Багата Ущелина
| село Багата Ущелина | |
|---|---|
 
| |
| Країна |  Україна
|
| Область |  АР Крим
|
| Район | Бахчисарайський |
| Рада | Голубинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020130030030071 
|
| Облікова картка | Багата Ущелина |
| Основні дані | |
| Населення | 166 |
| Поштовий індекс | 98474 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°33′29″ пн. ш. 33°52′17″ сх. д. / 44.55806° пн. ш. 33.87139° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 98474, Бахчисарайський район, с.Голубинка вул. Леніна, 12а |
| Карта | |
  Багата Ущелина | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Бага́та Уще́лина (до 1944 року — Коклуз, крим. Kokluz, рос. Богатое Ущелье) — село в Україні Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим. Розташоване на півдні району. Адміністративно підпорядковане Голубинській сільській раді. Багата Ущелина займає площу 23 гектари на яких в 58 будинках на 2007 рік проживало 130 чоловік[1]. Село популярно серед туристів, любителів гірського Криму, як останнє перед хребтами, звідки починаються багато маршрутів.
Географія
Багата Ущелина розташована на південному сході Бахчисарайського району, в глибині Другого пасма Кримських гір, в долині, утвореній лівим припливом Бельбека, — річкою Суаткан, в 5,5 кілометрах на південь від шосе Бахчисарай — Ялта. Відстань до Бахчисараю від села близько 32 кілометрів, найближча залізнична станція — Сирень, приблизно в 27 кілометрах.
Сусідні села: Путилівка в 1,5 кілометрах, Новопілля в 3 км і Поляна в 4,5 км (по путівцю менше 2 км). Вершини навколо села перевищують 700м (гори Ак-яр, Печера, Два Татари, Караул та ін.), і покриті листяним лісом.
Назва
Історична назва села — Коклуз. Етимологія назви неясна, мабуть воно походить з однієї з мов, поширених в Криму в дотюркську епоху (грецького, готського, аланського, скіфського, таврського).[2]
Історія
Рання історія Багатої Ущелини — Коклуза відома погано, археологічних і інших історичних досліджень на території села не проводилося, відомо тільки, що в середні віки село входило до складу князівства Феодоро і, очевидно, як і уся долина Суаткана будучи вотчиною володаря замку, що розташовувався в XIII–XV століттях на горі Сандик-Кая[3]. Залишки невеликої середньовічної фортеці збереглися на горі до наших днів[4].
Після падіння князівства Феодоро в 1475 році село було включене до складу Мангупського кадилик Кефинського еялету (провінції) Османської імперії, про що є письмові джерела[5].
У складі Кримського ханства село пробуло всього 9 років: від надбання ханством незалежності в 1774 році та до приєднання до Російської імперії в 1783 році, хоча економічні, та і інші зв'язки з іншим Кримом були дуже тісними, навіть «служити» місцеві чоловіки йшли у військо Кримського хана (називалися вони Тати, район — Татським Ілем і вважалися кращими воїнами-піхотинцями в ханстві[6]). Присутність Османів обмежувалася в основному у зборі податків.
У 1778 році, після російсько-турецьких війни 1768–1774 років, за ініціативою російського командування за підтримки останнього митрополита Готфейсько-Кафайського Гната[7]грецькі жителі села (румеї і уруми), були виселені в Приазов'я.
У 1784 році був виданий маніфест про приєднання Криму до Російської імперії, а 8 лютого 1784 року указом Катеринославському і Таврійському генерал-губернатору князеві Г. О. Потьомкіну на території Кримського Ханства була утворена Таврійська область. До цього часу було складено Камеральний опис Криму, в якому, правда, назва Коклуз не фігурує, але, враховуючи, що писарі, уперше зіткнувшись з новими назвами на незнайомій мові, внесли в записи безліч помилок (на цю проблему звертав увагу у своїй роботі Генрік Янковський[2]).
На околицях Коклуза у складі Мангупського кадилику бакчисарайського каймаканства записані три села Маркур, два села Карло, дві Янісала (Енісале) і дві Янджо, стає очевидним, що Коклуз записаний під одним з цих імен[8]. У новій, Таврійської області колишній Мангупський кадилик був з 8 лютого 1784 року включений до складу Сімферопольського повіту[9]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[10], а після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[11] у Махульдурскую волость Сімферопольського повіту. У 1829 році волості були реорганізовані і Коклуз віднесли в Байдарську, а в 1838 році після освячення нового Ялтинського повіту[12] і подальшою реорганізації, в знову утворену Богатирську волость, у складі якої село перебувало до радянської реформи адміністративного поділу в 1921 році[13].
