Вака
Ва́ка або (яп. 【和歌】, わか, «японська пісня») — жанр японської літератури, різновид японської автентичної поезії, що протиставлялася канші — поезії класичною китайською мовою[1].
Загальна характеристика
У широкому сенсі — загальна назва усіх типів японських віршів: довгих (чьока), коротких (танка), заголовних (седока), фрагментарних (катаута) та інших. У вузькому сенсі — стандартний короткий вірш (танка), що має 31 склад[1]. У період Нара цей тип поезії позначався ієрогліфами 【倭歌】 або 【倭詩】 й називався яма́то-ута́ (やまとうた) — «яматоська пісня»[1]; словом «вака» позначали тільки вірш-відповідь. Характерною рисою японських віршів-пісень є відсутність віршованих рядків і рими, притаманних європейській поезії; наявність ритму, зв'язки і виразів. Під час перекладу японської поезії європейськими мовами зв'язки і вирази набувають форм віршованих римованих рядків. Інші назви — ута (うた, пісня), місо-хітомоджі (みそひともじ)[1].
У середньовіччі терміном «вака» позначали також 31-складові пісні, які виконувалися разом із виконанням танців чи вистави[1]. У ранньому новому часі існував також різновид награшу в театрі кабукі, що так само називався «вака»[1].
В стилі вака написано також текст Гімна Японії.
Типи
| Тип | Форма (склади) | Примітки |
|---|---|---|
| Катаута | 5-7-7 | Один із 2-х віршів, що є діалогом. Найкоротший тип японської поезії вака. |
| Чьока | 5-7-5-7-5-7…5-7-7 | Вірш, де довго чергуються 5 і 7 складів, а останній вираз виражений 7-а складами. Тип публічного вірша. |
| Танка | 5-7-5-7-7 | Найвідоміший тип віршів вака протягом усієї історії. |
| Седока | 5-7-7-5-7-7 | Вірш, що має два у формі 5-7-7 складів. Традиційний «діалоговий» ліричний вірш. |
Приклади
- 山ざくら 霞の間より ほのかにも 見てし人こそ 恋しかりけれ
- 5-7-5-7-7
Гірською вишнею
В тумані промайнула —
І роздивитись до ладу не зміг,
Та закохався
Майже до нестями!
Кі-но Цураюкі, «Збірка старих і нових японських пісень»[2].
- 袖ひちて むすびし水の こほれるを 春立つ今日の 風やとくらむ
- 5-7-5-7-7
Рукава
Свої змочили
Змерзлою водою.
Розігріє її вітер
Цією весною.
Кі-но Цураюкі, «Збірка старих і нових японських пісень»[3].
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е Вака // 新村出編 『広辞苑』 [Великий сад слів]. — 第5版. — 東京: 岩波書店, 1998.
- ↑ Кокін-вака-сю. Збірка старих і нових японських пісень / Переклад І. Бондаренко. — Київ: Факт, 2006
- ↑ Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 109.
Бібліографія
- Вака // 新村出編 『広辞苑』 [Великий сад слів]. — 第5版. — 東京: 岩波書店, 1998.
- Кокін-вака-сю. Збірка старих і нових японських пісень / Переклад І. Бондаренко. — Київ: Факт, 2006.
Посилання
- Асоціація вивчення поезії вака (яп.)
- База даних вака // Міжнародний центр вивчення японської культури [Архівовано 22 лютого 2009 у Wayback Machine.] (яп.)
- Яматоута. Вебсторінка джерел і оцінювання «японських пісень» [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.] (яп.)