Чорна середа
Чорна середа — день 16 вересня 1992 року, коли різко здешевів фунт стерлінгів.
Відносно німецької марки ціна знизилася з 2,77 до 2,70 GBP/DEM (−2,52 %), а відносно американського долара — з 1,86 до 1,78 GBP/USD (−4,49 %). У наступні два тижні котирування продовжили знижуватися.
Причини
Досить часто обвал пов'язують з діями американського фінансиста Джорджа Сороса[1][2][3]. Ніби за кілька років до цього він спланував операцію, скуповував фунти стерлінгів невеликими партіями, а потім, використовуючи сформовані валютні резерви, 15 вересня фонд Джорджа Сороса «Квантум» одномоментно продав близько 5 млрд фунтів в обмін на 15 млрд німецьких марок за курсом 2,82 GBP/DEM. Ціна фунта стерлінгів стрімко впала. Подальша зворотна купівля здешевілих фунтів через день дозволила Джорджу Соросу заробити, за різними оцінками, 1-1,5 млрд доларів.
Ці твердження містять в собі ряд суперечностей. Простий розрахунок показує, що 1 млрд доларів становить близько 568 млн фунтів (при ціні після падіння 1,76 GBP/USD маємо 1000 млн / 1,76 = 568,18). Щоб отримати прибуток біля 1 млрд доларів на обороті 15 млрд німецьких марок, ціна мала б знизитися з 2,82 до 2,548 (15000/2,548 −15000/2,82 = 567,82 млн фунтів). Але така ціна була досягнута лише 22 вересня, а не 16-го, тобто угода повинна була б тривати майже тиждень, а не один день, або в угоді потрібно було задіяти набагато більше, ніж 5 млрд фунтів. Однак сам Сорос згодом визнавав, що «маючи акцій на сім мільярдів, ми довели обсяг угод до десяти мільярдів доларів. Це в півтора раза перевищувало суму всіх активів фонду»[4]. Десять мільярдів доларів відповідають 5 мільярдам фунтів стерлінгів за ціною до девальвації.
Уважне зіставлення графіка котирувань фунта стерлінгів щодо німецької марки з графіком котирувань фунта стерлінгів щодо долара США показує, знецінення фунта насправді почалося за тиждень до угод Сороса — з 9 вересня фунт почав стрімко дешевшати відносно долара. Падіння фунта стерлінгів щодо долара США 16 вересня 1992 року було значно сильнішим (майже у 2 рази в процентному вимірі, див. графіки котирувань), хоча легендарна операція Сороса не належала до ринку фунт/долар до девальвації[2][4].
Просто через низку причин (членство Великої Британії в європейській валютній системі зі встановленими валютними коридорами, недавні парламентські вибори, зниження рівня промислового виробництва) Банк Англії прагнув утримати паритет саме до німецької марки. У той же час через перекіс в прибутковості, в тому числі при розміщенні депозитів, німецький валютний ринок став більш привабливим, ніж англійський. Спекулянти цілий тиждень придивлялися і аналізували дії англійського уряду, який брав усе нові позики в Німеччини. Сорос розмовляв з Гельмутом Шлезінгером, президентом Бундесбанку, і з'ясував, що зниження облікових ставок Німеччина не планує[4].
Перебіг
Коли стало очевидним, що уряду курс втримати не вдасться, спекулянти кинулися продавати фунти стерлінгів. Сорос був одним з таких спекулянтів, великим, проте не єдиним[4]. Його операції були складнішими, бо продавав й інші слабкі європейські валюти. На 500 мільйонів доларів Сорос купив акції англійських компаній, тому що після девальвації англійської валюти вони мали вирости в ціні. Сорос купував німецькі й французькі облігації та продавав акції. У всіх цих операціях він користувався значним кредитом[4].
Ще 15 вересня Джон Мейджор скасував запланований візит до Іспанії через кризу. Банк Англії робить ряд валютних інтервенцій. До спекулянтів приєдналися численні корпорації, пенсійні фонди, страхові компанії.
- «Багато хто заробив на падінні фунта, але їхні прибутки залишилися в тіні. Пол Тюдор Джонс або Брюс Ковнер з „Кекстон корпорейшн“ були в числі тих, хто виграв головний приз: перший заробив 250, другий приблизно 300 млн доларів. Провідні американські банки, що активно оперують іноземною валютою, особливо „Сіті-корп“, „Дж. П. Морган енд Ко“ і „Кемікл Бенк“, теж залишилися задоволені. Всього ж за третій квартал банки заробили додатково 800 млн доларів на торгівлі іноземною валютою» (Роберт Слейтер «Сорос: Життя, діяльність і ділові секрети найвеличнішого у світі інвестора»[5])
16 вересня британський міністр фінансів Норман Ламонт підвищив облікову ставку з 10 до 12 відсотків. Після відкриття американських бірж (13:30 за Лондоном) почалася нова хвиля розпродажів. Ставку підвищують до 15 % (другий раз за день). Однак ні це, ні валютні інтервенції інших європейських центральних банків падіння фунта стерлінгів зупинити не змогли.
У результаті до кінця вересня курс фунта щодо марки ненадовго стабілізувався на рівні 2,50 GBP/DEM (-11 %) з подальшим зниженням в жовтні до 2,40 GBP/DEM (-14,3 %). У той же час курс фунта щодо долара стабілізувався ще пізніше — лише в листопаді із зафіксованим мінімумом в кінці грудня 1992 року. Сорос не проводив операцій на цьому ринку[4], але загальне падіння фунта щодо долара склало 25 % (з 2,01 до 1,51 GBP/USD).
Наслідки
Крім різкого збільшення процентної ставки, уряд Великої Британії змушений був піти на девальвацію фунта і вийти з Європейської валютної системи (ЄВС) через те, що не зміг утримати ціну фунта в рамках узгодженого цінового коридору. Фунт повернувся до вільно плаваючого обмінного курсу. За прикладом англійців свою валюту з ЄВС вивела також і Італія.
Примітки
- ↑ Сорос скуповує Євро (рос.) «раніше американський мільйонер Джордж Сорос обвалив британський фунт — у вересні 1992 року.» // Газета «Вечерняя Москва» 30.10.2008
- ↑ а б Олег Анісімов. Джордж Сорос запізнився (рос.) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — «Широкомасштабну славу фінансового гуру Джордж Сорос отримав після того, як 1992 року обвалив британський фунт стерлінгів. Він позичив кошти у фунтах, а потім перевів їх у німецькі марки. Прибуток в результаті падіння фунта перевищив 1 млрд доларів»
- ↑ Людина, що обвалила фунт стерлінгів, святкує день народження (рос.) [Архівовано 2010-11-30 у Wayback Machine.] — «Знаменний день 15 вересня 1992 року, коли завдяки виконаним Соросом операціям, пов'язаним із різким падінням англійського фунта, його статок збільшився ще на $1 мільярд»
- ↑ а б в г д е Роберт Слейтер. Сорос: Жизнь, деятельность и деловые секреты величайшего в мире инвестора [Архівовано 2016-04-02 у Wayback Machine.]. — Х., «Фоліо», 382 с., 1996.
- ↑ Роберт Слейтер. Сорос: Жизнь, деятельность и деловые секреты величайшего в мире инвестора [Архівовано 2016-06-30 у Wayback Machine.] ГЛАВА 20. Черная среда