У 1805 році, згідно з Відомістю про усі селища, в що Сімферопольському повіті полягають. у селі Коклуз переписано 33 будинки в яких проживало 157 чоловік кримських татар[14]. У 1817 році в селі вже 37 будинків[15], у 1842 — 97[16].
У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 г». у Коклузі записані 92 двори, 401 житель і діюча мечеть, а на карті 1865 року зафіксовані 80 дворів[17]. У складеній за даними X ревізії 1887 року «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889г» в селі було 128 дворів і 625 жителів[18] (на карті в 1890 року дворів 121 з кримськотатарським населенням[19]).
За Всеросійського перепису 1897 року в селі Коклуз числилося 660 чоловік, з них 652 кримські татари[20] .
Новий час
Після встановлення Радянської влади волості були скасовані (замінені радами[21])
18 жовтня 1921 року була створена Кримська АРСР, а в 1923 році повіти перетворені в райони. На 1926 рік, за новим адміністративним поділом, Коклуз віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Коклузької сільради[22].
У 1930 році західна частина Ялтинського району була виділена в новий Фотисальський, перейменований в 1933 році в Куйбишевський[23].
Після звільнення Криму, у Вітчизняну війну, згідно з Постановою ГКО № 5859 від 11 травня 1944 року 18 травня 1944 року усі кримські татари Коклуза були виселені в Середню Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України[24].
21 серпня 1945 року, керуючись указом Президії Верховної Ради РРФСР[25] село Коклуз було перейменовано у Багату Ущелину, а Коклузька сільрада — у Богатоущельську.
У 1960-х роках сталося укрупнення сільрад, Богатоущельський був влитий в Голубинський; у грудні 1962 році Указом Президії Верховної Ради України, ліквідований Куйбишевський район, а села передані Бахчисарайському[26].
Динаміка чисельності населення
- 1520 — 54 чол.
- 1542 — 60 чол.[5]
- 1805 — 157 чол. (всі кримські татари)
- 1864 — 401 чол.
- 1887 — 625 чол.
- 1897 — 660 чол. (652 кримських татарина)
- 1926 — 639 чол. (626 кримських татар)
- 1939 — 403 чол.
- 1989 — 112 чол.
- 2001 — 166 чол.
Адреса органу місцевого самоуправління
98474, Україна, АРК, Бахчисарайський район, село Голубинка вул. Леніна, 12а
Примітки
- ↑ Голубинська сільрада
- ↑ а б Henryk Jankowski, A Historical — Etymological Dictionary of Pre — Russian Habitation Names of the Crimea, Brill, Leiden — Boston, 2006
- ↑ Т. М. Фадєєва, А. До. Шапошников. Князівство Феодоро і його князі. Сімферополь, 2005 р. ISBN 966-648-061-1
- ↑ Землі князівства Феодоро.
- ↑ а б Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyetinde Kefe 1475–1600. Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; Ankara, 2000.
- ↑ ЕВЛІЯ ЧЕЛЕБІ КНИГА ПОДОРОЖЕЙ. Видавництво 1999 р.
- ↑ Життя митрополита Ігнатія
- ↑ Камеральний Опис Криму л. А
- ↑ АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії
- ↑ Крим в 1784–1917 рр.
- ↑ Ялта З 1771 року
- ↑ Прохоров В. В. Діяльність Сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»
- ↑ «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».
- ↑ Захід.gif «Карта Таврійської губ. по рекогносцируванню, 1865 року, лист 12»
- ↑ Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889г
- ↑ Крим 1892. Коклуз-Біюк_Муском'я
- ↑ Населені місця Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 216–218
- ↑ Представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 308
- ↑ Крим в 1917–1991 рр.
- ↑ Про переселення колгоспників в Крим
- ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УКРАЇНСЬКОЇ РСР 30 грудня 1962 р.
Посилання
- Багата Ущелина на картах
- Багата Ущелина на сайті Верховної Ради України
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви