих муніципалітетів та громад. Вони перебуватимуть у віданні мера, або демарха (δήμαρχος), і муніципальної ради (δημοτικό συμβούλιο), які обиратимуться всенародно кожні 5 років. Муніципалітети підрозділяються на муніципальні відділи (δημοτικά διαμερίσματα) і, нарешті, громади (κοινότητες). Громади будуть мати свої власні ради, але їх роль буде чисто консультативною.

Другий

[ред. | ред. код]
Докладніше: периферії Греції

Другий рівень самоврядування складатимуть існуючі 13 периферій Греції (περιφέρειες), у віданні периферіарха (περιφερειάρχης) і периферичної ради (περιφερειακό συμβούλιο), які всенародно обиратимуться кожні 5 років. Периферії розділені на периферійні одиниці (περιφερειακές ενότητες), які здебільшого, але не завжди, збігаються географічно із номами Греції. Кожну периферійну одиницю очолює віце-периферіарх (αντιπεριφερειάρχης), який є членом тієї самої партії, що й периферіарх.

Третій

[ред. | ред. код]

Третій рівень самоврядування складатимуть нові децентралізовані адміністрації, до складу яких увійдуть одна, дві або три периферії (за винятком Аттики і Криту). Адміністрація децентралізованих одиниць перебуватиме у віданні Генерального секретаря, який призначатиметься напряму урядом Греції, а також консультативної ради, яка у разі потреби звертатиметься до периферіарха і представників муніципалітетів.

Децентралізована адміністрація Столиця Периферії Площа, км² Населення Карта
Аттики Афіни Аттика 3 808 3 761 810
Македонії і Фракії Салоніки Центральна Македонія, Східна Македонія та Фракія 32 968 2 483 019
Епіру та Західної Македонії Яніна Епір, Західна Македонія 20 553 1 094 326
Фессалії і Центральної Греції Лариса Фессалія, Центральна Греція 29 586 1 359 217
Пелопоннесу, Західної Греції та Іонії Патри Пелопоннес, Західна Греція, Іонічні острови 29 147 1 592 432
Егейських островів Пірей Північні Егейські острови, Південні Егейські острови 9 122 508 807
Криту Іракліон Крит 8 259 601 131
Автономна чернеча область Святої Гори Афон має особливий статус та власний візовий режим.

Адміністрація Аттики

[ред. | ред. код]

Адміністрація Македонії і Фракії

[ред. | ред. код]

Адміністрація Епіру і Західної Македонії

[ред. | ред. код]

Адміністрація Фессалії і Континентальної Греції

[ред. | ред. код]

Адміністрація Пелопоннесу, Західної Греції та Іонічних островів

[ред. | ред. код]

Адміністрація Егейських островів

[ред. | ред. код]

Адміністрація Криту

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Закон Грецької Республіки 3852/2010 [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  2. ΦΕΚ B 1292/2010, Kallikratis reform municipalities (гр.). Government Gazette[en].
  3. Law 4600/2019, page 1164. (гр.)
  4. Περιφερειακή Διοίκηση — Αυτοδιοίκηση | Το Πρόγραμμα Καλλικράτης [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.](гр.)