Acer palmatum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

Acer palmatum
Листя Acer palmatum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae)
Рід: Клен (Acer)
Секція: Acer sect. Palmata
Серія: Acer ser. Palmata
Вид:
A. palmatum
Біноміальна назва
Acer palmatum
Thunb. 1784 not Raf. 1836
Синоніми[1]
Список
  • Acer amoenum Carrière
  • Acer decompositum Dippel
  • Acer dissectum Thunb.
  • Acer formosum Carrière
  • Acer friederici-guillelmii Carr
  • Acer incisum Dippel
  • Acer jucundum Carrière
  • Acer ornatum Carrière
  • Acer pinnatifidum Dippel
  • Acer polymorphum Siebold & Zucc. 1845 not Spach 1834
  • Acer pulverulentum Dippel
  • Acer ribesifolium Dippel
  • Acer roseomarginatum (Van Houtte) Koidz.
  • Acer sanguineum Carrière 1867 not Spach 1834
  • Acer septemlobum Thunb.
  • Acer sessilifolium Siebold & Zucc.
  • Negundo sessilifolium Miq.
  • Acer matsumurae (Koidz.) Koidz.

Клен долонеподібний, клен японський (лат. Acer palmatum) — вид листопадних дерев роду клен (Acer).

Будова

Листяне дерево до 12 м висотою та химерно-викривленим стовбуром.

Поширення та середовище існування

Росте у листопадних лісах на пагорбах і гірських схилах помірної зони. Зустрічається у природному оточені в Японії, Кореї, Східному Китаї.

Практичне застосування

Це невелике дерево вирощують здебільшого за дивовижну красу його листя. Отримано більше 400 культурних сортів, що суттєво відрізняються формою та кольором листя. Більшість з них виведено японськими садівниками задовго до того як дерево потрапило у Європу. Деякі сорти можуть розмножувати прищеплюванням.

Галерея

Примітки

Джерела

  • Ліс — К., Україна, 2008. — С. 128