Об'єкт 490
| Об'єкт 490 | |
|---|---|
| Тип | основний бойовий танк |
| Походження |  СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Євгеній Морозов, ХКБМ ім. Морозова |
| Розроблено | початок 1980-х — 1991 |
| Попередники | Т-74 |
| Наступники | Об'єкт 477 |
| Характеристики | |
Об'єкт 490 — низка проєктів основного бойового танка, створених у 1980-ті роки в ХКБМ. Проєкти передбачали ізольоване озброєння, наслідуючи деякі ідеї Т-74 Олександра Морозова.
Початкові проєкти розробили Євгеній Морозов (син Олександра Морозова) та Вадим Ковалюх, вони називались «Об'єкт 490» з шифром «Тополь» і «Об'єкт 490А» з шифром «Бунтар» відповідно.
1984 керівництво було обрано 152-мм гармату на роль озброєння перспективного танка, тому обидва варіанти було перекомпоновано. Варіант Ковалюха розвинувся в «Об'єкт 477», тоді як Євгеній Морозов продовжував розвивати «Об'єкт 490», розробивши одні з найнезвичніших конструкцій у танкобудуванні. Проєкт завершився 1991 року після розпаду СРСР та смерті Євгенія Морозова.
У 1970-ті роки розпочалась дослідно-конструкторська робота «Новий середній танк» (НСТ, також «Тема 101»). Очільник ХКБМ Олександр Морозов займався створенням танка, знаного як «Об'єкт 450» або «Т-74». Після виходу Морозова на пенсію 1976 року новий очільник бюро Микола Шомін, який до того був першим заступником Морозова й керівником робіт із удосконалення Т-64, закрив проєкт.[джерело?]
У кінці 1970-х Шомін і сам усвідомив потребу в створенні перспективного танка, 1977 року він затвердив групу конструкторів для нового проєкту.[1] Розроблення проводилось в ініціативному порядку. Початково на ХКБМ виникли два варіанти: «Об'єкт 490» та «Об'єкт 490А», які розробляли Євгеній Морозов та Вадим Ковалюх відповідно. Танки відрізнялись компонуванням і розміром екіпажу: варіант Ковалюха мав традиційний екіпаж з трьох осіб, тоді як Морозов пропонував танк з двома особами екіпажу.[2]
1980 року відбулись доповіді з обома проєктами. Один із учасників проєкту Юрій Апухтін у щоденнику «Останній ривок радянських танкобудівників»[прим. 1] писав, що на той момент ідея Морозова з двоосібним екіпажем мала значну підтримку. 1981 року програма розвитку майбутнього танка отримала шифр «Тополь» (укр. «тополя»).[2]
25—26 березня 1982 року відбулась Рада головних конструкторів для вибору основного варіанту танка. Було обрано варіант «490А» Ковалюха (назва — «Бунтар») з трьома членами екіпажу, оскільки проєкт Морозова був сирим. Шомін доповідав у кінці й повідомив, що ідейно він за танк з двома особами екіпажу, але не може його підтримати через практично непоборну проблему з керуванням танком.[2][3]
Дискусії щодо основного озброєння тривали. Обидва танки початково передбачали 125-мм гармату, також розглядались 130, 140 і 152 мм. 1984 року було остаточно обрано 152-мм гармату на роль основного озброєння, що потребувало зміни компонування для обох проєктів. «490А» став «Об'єктом 477» з шифром «Боксер», а Євгеній Морозов продовжив проєктування принципово інших, більш незвичних версій «Об'єкта 490».[2][3]
Апухтін стверджував, що 1986 року «Морозова прибрали в бік», а головним конструктором нового танка став Ковалюх. Втім, Євгеній Морозов продовжував розвивати власні ідеї компонування танка аж до своєї смерті 1991 року.[3]
У цьому розділі описано початкові варіанти, спроєктовані Морозовим і Ковалюхом протягом 1980—1984 років, до вибору 152-мм гармати.
Екіпаж мав складатись із двох осіб: механіка-водія та командира, що розміщувались у башті. Керування рухом мало відбуватись за допомогою стереоскопічної телевізійної системи, встановленої в носовій частині корпусу. Причому, обидва робочі місця мали однаковий набір засобів спостереження та керування, надаючи обом операторам можливість керування рухом і ведення вогню. В задній частині танка стояла телевізійна камера для руху назад. Статичний круговий огляд мав забезпечуватись 8 світловолоконними приладами на башті. Ззаду башти кріпилась повітрозабірна труба ОПВТ з приводом підняття, на якій також було встановлено камеру — це дозволяло екіпажу вести спостереження з піднятою трубою в умовах форсування водойми або руху в колоні, коли пил зменшував видимість.[2][3]
Однією з ключових особливостей перспективного танка була його надзвичайно низька висота — 1600 мм (радянські танки мали висоту близько 2200 мм по даху башти), яка могла змінюватись за допомогою гідропневматичної підвіски. Вважалось, що зменшення висоти суттєво впливає на можливість ураження танка, а також дозволяє посилювати бронювання за меншого зростання маси. Втім, низька висота мала й недоліки: Шомін критикував проєкт за низьку лінію вогню та можливість утикання ствола гармати в ґрунт. Маса танка мала складати 41,5 тонни, довжина корпусу — 6790 мм.[3]
Танк було поділено на кілька ізольованих відсіків. Передня частина містила баки з пальним та мала мінімально прийнятну лобову броню, здатну протидіяти лише найбільш масовим засобам ураження. Дизельне пальне виконувало роль одного з шарів комбінованої броні. Пошкодження цього відсіку призвело б до втрати частини пального, але танк мав залишитись боєздатним. Далі, в центрі танка, розташований відсік екіпажу, захищений основною комбінованою бронею (та відсіком з пальним попереду).[2]
На роль основного озброєння було обрано 125-мм гармату 2А66. Прицільний комплекс мав складатись із двох панорамних прицілів без нічного каналу. Нічний панорамний приціл розташовувався окремо, дані з нього мали передаватись дистанційно. Боєкомплект був ізольований у задній частині башти та в корпусі позаду екіпажу, відділений комбінованою бронею від бойового відділення. Відсік з боєкомплектом мав вибивні панелі в дні та даху корпусу для нейтралізації надлишкового тиску в разі детонації боєприпасів.[2][3]
Моторно-трансмісійне відділення розташоване в задній частині корпусу. В рух машину мав приводити двигун 6ТД з гідростатичною трансмісією. Ходова була уніфікована з Т-64 в частині котків, ширина гусениці мала складати 580 мм.[2][3]
Проєкт також передбачав створення броньованої заправно-завантажувальної машини (БЗЗМ) на шасі танка. Одна машина мала перевозити 5 тонн пального, а також патрони, пайки та запасні частини об'ємом 1000 літрів та боєкомплект. Весь модуль автомата заряджання танка мав вийматись, а на його місце машина встановлювала новий, заряджений. Таких модулів машина мала перевозити 5, забезпечуючи 5 танків боєкомплектом.[3]
Екіпаж складався з традиційних для радянських танків трьох осіб: механік-водій, командир і навідник. Механік-водій розміщувався в ліві частині корпуса перед баштою, праву частину займав бак з пальним. Командир і навідник розташовувались у лівій частині кабіни низькопрофільної башти один за іншим.[1]
Основним озброєнням була 125-мм гармата, винесена з башти. Механізована боєукладка перебувала в правій частині башти, відділена від екіпажу перегородкою. На перспективу розглядались постріли з зарядами змінюваної форми (рос. заряд изменяемой формы, ЗИФ), які потенційно могли б забезпечити максимально щільне розміщення боєкомплекту.[1]
До 1982 року було виготовлено повнорозмірний дерев'яний макет, а пізніше й ходовий макет танка. Протягом 1984—1986 років танк було перепроєктовано під 152-мм гармату, так само винесену з башти, та змінено компонування: тепер командир і навідник розміщувались у правому й лівому секторах кабіни, а боєприпаси — в передньому та задньому секторах. Автомат заряджання в задній частині башти підіймав боєприпаси через люк до винесеної гармати. Танк отримав назву «Боксер».[1]
Після остаточного вибору 152-мм гармати 1984 року об'єкти «490» та «490А» потребували перекомпонування. Від «490А» відмовились, але він дав розвиток новому танку — «Об'єкту 477». Натомість Євгеній Морозов вирішив повністю переосмислити компонування «Об'єкта 490», створивши один із найнезвичніших проєктів в історії танкобудування.[3][4]
Проєкт передбачав надзвичайно потужне бронювання на рівні близько 2000 і 4500 RHAe в лобовій проєкції та 200 й 600 у верхній напівсфері, проти БОПС і КС відповідно, а також 2 пари гусеничних рушіїв для можливості руху при пошкодженні.[4]
