Джонні Шайнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джонні Шайнс
Зображення
Шайнс під час виступу на блюзового фестивалі в Чикаго, 1991
Шайнс під час виступу на блюзового фестивалі в Чикаго, 1991
Основна інформація
Дата народження26 квітня 1915(1915-04-26)
Місце народженняFrayserd, Мемфіс, Теннессі, США[1]
Дата смерті20 квітня 1992(1992-04-20) (76 років)
Місце смертіТаскалуса, Алабама, США
Причина смертіінсульт
Роки активності1932–1992
ГромадянствоСША
Національністьафроамериканці[1]
Професіямузикант
Інструментигітара, вокал
Жанриблюз
ПсевдонімиШу Шайн Джонні
ЧленствоThe Johnny Shines Blues Bandd
ЛейблBlind Pig, Chess, J.O.B., Vanguard
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джо́нні Шайнс (англ. Johnny Shines), повне ім'я Джон Нед Лі Шайнс-молодший (англ. John Ned Lee Shines, Jr.; 26 квітня 1915, Фрейзер, Теннессі — 20 квітня 1992) — американський блюзовий співак і гітарист. Член Зали слави блюзу (1992).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Фрейзері (штат Теннессі). Син Джона Шайнса і Вірнетер «Ві» Фрезіер. З 6 років мешкав у Мемфісі. На половину з музичної сім'ї, він навчався гри на гітарі у своєї матері й підлітком, натхненний прикладом Чарлі Паттона, Блайнд Лемон Джефферсона, Лонні Джонсона і молодого Гауліна Вулфа, грав разом зі своїми друзями на вулиці. У 1932 році переїхав в Г'юз (штат Аризона) і почав працювати навспільником, продовжуючи займатися музикою на стороні, а в 1935 році вирішив спробувати себе вже як професійний музикант. У 1934 році Джонні познайомився з Робертом Джонсоном і почав супроводжувати Джонсона в його мандрах по маршруту придорожніх закусочних півдня, виступаючи скрізь, де можна було влаштувати ангажемент; їдучи все більше на північ, вони дісталися до Віндзора (Онтаріо), де з'явилися в місцевій радіопрограмі. Після 3-х років спільних подорожей, які дуже зблизили Шайнса з Джонсоном, їхні шляхи розійшлись в Арканзасі в 1937 році, а в 1938 році Джонсон помер.

Шайнс продовжував виступати на півдні впродовж декількох років, а в 1941 році вирішив вирушити на північ в надії підшукати роботу в Канаді, а там вже сісти на корабель до Африки. Замість цього, коли він приїхав до Чикаго, його кузен відразу ж запропонував йому роботу на будівництві, і Шайнс залишився. Він почав виступати на місцевій блюзовій сцені, і тут в 1946 року зробив свої найперші записи — чотири пісні для Columbia Records, які лейбл не погодився випустити. 23 жовтня 1950 року він з'явився на Chess Records, зробивши записи під псевдонімом Шу Шайн Джонні («Joliet Blues»/«So Glad I Found You»), однак їхній випуск був скасований. Весь цей час він перебував у пошуку роботи як музикант для концертних виступів або сесійних записів. У 1952–1953 роках зробив декілька записів для лейблу J.O.B. (з Біг Волтер Гортоном на гармоніці), які стали однією з найкращих робіт Шайнса. Втім вони виявились комерційно невигідними і недооціненими, і Шайнс був вимушений повернутися до своїх обов'язків сесійного музиканта. У 1958 році, втомившись від перипетій музичного бізнесу, вирішив продати своє обладнання і пов'язати життя тільки з будівництвом, на якому увесь цей час продовжував працювати.

Однак, Шайнс усе ще залишався залученим на місцевій блюзовій сцені — він працював фотографом на концертах і продавав знімки постійним покупцям як сувеніри. Але згодом його розшукали історики блюзу і вмовили на запис для нині класичної серії Vanguard Records Chicago/The Blues/Today!; поява Шайнса у третьому випуску в 1966 році відновила його музичну кар'єру. Наступні записи для Testament в 1966 році (Masters of Modern Blues Volume 1 разом з Біг Волтер Гортоном) і для Blue Horizon в 1968 році (Last Night's Dream) виявились більш успішними. Почав гастролювати у складі Chicago All Stars разом з Лі Джексоном, Біг Волтер Гортоном і Віллі Діксоном. Але раптом несподівано у нього померла донька, залишивши йому ростити онуків. Заклопотаний умовами їхнього виховання в міському середовищі, усією сім'єю переїхав у Тускалусу (Алабама) у 1969 році.

Коли Наталі Меттсон, студентка Університету Алабами дізналася, що він живе в цьому районі, вона запросила його грати в кав'ярню «Down Under», що знаходився на території кампуса. Шайнс грав там кілька разів сольно, а також разом зі своїм другом Міссісіпі Фредом Мак-Давеллом. Це були одні з його найбільш ранніх виступів в Алабамі після переїзду.

Наприкінці 1960-х і 1970-х років гастролював з пасинком Роберта Джонсона, Робертом Локвудом-молодшим. На початку 1970-х записувався для лейблів Biograph і Advent. Альбом 1975 року Too Wet to Plow, створений в традиціях раннього блюзу і записаний на Tomato Records, отримав багато схвальних відгуків. Також давав уроки гри на гітарі в перервах між гастролями. У 1980 році у нього стався інфаркт, через що на деякий час був змушений залишити музику, до того ж у нього з'явились проблеми з голосом. За допомогою своїх студентів, повернувся на музичну сцену, гастролюючи по Америці і Європі. У 1991 році знявся в документальному фільмі «У пошуках Роберта Джонсона» і випустив свій останній альбом Back to the Country, який нагороджений WC Handy Award. У записі альбому взяли участь Снукі Прайор і Джонні Ніколас.

У 1989 році познайомився з Кентом ДюШейном, з яким гастролював до своєї смерті. Помер 20 квітня 1992 року у 76 років в регіональному медичному центрі DHC в Тускалусі, Алабама. Того ж року був включений до Зали слави блюзу.

Дискографія

[ред. | ред. код]

Альбоми

[ред. | ред. код]

Сингли

[ред. | ред. код]
  • «Rambling»/«Cool Driver» (J.O.B., 1952)
  • «Evening Sun»/«Brutal Hearted Woman» (J.O.B., 1952)
  • «My Love Can't Hide»/«Skull And Crossbones Blues» (Joliet, 1974)

З іншими музикантами

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Southern E. Biographical Dictionary of Afro-American and African Musicians — Greenwood Publishing Group, 1982.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джонні_Шайнс&oldid=42111861