Головними рисами в компонуванні всіх варіантів цього танка було розміщення екіпажу в задній частині та поділ машини на 5 ізольованих частин. Лобова частина мала не дуже сильну броню, за яким розміщувались баки з пальним, поділені поздовжніми перегородками. За баками розташований більш захищений моторно-трансмісійний відсік (МТВ), над ним — гармата. За гарматою та МТВ розташований відсік з автоматом заряджання згори та боєкомплектом знизу, у відсіку передбачені вибивні панелі. В кормі розташований екіпаж з двох осіб, які сидять поряд.[4]
Було розроблено кілька варіантів компонування, які загалом мали аналогічну черговість розташування відсіків, але різну форму. В першому варіанті відсіки з боєприпасами та екіпажем мали суттєво більшу висоту за попередні відсіки, бувши свого роду надбудовою. В наступних (основних) варіантах дах корпусу був похилим під кутом 80° від носової частини, крім відсіку екіпажу, дах якого був паралельний землі. При цьому як лобове, так і бортове бронювання кожного наступного відсіка було товщим.[4]
Основне озброєння — 152-мм гармата 2А73 з автоматизованим заряджанням унітарних боєприпасів. Башта мала можливість обертання на 360°, однак через похилість верхньої частини корпусу, кути вертикального наведення -5…+10° забезпечувались лише за курсових кутів у межах ±45°. Цей недолік частково компенсувався гідропневматичною підвіскою, яка могла б компенсувати кути наведення башти нахиленням машини.[4]
На задній частині башти було встановлено два двоствольні кулемети ТКБ-666 з максимальним кутом вертикального наведення +45°. На даху відділення екіпажу було встановлено баштку з 30-мм автоматичним гранатометом з кутами наведення -10…+45°.[4]
Система керування озброєнням складалась із телевізійного модуля, каналу для наведення керованого озброєння, тепловізійного каналу та лазерного далекоміра, які були розташовані в масці гармати. На баштці також розташовувався панорамний приціл, зображення з якого передавалось обом членам екіпажу.[4]
Ходова мала складатись із чотирьох гусеничних рушіїв, розташованих поздовжньо, по два на борт. Така конструкція мала забезпечити танк рухливістю з пошкодженими гусеницями, наприклад, при підриві на міні. Початково було передбачено, що кожен рушій матиме по 3 опорні котки, однак в пізніх варіантах передні отримали по 2, а задні по чотири котки. У варіанті по три котки було виготовлено ходовий макет на елементах ходової Т-64 з двигуном 5ТДФ.[4]
Танк мали приводити в рух два двигуни з сумарною потужністю 1320—1470 кВт (1770—1970 к.с.) для забезпечення 54-тонної машини питомою потужністю на рівні 21—23 кВт/тонна (28—31 к.с./т). Можливим варіантом для силової установки були два 4ТД, створені на основі вже готових рішень 6ТД.[4]
Рух у колоні мав здійснюватись кормою вперед, для чого крісло механіка-водія було поворотним, а в кормі був ілюмінатор і система заднього огляду.[4]
Ствол гармати мав використовуватись як труба для забору повітря ОПВТ. Для цього гармата розверталась у заднє положення, де її максимальний кут вертикального наведення складав 30°.[4]
Проєкт передбачав також систему поставлення димової завіси «Туча» та комплекс активного захисту «Штандарт». Для огляду передбачались телевізійні камери.[4]
Дослідник бронетехніки Андрій Тарасенко вважає, що танк з екіпажем у дві особи є цілком можливим, наводячи приклади «Об'єкта 299» та досліджень у США й Німеччині. Але для ефективної роботи такий танк потребує високого ступеня автоматизації та розвиненої електроніки.[3][4]
- «Об'єкт 490» представлений у ММО-грі Armored Warfare як преміумтанк 10-го рівня. У грі представлено один із пізніх проєктів з екіпажем у задній частині, похилим дахом корпусу та чотирма гусеничними рушіями.[5]
- ↑ а б в г Объект 490А «Бунтарь» и 490А с 152 мм пушкой, ОКР «Боксер». btvt.info. Архів оригіналу за 7 березня 2023. Процитовано 16 серпня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и Тарасенко, Андрей. Танки 490 «Бунтарь», 477 «Боксер», «Молот». btvt.info (російською) . Архів оригіналу за 30 травня 2024. Процитовано 13 серпня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к л Тарасенко, Андрей. Танк Объект 490 «Тополь». btvt.info (російською) . Архів оригіналу за 4 травня 2024. Процитовано 13 серпня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Объект 490 «Перспективный танк 21 века». btvt.info. Архів оригіналу за 24 травня 2024. Процитовано 21 серпня 2024.
- ↑ Offer: Object 490, Scorpion Kastet, BM Oplot. Armored Warfare - Official Website (англ.). 26 березня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2024. Процитовано 15 серпня 2024.